Спрямованість

особистості
Михальська Сніжана
Спрямованість - одна з найістотніших сторін особистості, які характеризують її
мотиваційну сферу. Поняттям "спрямованість" позначаються ті особистісні утвори, які
результативно виявляють себе таким чином:

а) в одній і тій самій життєвій ситуації різних індивідів спонукають ставивши перед
собою рівні завдання;

б) у конкретного індивіда створюють невипадкову послідовність постановки цілей, що

протистоїть випадковим змінам ситуацій.

Інакше кажучи, спрямованість - це модус особистості, стрижень її структури, що визначає

її ініціативну поведінку, яка виходить за межі пасивних реакцій на зовнішні подразники.
Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мотивів. Провідні мотиви
підпорядковують собі всі інші й характеризують будову всієї мотиваційної сфери людини.
Виникнення ієрархічної структури мотивів виступає як передумова стійкості особистості.

Які ж головні компоненти спрямованості особистості?

У структуру спрямованості входять, передусім, усвідомлені мотиви поведінки:

цілі, інтереси, ідеали, переконання особистості, їхня стійка ієрархія дає змогу в певних
межах передбачити загальну спрямованість особистості, її вчинків. Проте на поведінку
людини впливають не тільки усвідомлені, а й малоусвідомлені мотиви,
їхнє співвідношення визначає поведінку людини в новій ситуації. Людина часто діє
всупереч свідомо сформованому наміру, під впливом безпосередньої спонуки, скажімо,
сильного емоційного стану.
Отже, спрямованість особистості має моноідентичний одновершинний характер.

Чи так це в реальному житті?

Певно, ні. Людина, наприклад, спрямована на галузь техніки, але небайдужа до жінок,
дітей і при цьому дуже сприйнятлива до всіх суспільних подій.
• У чому ж полягає спрямованість її особистості? Можна сказати, в тому головному,
що її найбільше цікавить.
• А якщо головне для неї все те, що було назване? Звичайно, інтенсивність певного
інтересу залежить від конкретної життєвої ситуації, свідомо, а іноді й не зовсім
свідомо може набувати самостійно спрямовуючого, мотивуючого значення. Мотиви
можуть зливатися в групу мотивів, які викликають ту або іншу поведінку.
Якщо інтереси, ідеали, переконання особистості стикаються один з одним, спрямованість
особистості виявляється в групі конфліктуючих мотивів.
У значущій для особистості ситуації мотиви виявляються чіткіше й окремі з них
закономірно стають домінуючими. Але це не означає, що вони домінують постійно: їх
домінування має ситуативний характер. Щоб розкрити провідні мотиви поведінки,
художник (письменник, драматург, кінорежисер) навмисно стикає людей у таких ситуаціях,
у яких виразно мають виявлятися особистість, її характер та спрямованість. Отже, окремі
мотиви можуть відігравати роль стійкого й домінуючого чинника лише в деяких людей;
частіше вони виступають у такій ролі лише в найбільш значущій для особистості ситуації,
стосовно найбільш значущих для неї цінностей.

За домінуючою в діяльності та поведінці людини мотивацією розрізняють три основні

види спрямованості:
• Спрямованість на взаємодію,
• Спрямованість на завдання (ділова спрямованість),
• Спрямованість на себе (особиста спрямованість).
Спрямованість на взаємодію спостерігається у тих випадках, коли вчинки людини визначаються
потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з колегами. Така людина виявляє
стійкий інтерес до спільної діяльності, хоча її фактичний внесок у виконання завдання може бути
мінімальним.

Спрямованість на завдання, або ділова спрямованість, відображає перевагу мотивів, які

породжуються діяльністю: інтерес до процесу праці, безкорисливе прагнення до опанування нових
навичок та умінь. Людина з такою спрямованістю орієнтується на співпрацю з колективом,
домагається найбільшої продуктивності праці - своєї та інших людей, намагається обґрунтовано
довести свою точку зору, яку вважає корисною для виконання завдання.

Спрямованість на себе, або особиста спрямованість, характеризується перевагою мотивів

досягнення особистого добробуту, прагненням підтвердити особисту першість та престиж. У цьому
випадку людина частіше зайнята собою, своїми почуттями, переживаннями, мало реагує на
потреби оточуючих людей, байдужа до колег, своїх обов'язків. У Праці вона бачить передусім
можливість задовольнити свої прагнення незалежно від інтересів колег.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
ЗДІБНОСТІ ТА
ПРОФЕСІЙНИЙ
ВИБІР
Побережник Алла
Михальська Сніжана
Пугач Анна
Що таке здібності. Класифікація здібностей

Здібності-індивідуальні психологічні особливості людини, які

проявляються в трудовій або іншій діяльності, є умовою її
успішності. Від них залежить швидкість, глибина, легкість і
міцність процесу опановування знаннями, набуття умінь та
навичок. Власне здібності не зводяться до знань і умінь. Їх
розвиток має відбуватися протягом усього життя.
Здібності проявляються не лише як успіхи в навчанні, а і як
досягнення в найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне
уявлення про них формується також за допомогою спеціальних
досліджень, методик, спрямованих на активізацію
самопізнання.
Розділяють загальні та спеціальні здібності:

1) загальні здібності забезпечують відносну легкість і

продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних
видів діяльності. Загальні здібності - це розумові здібності:
критичність розуму, його самостійність, глибина,
допитливість, швидкість розумової орієнтування,
швидкість мислення.Люди, що володіють загальними
(розумовими) здібностями, як правило, швидко
освоюються в нових видах діяльності, галузях знань, добре
навчаються.
2)спеціальні здібності - це система властивостей
особистості, які допомагають досягти високих
результатів у якій-небудь галузі діяльності, наприклад:
математичні, літературні, музичні і т.д.
Проблема професійного самовизначення

Проблема професійного самовизначення постає сьогодні

перед багатьма людьми: старшокласниками, випускниками
шкіл, а також спеціалістами, що стоять перед
необхідністю оволодіння іншою професією або змушені
шукати нову роботу після закриття (перепрофілювання)
підприємств, відомств тощо. Усі вони мають
усвідомлювати важливість проблеми своєчасного
виявлення задатків і розвитку здібностей, проблеми вибору
життєвого шляху відповідно до можливостей
особистості.
 (Моє) місце в житті

Щоб знайти себе і правильно визначити своє місце в

житті, кожна людина має відповісти на такі запитання:

1. Які мої спроможності?

2. Які фахівці більш потрібні суспільству, що воно чекає
від мене?
3. У якому виді діяльності я зможу найповніше розкрити
себе?

Ці запитання є взаємопов'язаними: чим більше мрії, нахили,

здібності і якості особистості «вписуються» у справу, якій
людина вирішила служити, тим більшу користь для
суспільства вона зможе принести на своєму робочому місці
8 факторів, які впливають на вибір професії.

1. Позиція батьків, старших членів сім'ї.

2. Позиція друзів
3. Позиція шкільних педагогів.
4. Особисті професійні плани

5. Здібності.
6. Рівень домагань на суспільне визнання.
7. Інформованість про професії.
8. Схильності.
Як же знайти «своє місце» в житті, як правильно
вибрати професію, якщо їх багато?

Психолог Є. О. Климов виділив п'ять основних типів

професій за принципом ставлення людини до різних
об'єктів оточуючого світу.
Перший тип - професії «людина - людина». Вони
об'єднують вчителів, вихователів, викладачів вузів та
технікумів, лікарів, продавців, спортивних тренерів,
менеджерів тощо.

Другий тип - професії «людина - техніка». Це водії авто-та

електротранспорту, машиністи потягів, оператори верстатів
з програмованим управлінням, інженери, слюсарі,
електрозварники тощо.

Третій тип - професії «людина - природа». Представниками

цього типу є садівники, лісники, агрономи, лікарі
ветеринари, тваринники, меліоратори, геологи, біологи,
виноградарі, пасічники.
Як же знайти «своє місце» в житті, як правильно вибрати
професію, якщо їх багато?

Четвертий тип - професії «людина - знакова система». До

цього типу відносяться ті, хто має справу з різного роду
умовними знаками, шифрами, кодами, формулами, мовами:
економісти, бухгалтери, коректори, оператори ЕОМ,
програмісти, інспектори відділів кадрів, штурмани авіації,
перекладачі.

П'ятий тип - професії «людина - художній образ». Цей тип

включає архітекторів, фотографів, скульпторів, художників,
бутафорів-декораторів, модельєрів, музикантів, співаків,
танцюристів, настроювачів інструментів.

Є. О. Климов розробив спеціальну тестову таблицю, що може допомогти зорієнтуватися у власних

інтересах і нахилах, зробити вибір професії більш ґрунтовним.