УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО

ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ. УМОВИ
ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ.
ВІДТВОРЕННЯ ТА ЙОГО
РІЗНОВИДИ.
 Основні прийоми довільного
запам´ятовування:
1. Треба чітко визначити мету, завдання запам
´ятовування;
2. У довільному запам´ятовуванні потрібно
сформувати стійкі мотиви до запам´ятовування,
набування знань, почуття відповідальності;
3. Необхідною умовою запам´ятовування є розуміння
матеріалу, утворення смислових зв´язків, якщо
вони недостатні, та використання ефективних
прийомів запам´ятовування.
4. Важливою умовою ефективного запам´ятовування
є сприятливий психічний стан;
5. Для кращого запам´ятовування і тривалого
збереження потрібне повторення матеріалу в
процесі заучування;
Умови успішного заучування
Для успішного запам'ятовування велике
значення має установка на запам'ятовування,
коли людина ставить перед собою спеціальну
задачу: саме запам'ятати матеріал, а не просто
сприйняти його. Наявність такої установки
дуже важливо.
В одному з психологічних експериментів
випробуваному запропонували читати
невеликий текст, але не сказали, що він
повинен запам'ятати його. Виявилося, що
навіть після 30 прочитань випробуваний не
зумів відтворити його скільки-небудь точно.
Коли ж випробуваному запропонували
запам'ятати аналогічний текст, він запам'ятав
його точно вже після п'яти повторень.
Має значення не тільки сама установка на
запам'ятовування, але і характер цієї
установки. Для міцного закріплення знань
істотна установка на міцне і тривале
збереження в пам'яті навчального матеріалу.
Двом групам учнів було запропоновано
завчити один і той же матеріал за одне і той же
час. Учнів першої групи попередили, що
перевіряти їх будуть через день, а інший -
через тиждень. Однак перевірили обидві
групи через два тижні. Результати опитування
показали, що набагато краще пам'ятали
матеріал учні другої групи.
Отже, якщо школяр, студент запам'ятовує матеріал
тільки для того, щоб завтра відповісти вчителю або здати
залік, іспит, то цей матеріал буде незабаром забутий. І
навпаки, матеріал буде зберігатися в пам'яті, якщо учень
запам'ятовував його, усвідомив, що цей матеріал
важливий, знадобиться в житті його треба запам'ятати
міцно і надовго.
Збереження як процес пам'яті не можна трактувати як
пасивне зберігання. Збереження — це процес
динамічний і, насамперед, стосується логічної пам'яті.
Логічно запам'ятований матеріал взаємодіє з пізніше
засвоєним, вони вступають у нові асоціації,
уточнюються, диференціюються, узагальнюються та
перекодову-ються. Незмінним зберігається лише той
матеріал, який запа­м'ятовується механічно та
дослівно.
Успішність збереження залежить
від певних умов:
1. Організація процесу заучування. Особливу увагу
слід звернути на такі умови запам'ятовування
матеріалу, як мотивація, емоційна забарвленість,
ступінь розуміння матеріалу, включення в активну
розумову і практичну діяльність, повторення.
2. Характер матеріалу. Якщо різнорідні елементи
перемежувати зі значною кількістю однорідних,
то різнорідні зберігатимуться краще, ніж
однорідні.
1. 4. Обсяг матеріалу. Між обсягом матеріалу та його
збереженням існує зворотньо пропорційний зв'язок: чим
більший обсяг, тим менше він зберігається. Тому важливо
дозувати матеріал, який за­пам'ятовується.
2. 5. Частина матеріалу, яка зберігається. Встановлено, що
збере­ження окремих елементів матеріалу значною мірою
залежить від того місця, яке ці елементи займають у потоці
інформації: початок, середину чи кінець. Як правило,
початок та кінець зберігаються краще, ніж середина. Це
явище в психології називають ефектом.
Відтворення та його різновиди
Відтворення — це такий процес пам'яті, в
результаті якого відбувається актуалізація
збереженого матеріалу. Відтворення завжди
вибіркове: не весь матеріал, що людина
запам'ятала, вона може відтворити.
Відтворення поділяють на такі види:
впізнавання, власне відтворення, пригадування,
згадування.
Впізнавання
Впізнавання — це відтворення інформації в
умовах повторного її сприймання. Це пошук
матеріалу у довготривалій пам'яті та
порівняння його результатів з образом
сприймання. Воно є най­простішою формою
відтворення і буває різним за ступенем своєї
визначеності, чіткості і повноти. Мимовільне
впізнавання одномо-ментне і відрізняється
повнотою, ясністю та визначеністю. Довільне
впізнавання, яке може бути виражене у
вигляді пережи­вання «почуття знайомого»,
коли ми неспроможні ототожнити об'єкт з тим,
що ми знаємо з минулого досвіду, є неповним,
невиз-наченим і розгорнутим у часі.
Власне відтворення
Власне відтворення — це мимовільне або
довільне відтворен­ня матеріалу, що
запам'ятався.
Пригадування
Пригадування — це довільне відтворення, що
вимагає від людини активних вольових зусиль.
Довільне пригадування спря­моване на виконання
репродуктивного (від лат. reproductio —
відтворення) завдання, тобто завдання щось
пригадати. Тому воно пов'язане із застосуванням
певних засобів та прийомів, за допомо­гою яких
виконується це завдання.
Згадування

Згадування — це відтворення індивідом подій

свого життєвого шляху. Опорними пунктами
для спогадів є важливі події в особи­стому
житті і суспільно-історичні події. Наприклад,
ми кажемо, що якась подія відбулася через рік
після вступу до вузу.
Одним із різновидів довільного відтворення є
спогади. Спогади - це локалізовані в часі та просторі
відтворення образів нашого минулого. У спогадах
етапи життя людини співвідносяться нею із
суспільними подіями, з важливими в особистому
житті датами. Специфічним змістом цього
відтворення є факти життєвого шляху людини в
контексті історичних умов певного періоду, до яких
вона так або інакше була причетна безпосередньо.
Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними
емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст
відтворення.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!