«Диференційна діагностика інфекційних хвороб з екзантемами у

дітей»

ЗАДАЧА 1

Дитина 5 років, хворіє 8-й день. Захворювання розпочалося із

підвищення температури до 37,8 град., сухого кашлю, світлобоязні, виділень із
носу. В наступні дні стан погіршився, інтенсивність симптомів зростала, виник
різкий головний біль, загальна слабкість. На 4-й день підвищилась температура
до 39,7 град., на шкірі обличчя з'явився висип, який протягом декількох днів
поширився на тулуб і кінцівки. Температура утримувалася 39-40 град.
При огляді - загальний стан тяжкий, непокоїть частий кашель,
сльозотеча, слизово-серозні виділення із носу. Виявлена пігментація шкіри,
гіперемія слизової оболонки ротоглотки, вологий кашель. Аускультативно –
жорстке дихання, в нижніх відділах легенів - дрібнопухирцеві хрипи. Тони
серця ритмічні, звучні. Живіт м'який, безболісний.

1. Попередній діагноз.Кір типовий варіант перебігу, ускладнений

пневмонією, двостороння нижньодольова пневмонія?, стан тяжкий, ДН
(відсутні дані про ЧДР, складно визначити ступінь)

2. Діагностика. Загальний аналіз крові (лейкоцитарна формула,гематокрит)

• 􏰀 Загальний аналіз сечі
• Біохімічне дослідження крові (загальний білок,КОС, електроліти, сечовина,
креатинін, глюкоза, СРБ)
• Коагулограма
• 􏰀ЕКГ
• Ехо-КГ
• Рентгенографія ОГП пряма та бокові проекції
• УЗД ОЧП
• 􏰀Аналіз крові на ІФА IgM до збудника кору
• ПЦР сечі, нозоглоткових змивів, крові для виявлення збудника кору
• Контроль діурезу, пульсоксиметрія
• Сатурація, дослідження мокротиння

3. Лікування.
Симптоматична терапія
АБ терапія

4. Профілактичні заходи. 1)Контактним із хворим на кір, не щепленим, що

не хворіли на кір і не мають протипоказань до вакцинації проти кору, не
пізніше ніж через 72 год з моменту контакту вводиться протикорова
вакцина.
2)Дітям віком від 3 міс. до 3 років життя, з імунодефіцитними станами, з
протипока занням до вакцинації живими вакцинами, вагітним, контактним щодо
кору, уводять не пізніше ніж за 5 днів від моменту контакту нормальний
імуноглобулін у дозі 0,25 мл/кг.

3)На контактних дітей у дитячих колективах накладається карантин з 9-го по 17-й

день з дня контакту, а на тих дітей, які отримали імуноглобулін, — до 21-го дня.

4) Перебіг ускладнений пневмонією, тому дитина вважається заразною до 10-го

дня з дня появи висипу.

ЗАДАЧА 2

Дитина 8 років. Звернулася до лікаря із скаргами на біль і набряк в

області шиї, підвищення температури до 39 град. Відомо, що 2 тижні тому
відмічалося короткочасне підвищення температури до 38 град., одноразова
блювота, дрібний висип на шкірі. Контакт з інфекційними хворими невідомий.
Школу не відвідує (канікули).
Об'єктивно: стан наближається до тяжкого, в свідомості. Шкіра чиста,
суха. На долонях, стопах пластинчасте лущення. Язик “малиновий”, слизова
оболонка ротоглотки рожева, чиста. Збільшені передньошийні лімфатичні
вузли з правої сторони, шкіра над ними гаряча, гіперемійована. Змін з боку
інших органів не виявлено.

1. Попередній діагноз. Скарлатина, шийний лімфаденіт, стан тяжкий

2. Діагностика.
• Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі
• АСЛО
• ЕКГ
• культуральне дослідження - мазое із зіву на стрептокок
3. Лікування.
Бензилпеніцилін 200 мг/кг (на 4 введення) в/в 10 днів. Якщо підвищена
чутливіть - цефалоспорини (цефуроксим 15 мг/кг на два прийоми 10 днів)
Хірургічне лікування
4. Профілактичні заходи. Хворим на скарлатину слід перебувати в ізоляції
10 днів, якщо перебіг захворювання легкий і без ускладнень.

ЗАДАЧА 3
Дитина 7 років захворіла гостро з підвищення температури до 38,20С.
Протягом першої доби з`явився не рясний висип, у вигляді плям, папул,
розташований на тулубі та кінцівках. На наступний день на місці плям та папул
з`явилися везикули. Висип розташовувався на всіх ділянках тіла, включаючи
волосяну частину голови. Висип підсипав протягом шести діб, кожне нове
підсипання супроводжувалось підйомом температури.
На 7-й день захворювання стан дитини погіршився, підвищилась
температура тіла до 390С, дитина стала млявою, не може сидіти, ходити за
рахунок втрати рівноваги, не може писати, відмічається скандована мова,
інтенційний тремор, ністагм, утруднено виконання координаційних проб.

1. Попередній діагноз. Вітряна віспа, стан тяжкий, вітрянковий енцефаліт?

мозочкова атаксія.
2. Діагностика. IgM VZV (матеріал кров)
• ПЛР VZV (матеріал ліквор, пухирі)
• спинно-мозкова пункція (дослідження ліквору)
• МРТ голови
3. Лікування.
Ацикловір в/в 20мг/кг 3 р/д
Симптоматична терапія
4. Профілактичні заходи.
Ізоляція хворого на 5 днів після останного висипання
Ізоляція контактних осіб (21день)
Введення вакцини
Екстрена профілактика ацикловіром

ЗАДАЧА 4
В одному з пологових будинків народилася дитина з оцінкою по шкалі
Апгар 4 бали. Об'єктивно: ціаноз шкіри, слабкий крик, тахікардія, грубий
систоло-діастолічний шум в серці в усіх точках, мікроцефалія, незрощення
верхньої губи. При додатковому обстеженні виявлена: двостороння катаракта.
З анамнезу відомо, що мати перенесла на 14 тижні вагітності
захворювання, яке супроводжувалось висипом, незначними катаральними
проявами з боку верхніх дихальних шляхів, загальне самопочуття було
практично не порушено.

1. Попередній діагноз. Вроджена краснуха, стан тяжкий.

2. Діагностика. Серологічні тести ІФА (виділення IgM в сироватці крові)
• ПЛР (матеріал кров)
• загальний аналіз крові (лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, плазматичні
клітини, нормальна ШОЕ)
 3. Лікування.
Симптоматичне
4. Профілактичні заходи.
Диспансерне спостереження протягом не менше ніж 7 років з обов’язковим
регулярним оглядом педіатра, окуліста, отоларинголога, невролога.

Специфічна профілактика краснухи здійснюється живою краснушною вакциною у

віці 12 міс. з подальшою ревакцинацією в 6 і 15 років. (комбінована вакцина :кір,
краснуха, паротит)

(виділення вірусу краснухи рік і більше)

Диференціальна діагностика паротитної інфекції та мононуклеозу,

кашлюку, дифтерії

ЗАДАЧА 1

Дитина 3-х років захворіла гостро, коли підвищилася температура тіла до 39,5
град. С, з`явився головний біль, повторна блювота, зниження апетиту. Була
госпіталізована. При огляді у приймальному відділенні стан дитини тяжкий.
В`яла сонлива, позитивний симптом Керніга, ригідність м`язів потилиці. Біля
кута нижньої щелепи справа відмічається нерухома, тістуватої консистенції,
болісна припухлість, шкіра над нею звичайна, не змінена, але тканини навколо
неї набряклі. Внутрішні органи без змін. Контактна по дитячому садку з хворим
на паротитну інфекцію, проти паротитної інфекції не щеплена через відмову
батьків.

1. Попередній діагноз. Епідемічний паротит, стан тяжкиий,

менінгоенцефаліт
2. Діагностика. Загальний аналіз крові
• Б/х крові (амілаза)
• виявлення вірусних РНК методом ПЛР
• ІФА виявлення IgM
• ЕКГ
• Дослідження ліквору
3. Лікування.
Симптоматичне
4. Профілактичні заходи.
Хворого з паротитною інфекцією ізолюють на 9 днів від початку захворювання.
Дезінфекція після ізоляції хворого не потрібна.

Вакцинація проводиться в 1 рік, у 6 років, хлопців додатково вакцинують у 15-

річному віці.
 ЗАДАЧА 2

Дитина 5 років, захворіла гостро, коли підвищилася температура тіла до 38,5

град, С, з`явився незначний біль у горлі, який посилювався при ковтанні. При
огляді на 3-й день хвороби стан середньої тяжкості, слизова оболонка
ротоглотки застійно гіперемована, мигдалики збільшені, на них відмічаються
нашарування сіро-білого кольору, розташовані у вигляді острівків, які важко
знімаються шпателем, при спробі зняття слизова оболонка кровоточить. Тони
серця послаблені, систолічний шум, тахікардія. Дитина щеплена проти
дифтерії, правця, кашлюку з порушеннями графіку вакцинацій (зроблена тільки
1 введення вакцини). Дитина відвідує дитячий садок.
1. Попередній діагноз. Дифтерія мигдаликів, плівчаста форма, стан
середньої тяжкості
2. Діагностика.
• Загальний аналіз крові
• Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів для виявлення
коринебактерій
• Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, носа та інших уражених
ділянок:
виділення культури коринебактерії дифтерії та визначення її токсигенних
властивостей.
• Метод ІФА: виявлення дифтерійного токсину.
• ПЛР секрету з ротоглотки або носа, крові: виявлення коринебактерії дифтерії
або її токсину.
• Огляд отоларинголога

3. Лікування.
1)Уведення протидифтерійної сироватки в перші 2 години після госпіталізації
(попередньо провести в/ш пробу) 50 000—80 000 МО в/м

2)Парентерально напівсинтетичні антибіотики пеніцилінового та

цефалоспоринового ряду

3)Симптоматична терапія

4. Профілактичні заходи.
1)Вакцинація проти дифтерії проводиться у віці З—4—5 міс. Ревакцинація -— у
18 міс., 6,14 і 18 років.

2)Реконвалесцентів дифтерії та бактеріоносіїв виписують зі стаціонару за

наявності двох негативних результатів бактеріологічного дослідження з
інтервалом у 2 дні
 ЗАДАЧА 3

Дитина 11 років захворіла гостро з підвищення температури тіла до 37,8 0С,

болю в горлі, затруднення носового дихання. Об`єктивно на 3-й день хвороби
“хропляче” дихання, виділення з носу відсутні. Мигдалики збільшені, на обох
мигдаликах нашарування кольору “слонової кістки”, які знімаються шпателем,
набряк підшкірної клітковини шиї відсутній. Пальпуються збільшені множинні
підщелепні, передньо- та задньошийні лімфовузли. Жовтушність склер.
Печінка збільшена до 2,5-3 см, селезінка – 1,5 см. Темний колір сечі. В крові:
заг. білірубін – 35,6 мкмоль/л, пр. – 25 мкмоль/л, АЛТ – 254 Од, НВsАg
негативний, антитіла HCV сумарні - негативний. В аналізі крові: лейк. 17,0 x
109 /л, е – 2%, п – 9%, с- 16%, л – 56%, м- 6%, атипові мононуклеари – 17%,
ШЗЕ – 17 мл/год.
1. Попередній діагноз. Інфекційний мононуклеоз, стан тяжкий, анемія
2. Діагностика.
Виявлення в сироватці крові хворих гетерофільних антитіл (IgM)
ІФА (виявлення VCA IgM, EA IgM)
ПЛР(крові, слини, лімфатичної тканини) виявлення нуклеїнової кислоти EBV
3. Лікування.
Ацикловір в/в в дозі 10 мг/кг кожні 8 год. (або перорально 200 мг 5 р/д)
Симптоматична терапія

4. Профілактичні заходи.
Специфічна профілактика не проводиться
Ізоляція хворого в гострий період хвороби

ЗАДАЧА 4
Дівчинка віком 9 місяців була госпіталізована в лікарню на 8-й день хвороби зі
скаргами на частий кашель, переважно в нічні години. Через кашель в дитини
порушився сон, дитина стала більш в’ялою, періодично напади кашлю
закінчувались блюванням. Відомо, що дитина до цього не хворіла, з
профілактичних щеплень зроблено БЦЖ та 1 щеплення від вірусного гепатиту
В після народження. При огляді лікарем під час госпіталізації температура тіла
нормальна, фізикальних змін з боку серця та легень не виявлено,
спостерігається помірна тахікардія.
1. Попередній діагноз.Коколюш, середній ступінь тяжкості
2. Диференційна діагностика.
Проводимо диф діагностику з дифтерійним крупом: на відміну від
неспражнього крупу наявна висока лихоманка, початок нападів поступовий, а
також інтоксикаційний синдром більш виражений, при дослідженні мазка з
мигдаликів вияявляється паличка Лефлера
3. Обстеження.
виділення культури В. pertussis з війчастого епітелію дихальних шляхів (через
носові ходи, рот)

ПЛР (для виявлення збудника B.pertissis)

ІФА (крові) виявлення IgM

4. Лікування.
азитроміцин у дозі 10 мг/кг на добу перорально протягом 5— 7 днів

Диференціальна діагностика та невідкладні стани

при гострих кишкових інфекціях у дітей

Задача 1

Дитина 1 рік 2 міс. захворіла гостро. Ввечері підвищилась температура тіла до

39,9 ºС, повторне блювання, біль в животі переймоподібного характеру.
Випорожнення рідкі, спочатку калові, в подальшому скудні із слизом і
прожилками крові. На 2 день температура тіла 37,5 – 37,8º С, випорожнення
дуже часті. В тяжкому стані хвора дитина доставлена в лікарню. При огляді
свідомість збережена, дитина в`яла, адинамічна, шкіра бліда. Губи сухі, язик
обкладений білим нальотом. Над легенями жорстке дихання. Пульс 100 уд/хв.,
ритмічний. Тони серця ритмічні, послаблені. Живіт трохи втягнутий.
Сигмовидна кишка спазмована, болюча при пальпації, відмічається гурчання зо
ходом товстого відділу кишечника, анус зіяє. Випорожнення рідкі, скудні, із
слизом, прожилками крові.

1. Попередній діагноз. Інфекційний коліт, геморагічний, (шигельоз6,але в

діагнозі не пишемо) стан тяжкий
2. Діагностика.
Бактеріологічний метод (матеріал випорожнення)
Серологічні методи діагностики (реакція аглютинації та реакція пасивної гема-
глю- тинації)
Копрограма

3. Лікування.
Дієтотерапія
Регідратаційна терапія (перорально, за неможливості - інфузія)
Ентеросорбенти
азитроміцин
 Задача 2

Дитина 6 міс., неорганізована, на штучному годуванні. Захворіла гостро,

підвищилась температура тіла до 38,5ºС, багаторазове блювання, часті, рідкі
випорожнення кольору «болотної твані» до 10-15 разів на добу. Дитина
госпіталізована в клініку в перший день хвороби в тяжкому стані. Температура
тіла 39,5ºС, повторне блювання, адинамія. Шкіра блідо-сірого кольору,
мармуровість. Риси обличчя загострені, велике тім`ячко запале. В легенях
жорстке дихання. Тони серця послаблені, ритмічні. Живіт помірно здутий,
печінка на 3 см, селезінка – на 2 см нижче краю реберної дуги. Випорожнення
рясні до 15 разів на добу, містять слиз та зелень. Олігурія.

1. Попередній діагноз. Інфекційний гастроентероколіт (сальмонельоз, але в

діагнозі не пишемо), тяжкий ступінь дегідратації
2. Діагностика.
Бактеріологічний метод - виявлення збудника Salmonella typhimurium (матеріал
випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, кров)
Копроцитологічний метод
Серологічний метод (РПГА наростання титру 1:100)
ПЛР (виявлення протеїнів бактерії)

3. Лікування.
Антибіотикотерапія
Ентеросорбенти
Дієтотерапія
Регідратаційна терапія (перорально, за неможливості - інфузія)

Задача 3

Дитина 8 міс. поступила в стаціонар на 2 день хвороби з діагнозом «гостра

кишкова інфекція». Дитина народилася доношеною, знаходиться на грудному
вигодовуванні, отримує прикорм за віком. Захворювання почалося гостро,
підвищилась температура тіла до 37,2º С, з`явились зригування, рідкі
випорожнення до 6-7 разів на добу. Загальний стан на момент госпіталізації
середньої тяжкості, температура тіла 37,3º С. Дитина в`яла. Шкіра бліда,
слизова оболонка губ суха. В легенях перильне дихання. Тони серця ритмічні,
гучні. Живіт помірно здутий. Дефекація до 7 раз на добу, кал рясний, жовтого
кольору, без патологічних домішок. При бактеріологічному дослідженні калу –
виділена Esherichia coli 055.
 1. Попередній діагноз. Гострий ешерихіоз, середньотяжка форма, стан
тяжкий
2. Діагностика.
Бактеріологічний метод (матеріал кал, промивні води шлунка, блювотні маси)
Серологічний метод (РА, РНГА)титр 1:80— 1:100 і вище.
б/х крові

3. Лікування.
Дієтотерапія
Регідратаційна терапія (перорально, за неможливості - інфузія)
Ентеросорбенти

ЗАДАЧА 4
Хлопчик 1 рік 8 місяців захворів гостро взимку, підвищилася температура тіла
до 38 ° С, помірно виражені симптоми інтоксикації, блювота 2 рази на добу,
незначні катаральні явища. Шкіра та слизові оболонки сухі. Тургор м'яких
тканин знижений, тахікардія, тони серця ослаблені, олігурія. Виражений
метеоризм. Випорожнення рідкі водянисті, без патологічних домішок з різким
запахом. При бактеріологічному дослідженні кала патогенна мікрофлора не
виявлена. В аналізі крові помірний лімфоцитоз, лейкоцити та ШОЕ в межах
норми.

1. Попередній діагноз. Гострий вірусний гастроентерит. Ротавірусна

інфекція ?
2. Діагностика. ІФА: реакції твердофазної коаглютинації, реакції латекс-
аглютинації (виділення антигену ротавірусу у фекаліях)

3. Лікування.
Дієтотерапія
Регідратаційна терапія (перорально, за неможливості - інфузія)
Ентеросорбенти
Диференціальна діагностика нейроінфекцій у дітей

ЗАДАЧА №1

Дитина 3 місяців, захворіла вчора о 19 годин. Захворювання почалося гостро, з

підвищення температури тіла до 39,0 град. С, стала в'ялою, відмовлялася від
їжі, періодично була неспокійною. Сьогодні о 6.00 з'явилися судоми і КШД
була доставлена до лікарні. Об'єктивно: t 39,8°С, стан дитини тяжкий. Блідість
шкіри. ЧД 50/1хв. В легенях хрипів немає. Тони серця послаблені, ЧСС 110/1
хв. Живіт м'який. Відмічається різке вибухання великого тім'ячка. Судоми
періодично повторюються. Свідомості немає. Виявлена асиметрія обличчя,
парез верхньої кінцівки зліва. Ан крові: Ер. - 5·10 12/л, Нв – 120 г/л, Лейк. -
17·10 9/л, е-0%, п-20%, с-55%, л-20%, м-5%, ШЗЕ -26 мм/год. Ліквор:
каламутний, молочно-білого кольору, білок - 1,6 г/л, р-ція Панді (++++), цитоз –
7000 ·106/л (95% нейрофілів), виявлені диплококи Гр(-), попарно розташовані,
поза- і внутрішньоклітинно.

1. Попередній діагноз. Менінгококова інфекція: генералізована форма,

менінгококовий менінгіт, кома
2. Діагностика.
• Виділення культури менінгокока з: носогорла, крові, спиномозкової рідини.
• Візуальна мікроскопія мазку крові та ліквору – “товста крапля” крові та ліквору.
• Латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока).
• Загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ).
• Загальний аналіз сечі (для виявлення токсичного ураження нирок)
• Дослідження печінкових проб, рівню сечовини та креатиніну крові,
коагулограми для встановлення функціонального стану печінки, нирок та
системи гемокоагуляції
3. Лікування.
• Антибактеріальна терапія: бензилпеніцілін 300000 – 500000 ОД/кг/добу,
введення кожні 4 години. Антибіотики резерву: цефтриаксон 100мг/кг/добу,
цефотаксим – 200мг/кг/добу. При наявності ІТШ - левоміцетін-сукцинат
100мг/кг/добу.
• Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах із застосуванням
глюкозо-сольових розчинів.
• Огляд невролога в динаміці
ЗАДАЧА №2

Хлопчик 5 років, контактний в дитячому садку з хворим на паротитну інфекцію

від 15.11.09 р. Госпіталізований до інфекційного відділення стаціонару 3.12.09
р. зі скаргами на підвищення t тіла до 38,5°С, зниження апетиту, головний біль,
повторне блювання. Об'єктивно: t 38,5° С, стан тяжкий. Тяжкість стану
обумовлена явищами інтоксикаційного та менінгеального синдромів
(ригідність м'язів потилиці, позитивний симптом Керніга). Біля кута нижньої
щелепи справа відмічається нерухома тістуватої консистенції, болісна
припухлість, шкіра звичайної окраски, але тканини навколо неї набряклі. З боку
інших органів та систем об’єктивних змін не виявлено.

1. Попередній діагноз. Паротит, стан тяжкиий, менінгоенцефаліт

2. Діагностика.
• Загальний аналіз крові
• Б/х крові (амілаза)
• виявлення вірусних РНК методом ПЛР
• ІФА виявлення IgM
• ЕКГ
• Дослідження ліквору
3. Лікування.
Симптоматичне
4. Профілактичні заходи.
Хворого з паротитною інфекцією ізолюють на 9 днів від початку захворювання.
Дезінфекція після ізоляції хворого не потрібна.

Вакцинація проводиться в 1 рік, у 6 років, хлопців додатково вакцинують у 15-

річному віці.

ЗАДАЧА №3

Хлопчик 8 років, доставлений з дитячого табору. Захворів гостро вночі, коли

з'явилася повторна блювота, підвищилася t тіла до 39,5° С, головний біль.
Об'єктивно: стан дуже тяжкий. Свідомість загальмована. Блідість шкіри. Тони
серця послаблені. Живіт м'який. Виражена ригідність м'язів потилиці.
Позитивний симптом Керніга.

1. Попередній діагноз. Нейроінфекція, менінгеальний синдром, стан

тяжкий
2. Діагностика.
Люмбальна пункція (для уточнення діагнозу та диференційної діагностики
менінгіту)
ЗАК
Бактеріологічне дослідження крові
Бактеріоскопія товстої краплі крові, мазків крові та СМР.

3. Лікування.
Антибіотикртерапія в залежності від збудника
Симптоматичне
ЗАДАЧА №4

У дитини 5на фоні герметичного ураження слизових оболонок губ раптово

підвищилась температура тіла до 39 °С, з'явився головний біль, багаторазова
блювота. Дитина в тяжкому стані госпіталізована до стаціонару. Проведена
люмбальна пункція. Ан. ліквору: колір – прозорий, білок – 0,67 г/л, р-ція Панді
( ++ ), цукор, хлоріди – в межах норми, цироз – 270 /мм3 ( 95 % лімфоцити ).
ПЛР ліквору HSV ½ типу – позит. HSV 1 типу.

1. Попередній діагноз. Герпетичний (некротичний) енцефаліт, стан тяжкий

2. Діагностика.
ЗАК
КТ голови
(інших досліджень достатньо дл встановлення діагнозу та вибору лікування)
3. Лікування.
Ацикловір 10мг/кг 3 р/д 10-14 днів в/в + 14 днів перорально
Детоксикаційна терапія
Симптоматична терапія

Невідкладні стани при нейроінфекціях у дітей.

Діагностика. Лікування.

ЗАДАЧА №1

Дитина 3 місяців, захворіла вчора о 20 годин. Захворювання почалося гостро, з

підвищення температури тіла до 38,5° С, стала в'ялою, відмовлялася від їжі,
періодично була неспокійною. Сьогодні о 6.00 з'явилися судоми і КШД була
доставлена до лікарні. Об'єктивно: t 39,8°С, стан дитини тяжкий. Блідість
шкіри. ЧД 50/1хв. В легенях хрипів немає. Тони серця послаблені, ЧСС 110/1
хв. Живіт м'який. Відмічається різке вибухання великого тім'ячка. Судоми
періодично повторюються. Свідомості немає. Виявлена асиметрія обличчя,
парез верхньої кінцівки зліва. Ан крові: Ер. - 5·10 12/л, Нв – 120 г/л, Лейк. -
17·10 9/л, е-0%, п-20%, с-55%, л-20%, м-5%, ШЗЕ -26 мм/год. Ан. Ліквору:
ліквор каламутний, зеленого кольору, б-1,6 г/л, р-ція Панді (+++), цитоз – 7000
·106/л (85% нейрофілів), виявлені диплококи Гр(-), попарно розташовані, поза- і
внутрішньоклітинно.

1. Діагноз. Бактеріальний менінгіт, неуточнений. Менінгококова інфекція?

Набряк головного мозку. судомний синдром
4. Діагностика.
• Бактеріоскопія “товстої” краплі крові (грамнегативні диплококи) змивів з
носо- та ротоглотки.
• Бактеріологічне дослідження крові, слизу з носогорла на менінгокок(культура
менінгокока).
• Латекс-аглютинація крові (антигени менінгокока)
• ПЛР крові для виявлення ДНК менінгокока.
• бактеріологічне дослідження вмісту носоглотки, крові, ліквору(+), біоптату уражень
шкіри

• біохімічне дослідження крові (для виявлення порушень КОС, електролітів)

• загальний аналіз сечі (+добовий діурез)

• УЗД наднирників

5. Лікування.
• Підняття головного кінця на 30 град
• оксигенотерапія зволоженим киснем з концентрацією кисню (Fi02) 0,35—
0,4;
 • інтубація трахеї і ШВЛ

• венозний доступ; інфузійна терапія ізотонічними сольовими розчинами

(ізотонічний розчин натрію хлориду або розчин Рінгера лак тату) в обсязі 20
мл/кг маси тіла за 20 хв; підтримання нульового балансу

• антибактеріальна терапія: цефотаксим у разовій дозі 75 мг/кг або

цефтріаксон у разовій дозі 50 мг/кг парентерально, бажано внутрішньовенно
крапельно. Можливе за стосування на догоспітальному етапі левоміцетину
сукцинату в разовій дозі 25 мг/кг внутрішньовенно струминно. У разі
неможливості вводити антибіотики внутрішньо венно застосовують
внутрішньом’язове їх уведення.

• катехоламіни (норадреналін)

• ГКС (дексаметазон)

• діуретики (фуросемід, манітол)

• антипіретики: натрію метамізол (анальгін 50 %) внутрішньовенно 0,1 мл

• седація

• контроль ЧСС, ЧДР, пульсоксиметрія, АТ, температури

ЗАДАЧА №2

Дитина 1 року 4 міс. захворіла о 6 годині ранку: підвищилась t тіла до до 39,7°

С, стала неспокійною. Лікар невідкладної допомоги ввів літичну суміш. Т
знизилась до 38,2° С, але стан дитини не покращився. Через 4 години на ногах,
сідницях з′явився плямисто-папульозний, а потім геморагічний висип. Була
викликана бригада ЕМД. При огляді лікарем: t тіла 36,5° С, стан дуже тяжкий.
Дитина загальмована, свідомість потьмарена. Шкіра блідо-сірого кольору,
холодна на дотик, акроціаноз. АТ -60/30 мм рт. ст. Тони серця послаблені.
ЧСС – 180/хв., пульс слабкий. В легенях везикулярне дихання. ЧД-54/хв.
Живіт м′який, не болючий. Менінгеальні симптоми негативні. Олігурія.

1. Попередній діагноз. Менінгококова інфекція, гостра менінгококцемія

(А39.2) Септичний шок
2. Діагностика.
• Бактеріоскопія “товстої” краплі крові (грамнегативні диплококи) змивів з
носо- та ротоглотки.
• Бактеріологічне дослідження крові, слизу з носогорла на менінгокок(культура
менінгокока).
• Латекс-аглютинація крові (антигени менінгокока)
• ПЛР крові для виявлення ДНК менінгокока.
• Серологічні рекції РНГА (матеріал - кров; з менінгококовими АГ в динаміці)
• Добовий діурез, добова екскреція електролітів
• Біохімічне дослідження крові(КОС в динаміці, К,Na, Cl, глюкоза, ШКФ,
креатинін, сечовина, сечова кислота,АЛАТ,АСАТ, прокальцитонін)
• Коагулограма
• УЗД наднирників, нирок
• ЕКГ

3. Лікування.
інтубація, ШВЛ
1)АБ терапія (цефалоспорини ІІІ покоління в/в)
2)Інфузійна терапія (швидке болюсне введення ізотонічного розчину хлориду натрію
(20 мл/кг) впродовж 20 хвилин з наступною інфузією колоїдного розчину в дозі 10—
20 мл/ кг у наступні 20 хв

3)введення свіжозамороженої плазми в дозі 10–20 мл/кг (для лікування ДВЗ)

4)дексаметазон в дозі 0,15 мг/кг 4–6 разів на добу протягом 2–4 діб

5)фуросемід 1—2 мг/кг доцільна лише за умови стабілізації гемодинаміки

6)обробка некротичних поверхонь аерозолями, що містять антисептики

7)ГКС (гідрокортизон) при підозрі на НН

ЗАДАЧА №3

Дитина віком 5 міс. Захворіла гостро: з′явилося блювання, неспокій, t тіла 39°
С. Оглянута лікарем через 8 годин від початку захворювання. Дитина в
тяжкому стані, збуджена, відзначається тремор рук. Шкіра бліда, кінцівки
холодні. На нижніх кінцівках, сідницях та животі рясний плямисто-
папульозний висип та поодинокі геморагічні елементи від 1 до 3 мм у діаметрі,
несиметричні, неправильної форми, які за час огляду ″підсипали″. Тони серця
послаблені, тахікардія. ЧСС – 180/хв., АТ – 90/50 мм рт. ст. В легенях
везикулярне дихання. Відзначається гіперестезія. Дитина закидає голову,
велике тім′ячко набухле. Позитивний синдром Лесажа.

1. Попередній діагноз. Гостра менінгококцемія. менінгококовий менінгіт.

Септичний шок
4. Діагностика.
Люмбальна пункція та дослідження ліквору(для уточнення діагнозу та
диференційної діагностики менінгіту) може бути відстрочена через ризик
вклинення

ЗАК

Бактеріологічне дослідження крові

Бактеріоскопія товстої краплі крові, мазків крові та СМР, висипки

5. Лікування.
• Підняття головного кінця на 30 град
• оксигенотерапія зволоженим киснем з концентрацією кисню (Fi02) 0,35—
0,4;

• інтубація трахеї і ШВЛ

• венозний доступ; інфузійна терапія ізотонічними сольовими розчинами

(ізотонічний розчин натрію хлориду або розчин Рінгера лак тату) в обсязі 20
мл/кг маси тіла за 20 хв; підтримання нульового балансу

• антибактеріальна терапія: цефотаксим у разовій дозі 75 мг/кг або

цефтріаксон у разовій дозі 50 мг/кг парентерально, бажано внутрішньовенно
крапельно. Можливе за стосування на догоспітальному етапі левоміцетину
сукцинату в разовій дозі 25 мг/кг внутрішньовенно струминно. У разі
неможливості вводити антибіотики внутрішньо венно застосовують
внутрішньом’язове їх уведення.

• катехоламіни (норадреналін)

• ГКС (дексаметазон)

• діуретики (фуросемід, манітол)

 • антипіретики: натрію метамізол (анальгін 50 %) внутрішньовенно 0,1 мл

• седація

• контроль ЧСС, ЧДР, пульсоксиметрія, АТ, температури

ЗАДАЧА №4

Дитина 3-х років захворіла гостро з підвищення температури тіла до 40°С,

головного болю, блювання. Дитина стала млявою, сонлива. Мама давала
парацетамол, температура знизилась до 38° С. О 20.00 з'явилися генералізовані
судоми клонімо-тонічного характеру. Викликана КШД, дитина госпіталізована.
Об'єктивно: стан тяжкий, без свідомості. Шкіра та слизові оболонки звичайного
кольору, чисті. Тони серця ритмічні, послаблені, тахікардія. ЧСС 136 /хв., ЧД
36 /хв.. В легенях жорстке дихання. Неврологічний статус: менінгеальні
симптоми сумнівні, сухожилкові рефлекси асиметричні, правобічний геміпарез,
стопні патологічні рефлекси з обох сторін.

1. Попередній діагноз.Вірусний енцефаліт або бактеріальний менінгіт,

набряк головного мозку
4. Діагностика.
• Бактеріоскопія “товстої” краплі крові змивів з носо- та ротоглотки.
• Бактеріологічне дослідження крові, слизу з носогорла на менінгокок
• Латекс-аглютинація крові
• ПЛР крові
• Серологічні рекції РНГА (матеріал - кров)
• дослідження ліквору
5. Лікування.
• Забезпечення венозного доступу.
• Антибактеріальна терапія - бензилпеніцілін 300000 – 500000 ОД/кг/добу,
введення кожні 4 години. Антибіотики резерву: цефтриаксон 100мг/кг/добу,
цефотаксим – 200мг/кг/добу. При наявності ІТШ - левоміцетін-сукцинат
100мг/кг/добу.Глюкокортикоїди 1-3мг/кг по преднізолону.
• Інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами.
• Антипіретики.
• Фуросемід – 1-2 мг/кг.
• При судомах – діазепам.
Диференціальна діагностика вірусних гепатитів у дітей

Задача 1
Дитина 2 міс., народилась доношеною. Мати здорова. З моменту
народження спостерігається жовтяниця, яка значно наросла з часом. При огляді
хворого шкіра жовтушна з шафрановим відтінком. Спостерігаються ахолія
калу, сеча інтенсивно жовта. Печінка на 4 см. нижче ребра, щільно еластична.
Селезінка на 2 см нижче ребра. З 2 – го місяця дитина гірше додає в масі, стала
більш в’ялою. На шкірі живота – виражена венозна сітка. Живіт збільшений в
об’ємі, явища метеоризму. В біохімії крові: загальний білірубін – 250 мкмоль/л,
прямий – 200 ммоль/л, непрямий –50 ммоль/л, АлАТ –600 ОД/л год, лужна
фосфатаза – 4,5 ммоль/л год; тимолова проба –2 ОД, протромбіновий індекс –
90%. Обстеження на маркери віруси гепатиту В,С – негативні.
1. Який тип жовтяниці переважає (надпечінкова, печінкова, підпечінкова)?
Підпечінкова (збільшення загального білірубіну за рахунок прямого,
підвищення рівня ЛФ, виражена венозна сітка, ахолічний кал)
2. Найбільш імовірна причина жовтухи у дитини.
3. Призначте додаткові обстеження для уточнення діагнозу.
білітест – транскутанне (черезшкірне) визначення рівня білірубіну - в динаміці

Задача 2
Батьки хлопчика 12 років звернулись до лікаря зі скаргами на
жовтушність шкіри впродовж останніх 4 днів. При огляді стан дитини
задовільний. Печінка на 2 см. нижче реберного краю, селезінка не збільшена. З
боку інших органів та систем фізикальних змін не виявлено. З анамнезу відомо,
що у батька хлопчика в дитинстві було декілька епізодів жовтяниці.
Призначений лікарем біохімічний аналіз крові виявив рівень загального
білірубіну – 58 мкмоль/ л, прямий – 3 мкмоль/л, АлАТ – 35 ОД/л год. Лужна
фосфатаза – 220 ОД/л. Експрес тести на вірусні гепатити А, В, С – негативні.
1. Попередній діагноз. Синдром Жильбера?
2. Додаткове обстеження.
• ретикулоцити крові
• АЛАТ,АСАТ, ГГТП, ЛДГ-5, загальний білірубін, прямий
білірубін,непрямий білірубін, ЛФ, жовчні кислоти, амілаза, тимолова
проба, глюкоза, загальний білок, альбумін, гама-глобулін, креатинін,
кліренс креатиніну, ШКФ, протромбін, КОС, натрій, калій, хлор,азот,
газометрія (при ГПЕ)
• тест ДНК для виявлення мутацій

3. Лікування та прогноз захворювання.

Задача 3
Дитина 6 років захворіла гостро, температура 38,4, озноб. Випорожнення
неоформлені 3 - 4 рази на добу. На другий день з’явився плямисто – дрібний
макульозно-папульозний висип на руках, тулубі. На третій день посилились
симптоми загальної інтоксикації, потемніла сеча, пожовтіли склери та шкіра.
При обстеженні в стаціонарі виявили болючість в правій здухвинній ділянці,
збільшення печінки. Тони серця приглушені, в легенях без змін. Сеча темна.
Лихоманка утримувалась впродовж 4 днів. Жовтушність шкіри зникла через 5
днів. В аналізі крові: L- 12,5 Г/л, е-0%, п –8%, с-70%, Л-15%, м-7%, ШОЕ-42
ммоль/л, загальний білірубін-58,0 мкмоль/л, прямий – 40 мкмоль/л, АЛТ – 46
ОД/л.
1. Попередній діагноз. Єрсініоз, тяжкий сальмонельоз тощо
2. Додаткове обстеження.
• APRI FIB-4 - неінвазивний тест діагностики стану печінки
• УЗД в В-режимі, доплерівське дослідження портальної гемодінаміки
• антитіла до поверхневого антигену HВV (HBsAg) і IgM до ядерного антигену HВV
(анти-НВс); анти-ВГD IgG; анти- ВГА IgG; анти-ВГС IgG CITO (кров, сировотка,
плазма)
• ЗАК(гематокрит)

3. Лікування.
• Обмеження фізичної активності у гострий період та впродовж місяця ранньої
реконвалесценції.
• Відмова від вживання ЛЗ, що метаболізуються в печінці або викликають
холестаз — у гострому періоді та періоді реконвалесценції.
• Базисна терапія.;
• ентеросорбенти;
• препарати лактулози;

Задача 4
Батьки хлопчика 7 років звернулись до лікаря зі скаргами на підвищення
температури тіла до 38,5 градусів С, болю в животі, утрудненого носового
дихання впродовж 5 днів. При огляді виявлено збільшення периферичних
лімфатичних вузлів всіх груп до 1-2 см, гіперемія слизової ротоглотки з
нашаруваннями на мигдаликах, збільшення печінки до 3 см, селезінки до 2,5
см, темний колір сечі, субіктеричність склер. В аналізі крові: загальний
білірубін 35,6 мкмоль/л, прямий - 25 мкмоль/л, АЛТ – 240 ОД/л, L- 17,0 Г/л, э –
3%, п – 2%, с - 16%, л - 56%, м - 6%, віроцити – 17%, ШОЕ –12мм/год.

1. Попередній діагноз.
Гострий вірусний гепатит. Інфекційний мононуклеоз? стан середньої тяжкості
2. Додаткове обстеження.
• Виявлення в сироватці крові хворих гетерофільних антитіл (IgM)
• ІФА (виявлення VCA IgM, EA IgM)
• ПЛР(крові, слини, лімфатичної тканини) виявлення нуклеїнової кислоти EBV
• антитіла до поверхневого антигену HВV (HBsAg) і IgM до ядерного антигену
HВV (анти-НВс); анти-ВГD IgG; анти- ВГА IgG; анти-ВГС IgG(кров, сировотка,
плазма)

3. Лікування.
Ацикловір в/в в дозі 10 мг/кг кожні 8 год. (або перорально 200 мг 5 р/д)
Симптоматична терапія

Диференційна діагностика та невідкладні стани при грипі та ГРВІ у дітей

 ЗАДАЧА №1

Дівчинка 2,5 років захворіла гостро з підвищення температури до 38,5 град.С,

млявості, головного болю, болю в м'язах, деякого затруднення носового
дихання. Вночі з'явився грубий "гавкаючий" кашель, неспокій дитини.
Бригадою екстреної допомоги була доставлена до лікарні. При огляді
температура 38,4 град.С, голос сиплий, кашель звучний, "гавкаючий".
Спостерігається задишка із затрудненим вдихом. ЧД - 48 /хв., ЧСС - 152 /хв.
Дитина бліда. Кінцівки теплі. SpO2 за пульсоксиметром – 94%. Тони серця
звучні, ритмічні. В легенях дихання жорстке, хрипів немає. Живіт м'який,
неболючий.

1. Попередній діагноз. ГРВІ(парагрип?). ГСЛТ, стеноз ІІ ст, стан середньої

тяжкості
6. Додаткове обстеження.
• вірусологічне дослідження (виділення вірусу на культурі клітин);

• експрес-методи: імуноферментний, імунофлуоресцентний методи виявлення

респіра торно-вірусних антигенів в уражених бактеріальних клітинах (у
мазках — відбитках з носа та ротоглотки);

• серологічні методи (РНГА, РЗК, PH, ІФА, ІХА): дослідження проводять у

парних сироватках, узятих з інтервалом 10—14 днів. Діагностичним є
підвищення титрів антитіл у 4 рази і більше (метод ретроспективний);

7. Лікування.
1.Тепле пиття 2500 мл/д перорально, за неможливості - інфузійна терапія
глюкозо - сольовими розчинами (5% глюкоза + 0,9% NaCl)
2. Забезпечення доступу до вологого прохолодного повітря (в кімнаті або
перенесення в ванну кімнату)
3.Оксигенотерапія теплим зволоженим повітрям
4. Інгаляція будесоніду 2 мг за допомогою небулайзера
5. 6.Інгаляції 0,18% розчин адреналіну гідротартрату 3 мл + 3 мл 0,9% NaCl
за допомогою небулайзера 10-15хв 4-6р/д

ЗАДАЧА №2

Хлопчик 3 років захворів гостро з підвищення температури до 38,5 град.С,

головного болю, болю в очах, м'язах і суглобах, закладеності носу. Наступної
доби стан дитини погіршився, зросла загальна слабкість, температура
підвищилась до 39,8 град.С, В якийсь момент на тлі високої температури
дитина знепритомніла, з'явились генералізовані клоніко-тонічні судоми, які
тривали 2-3 хв. Лікар бригади екстреної допомоги виявив яскраву гіперемію і
зернистість задньої стінки глотки. ЧСС - 136 / 1 хв. Тони серця ритмічні, звучні.
В легенях жорстке дихання. Живіт м'який, неболючий. Менінгеальних
симптомів немає.

1. Попередній діагноз. ГРВІ (грип?), стан тяжкий.

4. Додаткове обстеження.
1. ІФА( виявлення антигену вірусу у змиві з носоглотки)

2. швидкі діагностичні тести на вірусний антиген (RIDT), виділення вірусу

в культурі та швидке антигенне тестування у матеріалі з носа та з глотки
(аспірат, змив, мазок; проби з носа і горла необхідно поєднати)

3. Молекулярно-генетичні методи (ПЛР на виявлення гемаглютиніну (Н)).

4. Вірусологічні методи шляхом ізоляції вірусу грипу.

5. Рентгенографія ОГП

5. Лікування.
• АБ терапія (можливо наявна пневмонія)
• інгібітори нейрамінідази (активні проти вірусів грипу А та В) — озельтамівір
і занамівір
• симптоматична терапія

ЗАДАЧА №3

Дитина 8 місяців хворіла типовою формою грипу середньої тяжкості. На 5-й

день хвороби температура підвищилась до 39,2 градусів С, дитина стала
млявою, "гавкаючий" кашель змінився на сухий короткий, з'явилась задишка,
яка посилювалась при неспокої. При огляді лікар відмітив в легенях вкорочення
перкуторного звуку нижче кута лопатки зліва, послаблене дихання й
дрібнопухірцеві та крепітуючі хрипи в цій же ділянці.

1. Попередній діагноз. ГРВІ: грип, лівостороння пневмонія?

6. Додаткове обстеження.
• ЗАК
• пульсоксиметрія
• Рентгенографія ОГП

7. Лікування.
Ампіцилін + аміноглікозид;
ампілін/сульбактам +аміноглікозид
Симптоматична терапія

ЗАДАЧА №4

Батьки дівчинки 7 місяців звернулись до лікаря зі скаргами на кашель, нежить

та підвищення температури до 37,5 градусів С впродовж 3 днів. В день
звернення стан дитини погіршився, - посилився кашель та з’явилось утруднене
шумне дихання. При огляді лікар відмічає блідість шкіри, акроціаноз. Слизова
оболонка м'якого піднебіння і задньої стінки глотки гіперемійовані помірно.
Задишка переважно експіраторного характеру. Над легенями - коробочний
перкуторний звук, аускультативно - численні сухі і вологі дрібнопухірцеві
хрипи. Рентгенографічне дослідження виявило двобічне посилення легеневого
малюнку, ущільнення стінок бронхів, ділянки ателектазів та емфіземи. При
дослідженні крові - помірний лейкоцитоз.

1. Попередній діагноз. ГРВІ. Респіраторна-синцітіальна інфекція?

Обструктивний бронхіоліт, тяжкий стан
6. Додаткове обстеження.
• вірусологічний (виділення вірусу на культурі клітин);

• експрес-методи: імунофлуоресцентний метод виявлення PC-вірусів у змивах

з носоглотки;

• серологічні методи (РНГА, РЗК, PH, ІФА): дослідження проводять у парних

сироватках, узятих з інтервалом 10— 14 днів. Діагностичним є зростання
титрів антитіл у 4 рази і більше;

• ЗАК(в гострий період хвороби відзначаються лейкопенія, еозинофілія,

лімфоцитоз)

7. Лікування.
Оксигенотерапія
АБ терапія
Імунопрофілактика інфекційних захворювань у дітей

ЗАДАЧА №1

Батьки хлопчика 5 місяців звернулись до лікаря зі скаргами на підвищення

температури тіла у дитини до 37,5°С та неспокійний сон. Відомо, що день тому
дитина отримала введення другої комбінованої (АКДП+поліомієліт) вакцини.
При огляді дитина активна, об’єктивний статус не порушений. Спостерігається
незначне ущільнення шкіри в місці ін’єкції.

1. Попередній діагноз. Нормальний перебіг поствакцинального процесу

8. Рекомендації.
 ЗАДАЧА №2

Батьки дівчинки віком 12 місяців звернулись до лікаря через появу у дитини

блідо-рожевого плямистого висипу на тілі, закладеності носу та підвищення
температури до 37,5 ° С. Відомо, що 8 днів тому дитина отримала введення
першої дози вакцини КПК.

1. Попередній діагноз. Поствакцинальне ускладнення

6. Рекомендації. Другу дозу вводити не можна

ЗАДАЧА №3

На другий день після щеплення АКДП-вакциною (четверта доза) у дитини 1

року 6 міс. підвищилась температура тіла до 39,3°С, з'явились генералізовані
клоніко-тонічні судоми, які тривали впродовж 1 хвилини та супроводжувались
втратою свідомості.

1. Попередній діагноз. Поствакцинальне ускладнення, токсичне. Фебрильні

судоми

8. Рекомендації.
Госпіталізація

ЗАДАЧА №4

Хлопчик 5 років під час прогулянки на вулиці впав та отримав травму

підборіддя з пошкодженням шкіри. Відомо, що дитина отримувала щеплення
через відмову батьків.

1.Визначте тактику лікаря щодо термінової профілактики правця.

Ввести 0,-1,0 мл анатоксину, через 30 хв в іншу частину тіла - 3000 МО ППС
або протиправцевий імуноглобулін у дозі 250 МО. Надалі активну імунізацію
проводять за схемою: АДП-М триразово (інтервал між І і ІІ щепленням
становить 30-45днів, між ІІ і ІІІ - 6-12міс)