88.

Методика вивчення табличного додавання в школах для дітей з порушенням інтелекту

Ефективним наочним посібником при вивченні арифметичних дій на основі знання складу числа є
використання таблиць.

На таких таблицях школярі безпосередньо бачать склад числа, на які доданки воно розкладається,
помічають арифметичні дії з однаковими цифрами, що є основою для наступного усвідомлення
переставного закону додавання.

Кінцева мета вивчення додавання і віднімання в межах 10 в тому, щоб учень вільно називав
результат будь-якого прикладу з множини табличних випадків. Таблиця додавання і віднімання в
межах 10 складається в кінці першого класу. Наведемо приклад таблиць на додавання та
віднімання:

З таблицями ефективно працювати систематично: пропонувати виділити всі приклади з

однаковими доданками, повторити ряди чисел, які утворюються в результаті додавання
(віднімання) числа 2 (3, 4, ...). Вона дозволяє тренувати учнів у відтворенні складу чисел 1-го
десятку, адже ці знання вони мають засвоїти ґрунтовно.

Потрібно пропонувати давати відповідь на приклад, опираючись на рядок у таблиці додавання

або віднімання, за допомогою ілюстрації, рахункового матеріалу тощо.

89. Методика розв’язання простих задач із учнями з порушенням інтелекту на дії додавання.

Навчити розумово відсталу дитину розв'язувати арифметичні задачі - це означає сформувати в неї
вміння встановлювати взаємозв'язок між даними і шуканим, намітити шляхи для правильної
відповіді на головне запитання.

Робота над задачею має здійснюватись у такій послідовності:

а) підготовча робота до розв'язування арифметичних задач;

-в першу чергу учнів необхідно навчити проводити порівняння сукупностей предметів

-вироблення умінь співвідносити арифметичні дії з відповідною ситуацією і результатом

-активне використання наочності і маніпулювання з предметами

б) ознайомлення учнів з поняттям "арифметична задача";

- учні розв'язують задачі тільки двох типів: на знаходження суми двох чисел і на знаходження
остачі.
- робота направлена на вироблення в учнів розуміння самого слова "задача" і на те, що вона
складається з умови і запитання

в) робота над змістом задачі;

-Робота над усвідомленням ситуації, яка описується в задачі, встановлення залежностей між
числовими даними і шуканим проводиться в такій послідовності:

1.словникова робота;

необхідно з’ясувати, чи зрозумілі учням слова, які знаходяться у її текст

2. читання тексту задачі і її розбір;

Текстові арифметичні задачі часто бувають незрозумілими для учнів допоміжної школи. Успіх в
усвідомленні їх змісту в значній мірі залежить від уміння читати.

Перші тексти читає вчитель. У подальшому, при фронтальній роботі з класом, текст умови задачі
може читати і гарно читаючий учень. При індивідуальній роботі текст умови задачі спочатку читає
або розповідає вчитель, а після нього учень.

3.запис умови задачі;

Умову задачі краще всього подавати в ілюстрованій формі. При скороченій формі запису
виписуються числові дані та, ті слова і вирази, які сприяють розумінню суті задачі. Більш наочною і
доступною при міркуванні учнів, при відтворенні всієї задачі є графічна форма запису умови
задачі. Вона виконується у вигляді креслення або діаграми і використовується, в більшості
випадків, при розв'язуванні задач на рух.

4.повторення задачі за запитаннями.

Після короткого запису умова задачі повторюється двома-трьома учнями. Повторення спочатку
проводиться за запитаннями вчителя, потім школярі повторюють її в цілому самостійно.

г) пошук розв'язку задачі;

Розв'язування задачі - це виконання арифметичних дій відповідно до складеного плану.

Кожна дія супроводжується розв'язанням, яке включає: а) формулювання питання, б) мотивацію

вибору дії.

Найбільш поширеним у допоміжній школі є синтетичний спосіб, який веде думку школяра від
відомого до невідомого. Аналітичний спосіб більш спрямований на складання плану
розв'язування задачі

ґ) розв'язування, запис задачі та формулювання відповіді;

а) Записуються окремі дії і відповідь задачі.

б) Запис окремих дій з коротким коментарем до кожної з них.

в) Запис розв'язку задачі з письмовим планом (питальна форма).

+- записується перше питання і одразу дія до нього, друге питання і дія до нього і т.д.

Г) записуються всі питання плану розв'язування, а потім розв'язок задачі:

Вчити формулювати відповідь спочатку потрібно опираючись на питання задачі, лише замість
слова скільки вставляти число, отримане у відповіді
+д) перевірка розв'язаної задачі;

1) Перевірка шляхом практичних дій.

2) Встановлення відповідності між числами, знайденими внаслідок розв'язування задачі і
заданими числами
3) Порівняння результату, який дістали учні в процесі розв'язування задачі, з відповіддю
вчителя.
4) складання до даної задачі оберненої задачі

є) закріплення розв'язаної задачі;

Для закріплення способу розв'язування задач певного типу необхідно розв'язання достатньої їх
кількості. Задачі певного типу слід пропонувати не підряд, а розрізнено, щоб позбавитись
"натаскування" учнів в процесі їхнього розв'язування.

є) подальша робота над розв'язаною задачею.

1. Зміна відносин між даними умовами задачі і з’ясування, як ці зміни будуть відображатися на її
розв'язуванні.

2.Постановка питання до даної умови задачі або зміна її питання

3. Заміна питання так, щоб задача на дві дії розв'язувалась як на одну.

4. Зміна умови задачі, привнесення до неї додаткового або вилучення якого-небудь даного.

5. Складання аналогічної задачі зі зміною числових даних, тобто такої, яка має однакову
математичну структуру. Аналогічну задачу потрібно складати тільки після розв'язування заданої
готової задачі. А якщо є можливість змінити не тільки сюжет і числа, а й величини - цим необхідно
скористатися.

6. Розв'язування задач з зайвими або недостатніми числовими даними, числовими даними,

записаними словами.

90. Методика ознайомлення учнів з порушенням інтелекту з поняттям «Час».

Вивчення теми "Час" дозволяє сформувати у школярів такі уявлення про міри часу, як століття, рік,
місяць, тиждень, доба, година, хвилина, секунда. Вони повинні знати таблицю мір часу, порядок
розташування днів тижня і місяців у році, вміти перетворювати іменовані числа, виражені мірами
часу та виконувати дії додавання і віднімання над ними, вміти визначати час за годинником,
використовуючи табель-календар, спочатку модель, а надалі справжній годинник. Також школярі
мають навчитись розв'язувати арифметичні задачі з мірами часу, в яких потрібно визначити
тривалість події, її початок і кінець в межах доби, місяця, року.

Часові поняття важкі для засвоєння дітьми з ООП через свою специфічність. Ця специфічність
обумовлена:

1) неможливістю сприймання часу органами чуттів - час на відміну від інших величин (довжини,
маси, площі тощо) не можна побачити, сприйняти через дотик, відчувати кінестетично, м'язово;

2) непрямим вимірюванням часу, тобто вимірюванням через ті зміни, які відбуваються за певний
проміжок: відстанню (пішохід проходить приблизно 5 км за год.), рухом стрілок по циферблаті го-
динника (пересунулася хвилинна стрілка від цифри 1 до цифри 2 – пройшло 5 хв.) тощо;

 Починаючи з 1-го класу, розумово відсталі учні знайомляться з мірами часу.

Спочатку для цього використовують найбільш вживані часові проміжки, такі поняття, як
"сьогодні", "завтра", "вчора". Для цього використовується календар чергувань, на якому
 чітко зазначені ці часові терміни. Даний календар дозволяє учням усвідомити таку важливу
властивість часу, як його плинність. У цей же період школярі ознайомлюються з такими
частинами доби, як ранок, день, вечір, ніч. Закріплення вмінь називати частини доби
потрібно через використання картинок, на яких зображені постійні види діяльності, якими
займаються діти вранці, вдень, ввечері і вночі. Завдання поступово ускладнюються,
пропонуючи дітям вибрати будь-яку картинку і назвати частину доби, зображену на ній. До
кінця 1-го класу визначення частин доби не викликає у школярів труднощів.
 Починаючи з 2-го класу, в школярів формується розуміння такого часового проміжку, як
доба. Не дивлячись на те, що учні вже знайомі з такими її частинами, як ранок, день, вечір,
ніч об'єднати їх в одну назву – доба – вони ще не взмозі. Доба – це перша природна міра
часу, яку помітила людина. Вона визначається законами обертання Землі навколо своєї осі.
Період даного оберту – 24 години

У 2-му класі розумово відсталі діти знайомляться з таким проміжком часу, як година і з приладом
для визначення часу – годинником. Після цього у школярів формується поняття про хвилину.

У методику роботи з школярами мають б}ти включені наступні моменти:

 ознайомлення учнів з часовими інтервалами тривалістю 1, 3, 5, 10 хвилин (при цьому

потрібно використовувати секундомір, пісочний годинник, електронний таймер тощо);
 забезпечення переживання тривалості даних часових інтервалів у різних видах діяльності;
формування вміння виконувати роботи за вказаний термін (1, 3, 5 хвилин).

Дану роботу доцільно розділити на декілька етапів:

 На першому етапі учнів вчать визначати закінчення діяльності за пісочним годинником,

дати завдання виконати діяльність за 1 хвилину), що забезпечить накопичення досвіду у
них при використанні міри. При цьому необхідно постійно давати оцінку вмінням школярів
виконувати роботу за вказаний час.
 На другому етапі дітей вчать співвідносити необхідність того чи іншого часового інтервалу
при виконанні певної діяльності. Вчитель фіксує увагу школярів на точності оцінки учнями її
тривалості.
 На третьому етапі школярів вчать планувати свою діяльність за період часу на основі
наявного у них уявлення про необхідність для її виконання певного часового проміжку.
 На четвертому етапі необхідно навчити учнів переносити уміння оцінювати тривалість
необхідних часових проміжків у повсякденне життя і в практичну діяльність.

91. Методика вивчення нумерації чисел в межах тисячі учнів з порушенням інтелекту.

При вивченні чисел в межах першої тисячі усна і письмова нумерація вивчається паралельно. При
цьому доцільно дотриматись певної послідовності:

 Знайомство з сотнею як новою рахунковою одиницею; утворення круглих сотень; запис

круглих сотень; рахунок круглими сотнями у прямому і зворотному порядку.
 Утворення повних трицифрових чисел та їх запис.
 Утворення неповних трицифрових чисел та їх запис.
 Абстрактний рахунок до 1000; запис чисел від 1 до 1000; рахунок розрядними одиницями
та рівними числовими групами.

Тисяча - це перше число четвертого розряду. На цьому етапі вивчення нумерації, прямий і
зворотний рахунки потрібно проводити з використанням наочних посібників, а закінчувати
вправами в абстрактному рахунку сотнями. Прямий і зворотний рахунок сотнями слід починати не
тільки зі ста, але й з будь-якої круглої сотні.
Завершувати вправи з нумерації круглих сотень необхідно визначенням місця кожної сотні у
натуральному ряді круглих сотень.

Для закріплення нумерації в межах 1000 ефективним додатковим навчальним посібником буде
таблиця:

92. Методика вивчення усних прийомів додавання та віднімання в межах тисячі учнів з
порушенням інтелекту.

При обчисленні прикладів без переходу через розряд використовуються усні обчислювальні
прийоми, а з переходом через розряд - прийоми письмових обчислень. У першому випадку запис
вирішення прикладу проводиться з записом у штику, у другому - в стовпчик. Розглянемо етапи
вивчення додавання і віднімання в межах 1000.

1. Додавання і віднімання без переходу через розряд.

а) додавання і віднімання круглих сотень.

100+100; 200 – 100;

б) додавання і віднімання круглих сотень з однозначними числами; круглих сотень з десятками.

400 + 6 = 406 – 6 = / 6 + 400 = 406 – 400 =

в) додавання і віднімання круглих десятків, круглих сотень і десятків.

540 + 30 / 570 + 300

д) додавання до трицифрових чисел одно-, дво- і трицифрових чисел та відповідні випадки

віднімання.

243 + 3; / 243 + 40; / 430+24, 454 + 24;

д) додавання і віднімання трицифрових чисел з нулем в середині або в кінці числа:

507 + 231; / 405 – 302; / 547 – 204.

е) додавання і віднімання нуля і віднімання трицифрових чисел, коли в остачі зачитається нуль:

0 + 234; 500 – 0; 456 – 456.

Перш ніж давати учням для обчислення приклади цього типу, необхідно повторити з ними
утворення числа 0 з застосуванням наочності.

2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.

Вивчення дій першого ступеня в межах 1000 з переходом через розряд відбувається за принципом
поступового наростання складності в такій послідовності:

а) додавання чисел з перетворенням суми одиниць в десятки;віднімання з перетворенням

десятків в одиниці:

б) додавання чисел з перетворенням в сумі десятків у сотні; віднімання з перетворенням сотень у

десятки:

в) додавання і віднімання чисел з переходом через розряд у розряді одиниць і десятків:

Приклади типу б) і в) обчислюються із застосуванням тих же прийомів, що і при вирішенні

прикладу типу а).

г) особливі випадки додавання і віднімання, коли в сумі або в остачі отримуємо один або два нулі;
коли у зменшуваному є один або два нулі; коли у зменшуваному є нуль і одиниці

д) обчислення прикладів з трицифровими числами на додавання і віднімання з трьома

компонентами, без дужок і з круглими дужками, з невідомим компонентом.

В межах 1000 письмово вирішуються приклади на додавання і віднімання з трьома компонентами

без дужок і з круглими дужками. При вирішенні прикладів з трьома-чотирма доданками
необхідно вимагати від школярів використовувати прийом перевірки.

При вирішенні прикладів з дужками ми не раз загострюємо увагу дітей на тому, що спочатку
потрібно виконати дію в дужках

93. Методика вивчення письмового множення на двоцифрове розрядне число учнів з

порушенням інтелекту.

Ознайомлення з письмовим прийомом множення.

1. Підписую числа стовпчиком: другий множник пишу під одиницями першого множника.
2. Множення починаю з розряду одиниць. Множу одиниці першого множника на другий
множник. Отримую одиниці. Результат записую під одиницями.
3. Переходжу до множення десятків. Множу десятки першого множника на другий множник.
Отримую десятки. Результат записую під десятками.
4. Переходжу до множення сотень. Множу сотні першого множника на другий множник.
Отримую сотні. Результат записую під сотнями.
5. Читаю значення добутку.
При усному множенні, множення починаємо з найвищого розряду, а при письмовому – навпаки, з
нижчого. При усному множенні розв’язок записуємо у рядок, а при письмовому – у стовпчик.

Спочатку опрацьовуються випадки множення двоцифрового числа на одноцифрове без переходу

через розряд. Учням пропонуються приклади на письмове множення, в яких множники вже
записані стовпчиком, а потім – діти самі повинні записати числа стовпчиком і виконати розгорнені
міркування.

94. Методика вивчення писемного множення на двоцифрове нерозрядне число учнів з

порушенням інтелекту.

Теоретична основа множення на двоцифрове нерозрядне число -- властивість множення числа на

суму.

Опрацювання матеріалу розпочинають з множення двоцифрового числа на двоцифрове.

При письмовому множенні множники розміщують так, щоб одиниці були записані під одиницями.
Множення розпочинають з одиниць. При множенні на десятки цифри другого неповного добутку
починають записувати під десятками. Останньою дією знаходять суму неповних добутків. Учитель
пропонує учням прочитати спочатку перший неповний добуток, а тоді другий неповний добуток

95. Методика ознайомлення учнів з порушенням інтелекту з поняттям «Відстань».

Завдання вивчення мір довжини:

1) сформувати в учнів уявлення про те, що величина виміряється однорідною величиною;

2) познайомити з лінійними мірами і їхнім співвідношенням;

3) навчити порівнювати лінійні розміри предметів;

4) навчити користуватися вимірювальними інструментами.

Перед початком формування поняття про ширину, довжину предметів учням повідомляється ряд
правил:

1) починати вимірювати довжину предметів потрібно з самого початку (правильно визначати

початкову точку відліку);

 зробити відмітку олівцем або крейдою в тому місці, на яке припав кінець мірки;
 переміщувати мірку потрібно зліва направо при вимірюванні довжини предметів і знизу
вверх – при вимірюванні ширини або висоти;
 при переміщенні мірки прикладати її точно на мітку, зроблену при попередньому
вимірюванні;
 при переміщенні мірок необхідно не забувати їх рахувати;
 закінчивши вимірювання необхідно сказати, що вимірювалось і який результат.

Починаючи формування вміння використовувати одну мірку при вимірюванні вчитель бере 1
метр, а вже потім розповідає про такі міри довжини, як сантиметр (1-й клас) і дециметр (2-й клас).
Перевага такої послідовності полягає в тому, що: 1) в життєвій практиці діти частіше всього
спостерігають вимірювання з допомогою метра; 2) метр – основна одиниця вимірювання; 3) метр
існує у вигляді окремого еталону (мірки); 4) метр – більш крупніша одиниця вимірювання, аніж
сантиметр, тому процес вимірювання стає більш очевидним для школярів: вчителю з допомогою
метра легше демонструвати, як відкладається мірка, як відбувається процес вимірювання.
У 1-му класі учні знайомляться також із ще однією міркою – сантиметром. Роботу по
ознайомленню з сантиметром можна організувати наступним чином:

а) підвести дітей до розуміння того, що не завжди вимірювання можна виконати за допомогою

метра;

б) продемонструвати модель сантиметра, пояснити, що сантиметр теж мірка, запропонувати

назвати, що можна виміряти за допомогою цієї мірки;

в) організувати діяльність з обстеження даної мірки;

г) показати лінійку з сантиметровою шкалою без цифр (виготовляється шляхом наклеювання

полоски паперу на стандартну дерев'яну лінійку, запропонувати накласти сантиметрові полоски на
шкалу лінійки, порахувати їхню кількість;

ґ) потренувати школярів у проведенні вимірювання лінійкою з сантиметровою шкалою без цифр;

д) ввести стандартну лінійку і показати значення цифр, які на ній є (рахувати сантиметри довго і
незручно, а позначення цифрами сантиметрових поділок полегшує і прискорює процес
вимірювання).