Аристотель “Поетика”

Поетика – філософський трактат естетичних поглядів мислителя

Аристотеля, яким у свою чергу було зроблено внесок в тогочасну античну
культуру. У цій праці поставлене запитання: яка сутність краси. Філософ
обходить своїх попередників – Платона і Сократа, які чомусь це поняття
поєднували з добром. Та Аристотель велику увагу приділяє естетичному
розумінню мистецтва; він стверджує, що це наслідування природи, буття. Адже
завдяки мистецтву людина пізнає життя. Відтак Аристотель отримує справжню
естетичну насолоду.
Поговоримо про поетичне мистецтво взагалі та про його види, про
значення кожного з них, про їхню різницю і їх особливості, адже це є суттєво.
Суть епічної і трагічної поезій, комедій та поезій дифірамбічних,
урочистих пісень-гімнів на честь бога плодючості і вина Діоніса, а також
більшої частини флейтової і кіфаристичної музики полягає в наслідуванні.
Відрізняються вони одна від одної трьома рисами:чим, що і як наслідують, що
не є одним і тим самим. Подібно до того, як дехто наслідує багато речей,
відтворюючи – одні в барвах і формах, інші голосом. Так і в щойно згаданих
мистецтвах провадиться наслідування в ритмі, слові, в мелодії, - нарізно або
разом. Так, флейтова і кіфаристична музика, а також інші споріднені мистецтва,
як от гра на сопілці, користуються тільки мелодією і ритмом. Сам лише ритм
без мелодії використовують танцюристи, бо вони якраз ритмічними рухами
відтворюють і характери, і почуття, і дії.
А мистецтво, яке вживає тільки слово без розміру чи з метром,
поєднуючи розміри між собою, або користуючись одним з них, залишається й
досі без певного визначення. Ми не маємо спільних назв ні для мімів Софрона,
ні для творів написаних ямбом чи якимось іншим розміром, тому деяких поетів
називають елегіками, інших епічними поетами, даючи їм не назви не по суті
творчості, а відповідно до віршового розміру. На цій же підставі доведеться
називати поетом і того, хто створить суміш всяких розмірів, як от Херемон, що
написав рапсодію “Кентавр”, змішавши в ній різні розміри.
Є види поезії, які користуються і ритмом, і мелодією, і розміром.
Наприклад дифірамбічна поезія, номи, трагедія і комедія. Різниця в тому, що
перші дві використовують усе це разом, а інші – частинами. Ось такі
відмінності щодо засобів зобрадення існують поміж різними видами мистецтв,
на погляд Аристотеля.
“Поетика” Аристотеля – це висловлення теорії мистецтва світом
античності. Класики намагалися вбачати в аристотелівській “Поетиці” те, що
стало б співзвучним із соціальними принципами. Вони настоювали на каноні
триєдинства, тоді як Аристотель вважав за потрібне одне – дію.