Варіант 2

Завдання 1
Заповніть таблицю, дайте стислу відповідь на запитання
Ступені тяжкості ЧМТ 1. 13-15 балів за ШКГ – легка ЧМТ
2. 9-12 балів за ШКГ – ЧМТ середньої
важкості
3. 3-8 балів за ШКГ – важка ЧМТ
Причини стиснення головного мозку  Динамічні, тобто такі, що дають
виражене поступове зростання
при ЧМТ
внутрішньочерепного тиску
(гематоми, набряк-набухання
головного мозку, субдуральні
гідроми)
 Умовно статичні (вдавлені переломи
кісток склепіння черепа, сторонні
тіла в порожнині черепа)
ПХО ран голови Види
 Рання
 Відстрочена
 Пізня
Терміни
 Рання - до 12 годин після
поранення (до 24 годин при
попередньому введенні
антибіотика широкого спектру
дії);
 Відстрочена - від 12 до 24 годин
після поранення (від 24 до 48 годин
при попередньому введенні
антибіотика широкого спектру
дії);
 Пізня - після 24 годин від
поранення (після 48 години від
поранення при попередньому
введенні антибіотика широкого
спектру дії).
Принципи
 Проводиться після клініко-
рентгенологічного обстеження
 Важливим правилом ПХО м'яких
тканин обличчя є їх економне
 висікання.
 Рання: розсічення країв рани,
ревізія рани, промацування
наявних порожнин, їх розкриття,
висічення країв раневого дефекту,
стінок і дна рани, видалення
гематом, зупинка кровотечі
коагуляцією або перев'язкою
судин, відновлення цілісності
травмованих тканин, судин, м'язів,
ушивання і при потребі -
дренування.
 Відстрочена: операція
здійснюється на фоні введення
антибіотиків, після втручання
рана залишається відкритою, в
подальшому накладаються
первинно-відстрочені шви
 Пізня: рану залишають відкритою
і проводять курс
антибіотикотерапії. Можливе
накладення ранніх вторинних
швів на 7-20 добу

ІІ. Вирішіть ситуаційні задачі, дайте відповідь на запитання щодо кожної з них:
 попередній діагноз;
 план обстеження;
 диференційний діагноз
 лікувальна тактика

1. Хлопчик 10 років, упав з велосипеда, свідомість не втрачав, механізм травми

пригадує не чітко, скаржиться на незначний головний біль, нудоту, загальну слабкість.
Об’єктивно – стан середньої тяжкості, дитина в’яла, в лобно-тім’яній ділянці праворуч
незначний набряк м’ких ткани, відмічається спонтанний горизонтальний ністагм,
тремор рук, вологі долоні, інших змін з боку неврологічного і соматичного статусу не
виявлено.

Попередній діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку легкого ступеню.

План обстеження:
 Рентгенографія черепа в 2 проекціях (передньо-задній, боковій).
 Бажано виконати МРТ (КТ) головного мозку.
 ЕхоЕС, ЕЕГ (на 5 - 7 день)
 ЛП із визначенням ЛТ та аналіз ліквору.
  Лабораторні обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор,
визначення групи крові, резус-фактора)

Диференційний діагноз необхідно проводити з:

 Струсом мозку (при струсі мозку відсутнє вогнище некрозу тканини мозку, що
може бути підтверджено за допомогою нейровізуалізуючих методів)
 Забоєм мозку середнього ступеня (характерна тривалість втрати свідомості (до
кількох годин), наявність візуалізованого за допомогою МРТ (КТ) вогнища
забою та стійка (більше 1 доби) і виразна (парези, паралічі) вогнищева
симптоматика)
 Стисненням головного мозку (може бути підтверджене за допомогою КТ)

Лікувальна тактика: Основним методом є консервативне лікування. Медикаментозне

лікування включає дегідратацію або гідратацію відповідно до лікворного тиску,
седативні, ноотропні, судинні препарати, симптоматичну терапію (знеболюючі засоби,
протиблювотні засоби).
Критерії, за якими приймається рішення про виписку зі стаціонару: поліпшення
загального стану, регрес загальномозкової та вогнищевої симптоматики.
Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах - до 8-14 діб. Подальше
амбулаторне лікування під наглядом невролога.

2. Пацієнт 26 років, внаслідок нападу групи незнайомих людей отримав травму голови,
на момент травми втрачав свідомість, до дому повернувся самостійно, турбував
незначний головний біль, нудота загальна слабкість. За медичною допомого звернувся
через дві доби у зв’язку з тим, що не дивлячись на постільний режим посилився
головний біль, появилось блювання, двоїння в очах, наросла у лівих кінцівках.

Попередній діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку.

План обстеження:
 Рентгенографія черепа в 2 проекціях (передньо-задня, бокова).
 ЕхоЕС.
 ЛП із визначенням ЛТ та аналіз ліквору.
 КТ (МРТ) головного мозку (при поступленні в стаціонар, при поглибленні
неврологічної симптоматики, погіршанні стану).
 Лабораторні обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор,
RW, визначення групи крові, резус-фактора)

Диференційний діагноз:
 Забій мозку легкого ступеня (наявність вогнищевих змін при КТ (МРТ))
 Стиснення головного мозку (наявність внутрішньочерепної гематоми при
КТ(МРТ))

Лікувальна тактика: Основним методом є консервативне лікування. Медикаментозне

лікування включає дегідратацію або гідратацію відповідно до лікворного тиску,
седативні, ноотропні, судинні препарати, симптоматичну терапію.
Критерії, за якими приймається рішення про виписку зі стаціонару: поліпшення
загального стану, регрес симптоматики.
Орієнтовна тривалість лікування у нейрохірургічному, неврологічному відділеннях –
до 3 діб. Подальше лікування в амбулаторних умовах під наглядом невролога.

3. Хвора 28 років доставлена в стаціонар в тяжкому стані, без свідомості. Бліда, пульс
ниткоподібний, частий, артеріальний тиск 60/0 мм рт. ст. Вогнищева неврологічна
симптоматика не визначається, менінгеальних знаків немає. В ділянці забійна рана
мяких тканин лоба та невеликих розмірів крововилив. Лікар швидкої допомоги
повідомив, що хвора знайдена на вулиці без свідомості.

Попередній діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку, важкий ступінь тяжкості.

Внутрішньочерепна кровотеча.

План обстеження:
 КТ (МРТ) головного мозку в перші 60 хвилин.
 Рентгенографія черепа в 2 проекціях.
 ЕхоЕС (при відсутності КТ).
 Лабораторні дослідження (визначення групи крові та резус-фактора, загальний
аналіз крові та сечі, цукор крові, біохімічне дослідження крові (електроліти,
загальний білок), показники осмолярності плазми крові та гематокриту,
контроль згортання крові).

Диференційний діагноз: необхідно провести диференційну діагностику різних видів

внутрішньочерепних кровотеч.

Лікувальна тактика: Негайна інтенсивна терапія. За наявності показань та

відсутності протипоказань – хірургічне лікування (видалення гематоми).

4. Мати дитини 9 місяців звернулась до лікаря з приводу повторної блювоти, яка

з’явилась місяць назад. У віці 6 місяців дитина впала з дивану висотою близько 60 см,
ударилася головою, відзначалась припухлість тім’яної ділянки, повторна блювота
впродовж доби. Через місяць після травми почала збільшуватися краніальна частина
голови в об’ємі, збільшилось велике тім’ячко. При огляді дитина зниженого
харчування, краніальна частина голови збільшена, шкіра тонка, прозора, вени на шкірі
голови розширені, велике тім’ячко напружене.

Попередній діагноз: Післятравматична гідроцефалія.

План обстеження:
 КТ (МРТ) головного мозку
 Лабораторні обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор,
RW, визначення групи крові, резус-фактора, бх крові (електроліти, загальний
білок))
 Огляд педіатра, отоневролога, анестезіолога
Диференційний діагноз:
 Гідроенцефалія
 Агенезія мозолистого тіла
 Синдром Де Морсьє
 Внутрішньочерепна кровотеча

Лікувальна тактика: Основний метод лікування – хірургічний

(вентрикулоперітонеостомія). Післяопераційне лікування включає протинабрякову,
дегідратаційну, протизапальну, гемостатичну, аналгезуючу та симптоматичну терапію.
Термін лікування 15-20 діб. Шви знімаються на 8-10 добу після операції.

5. Хворого 45років доставлено в спецтравматологічне відділення в стані алкогольного

сп’яніння. Відмічалось психомоторне збудження. В ділянці лівої скроні виявлений
підшкірний крововилив, постійно витікає кров’яниста рідина із зовнішнього слухового
проходу зліва. Хворому поставлено діагноз — алкогольна інтоксикація, призначено
лікування. Через 6 годин після поступлення у хворого виник напад тонічних судом,
з’явилась анізокорія (ліва зіниця ширше ніж права), стан глибокого сопору.

Попередній діагноз: ЗЧМТ. Травматична епідуральна гематома

План обстеження:
 Загальний соматичний огляд з визначенням показників основних вітальних
функцій (дихання, пульс, АТ).
 КТ (МРТ) головного мозку.
 Рентгенографія черепа в 2 проекціях.
 ЕхоЕС (при відсутності КТ).
 Лабораторні дослідження (визначення групи крові та резус-фактора, загальний
аналіз крові та сечі, аналіз крові на вміст цукру, алкоголю, біохімічне
дослідження крові (електроліти, загальний білок), показники осмолярності
плазми крові та гематокриту, контроль згортання крові).

Диференційний діагноз: необхідно провести диференційну діагностику різних видів

внутрішньочерепних гематом та забою мозку важкого ступеня тяжкості.

Лікувальна тактика: Негайна інтенсивна терапія. За відсутності протипоказань –

негайне хірургічне лікування (видалення гематоми).
ІІІ. Вирішіть тестові завдання, дайте одну правильну відповідь:
1. ПІДГОСТРИМИ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНИМИ ГЕМАТОМАМИ Є ТАКІ, ЩО ФОРМУЮТЬСЯ
-на протязі перших 3 діб
-на протязі перших 3-14 діб
-на протязі перших 7- 20 діб
-на протязі перших 1-30 діб

2. ПОЄДНАНА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА ЦЕ

-сукупність численних ушкоджень, в тому числі і ЧМТ, що виникають внаслідок
одномоментної дії механічного фактору на декілька ділянок тіла
-сукупність численних ушкоджень, в тому числі і ЧМТ, що виникають внаслідок одномоментної дії
різних факторів ураження
-поєднання переломів кісток склепіння та основи черепа з забоєм головного мозку,
внутрішньочерепними гематомами або ліквореєю
3. ЗА ШКАЛОЮ КОМ ГЛАЗГО ТЯЖКА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА ОЦІНЮЄТЬСЯ В
-1-2 бали
-3-7 балів
-8-10 балів
-8 балів

4. НАЗАЛЬНА ЛІКВОРЕЯ НАЙЧАСТІШЕ ВИНИКАЄ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ В ДІЛЯНЦІ, ВСЕ

ОКРІМ:
-лобної пазухи
-кам'янистої частини піраміди скроневої кістки
-продирявленої пластинки
-решітчастої кістки

5. МЕНІНГЕАЛЬНИЙ СИНДРОМ НАЙЧАСТІШЕ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ В КЛІНІЧНІЙ КАРТИНІ

-струсу головного мозку
-забою головного мозку
-хронічної субдуральної гематоми
-хронічної субдуральної гідроми

6. ПО ВИДУ РАНЬОВОГО КАНАЛА ВИДІЛЯЮТЬ ТАКІ ВИДИ ВОГНЕПАЛЬНИХ ЧЕРЕПНО-

МОЗКОВИХ ПОРАНЕНЬ, ВСІ ОКРІМ:
-наскрізні
-сліпі
-відкриті
-дотичні
-підапоневротичні
-рикошетуючі

7. ПРИ СТРУСІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ВІДБУВАЮТЬСЯ

-лише зміни у функціонуванні нервових клітин
-поодинокі розриви аксонів в діенцефальних відділах головного мозку
-ультраструктурні зміни у вигляді ушкодження синаптичних мембран, клітинних органел,
перерозподілу клітинної рідини
-дрібні вогнищеві зміни в коркових відділах лобних та скроневих часток, а також мікроскопічні
крововиливи в паравентрикулярних зонах

8. БРАДИКАРДІЯ, ГЕМІПАРЕЗ, МІДРІАЗ Є КЛАСИЧНОЮ КАРТИНОЮ

-каротидно-кавернозного співустя
-аномалії Арнольда - Кіарі
-пухлини гіпофіза
-компресійної судинної нейропатії
-травматичної внутрішньочерепної гематоми

9. РОЗРІЗНЯЮТЬ НАСТУПНІ ВИДИ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНИХ ГЕМАТОМ, ВСІ, ОКРІМ

-епідуральні
-інтрадуральні
-субдуральні
-внутрішньомозкові
-внутрішньошлуночкові

10. ПРИ НАЯВНОСТІ У ХВОРОГО ГОСТРОЇ ЕПІДУРАЛЬНОЇ ГЕМАТОМИ ПОКАЗАНО

-невідкладне нейрохірургічне втручання
-невідкладне проведення люмбальної пункції для уточнення об'єму гематоми
-динамічне спостереження (виконання контрольної КТ або МРТ) в умовах відділення інтенсивної
терапії