Громадянка Латвійської республіки Н. та громадянин України А.

уклали
шлюб, що був зареєстрований на території Латвійської республіки. Від цього
шлюбу народилося двоє дітей, які є громадянами Латвії. Останнє спільне місце
проживання подружжя – Україна. Згодом Н. виїхала разом із неповнолітніми
дітьми до Латвії. Через деякий час нею був пред’явлений позов до суду в
Україні про стягнення з А. аліментів на утримання дітей.
Право якої держави повинен застосувати суд, вирішуючи справу по суті?
Які правила містяться в законодавстві України щодо колізійного
регулювання відносин з утримання?
Рішення:
В даному випадку перш за все слід визначити присутність відносин з
іноземним елементом.
Так, відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне
приватне право» «1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому
значенні:
1) приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах
юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності,
суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи;
2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові
відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з
таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який
проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або
іноземною юридичною особою;
об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини,
мав чи має місце на території іноземної держави;..»
Отже, в даному випадку мають місце відносини з іноземним елементом.
Щодо даної ситуації, з огляду на умови задачі та діюче законодавство,
слід зазначити наступне:
 Відповідно до ч.1, 2 ст.60 Закону «1. Правові наслідки шлюбу
визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності -
правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за
умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі,
а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш
тісний зв’язок іншим чином.
2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право,
що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має
спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не
збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.»
Оскільки за умовами задачі останнє місце проживання подружжя –
Україна, крім того один з подружжя продовжує тут проживати, припинення
шлюбу відбуватиметься за законодавством України.
Відносно утримання дітей, слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.66 Закону «1. Права та обов’язки батьків і дітей
визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв’язок із
відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.»
Як зазначено в ч.1, 2 ст.67 Закону «1. Зобов’язання щодо утримання, які
виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього
Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка
має право на утримання.
2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно
з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього
спільного особистого закону.»
Висновок:
В даному випадку, суд при розгляді справи по суті відносно призначення
аліментів має застосувати право Латвії ( ст.66, 67 Закону України «Про
міжнародне приватне право»).