2 слайд Дальтон-план був створений Х.

 Паркхерст у 1919 році для учнів

початкової та середньої школи,  система індивідуалізованого навчання.
3 слайд Педагогічне кредо автора цієї системи полягало в наступному: успіх
навчальної діяльності залежить від пристосування темпу роботи в школі до
можливостей кожного учня, його здібностей; традиційна організація навчання, в якій
переважає діяльність викладання над діяльністю навчання замінюється організацією,
де центральною є самостійна навчальна діяльність учнів, а функції вчителя зводяться
лише до тактичної організації цієї діяльності.

4 слайд Характеристики
1. Класи замінюються лабораторіями або предметними майстернями, уроки, а також
пояснення вчителем нового матеріалу відмінялися. Учень працює в лабораторіях або
майстернях індивідуально на основі отриманого від учителя завдання і при
необхідності звертається за допомогою до вчителя, який постійно перебуває в цій
лабораторії чи майстерні.

2. На початку навчального року учням видавалися завдання на рік з кожного

предмету. Річні завдання конкретизувалися в місячних завданнях і учні звітували у
встановлений термін. Отримавши річні та місячні завдання, учні письмово
зобов'язувалися виконати їх у встановлений термін. Для успішної навчальної роботи
учні забезпечувалися всіма необхідними навчальними посібниками, інструкціями, а
також користувалися консультаціями вчителя-спеціаліста з даного навчального
предмету.

3. Єдиного для всіх розкладу занять не було. Колективна робота здійснювалася

протягом однієї години на день, решту часу — індивідуальна робота в предметних
майстернях, лабораторіях.

У кожній лабораторії вивішували навчальний графік, який відображав обсяг

кожного учня з відповідного предмету, а також його успішність. Цей графік
давав змогу вчителеві контролювати навчальний прогрес його учнів, а їм –
порівняти свої успіхи з досягненнями товаришів. Однак план потрібно було
постійно модифікувати. З боку учнів простежувалася чітка тенденція
спочатку опрацьовувати легші для них навчальні завдання, витрачаючи на
них більше часу, відкладати роботу над складнішими, а потім
усвідомлювати, що у них не вистачає часу для якісного виконання останніх.

Деякі учні були безвідповідальними. Крім того, мали місце заперечення з

боку батьків. Тому завдання на місяць було замінено на щоденні із
щомісячними тестами. Половина навчального часу відводилася на роботу у
лабораторіях, інша половина – на традиційні класні заняття. Даючи учням
можливість самостійно працювати у лабораторіях, вчителі мали на меті
розвинути у дітей почуття відповідальності і самостійності, а за допомогою
традиційних уроків вони могли відстежувати їхню конкретну роботу у
визначений час. Школярі також вели облік своєї відвідуваності. Вчителі
повністю довіряли дітям, не спонукаючи учнів до обману і не підозрюючи їх
у ньому. Вчителі передбачали блискучий успіх нової методики, повірили в її
великий потенціал 
4.Щоб стимулювати роботу учнів, дати їм можливість порівнювати свої досягнення з
досягненнями інших учнів, вчитель складав спеціальні таблиці, в яких щомісяця
відмічав хід виконання учнями завдань.

5слайд

Принцип свободи Право вибору учнем предмету, теми, джерел знань, темпу , форм й
способів роботи.

Принцип самостійності Вибір учнем рівня самостійності пізнавальної діяльності,

самостійності у прийнятті рішень й відповідальності за цей вибір.

Принцип співпраці Вибір формі навчально-пізнавальної діяльності: індивідуальній, у

парі чи в малій групі

6 слайд Школа в Нью-Йорку

7 слайд У 20-ті роки дальтон-план зазнавав різкої критики з боку радянських педагогів
насамперед за його яскраво виражену індивідуалістичну спрямованість. У той же час він
послужив підставою для розробки бригадно-лабораторної форми організації навчання, що
практично витиснула урок з його твердою структурою.
Завдання вивчення курсу, теми отримувала в учителя група учнів (ланка), які
працювали самостійно в лабораторіях, на пришкільних ділянках тощо. Учитель
виконував при цьому функції консультанта. Форма звітності мала не індивідуальний,
а так званий колективний характер і полягала в тому, що звітувався один учень від
імені усієї групи (ланки). Але невдовзі ця система продемонструвала свою
неспроможність. Рівень підготовки учнів, їх відповідальність за результати навчання
знижувалися, оскільки школярам недоступно було без пояснення вчителя впоратися з
завданнями. Все це й обумовило у 1932 році відмову від існування в СРСР цієї системи
організації навчання.

ІСТОРІЯ
Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи
стала белл-ланкастерська система. Ця система дістала назву за
прізвищами своїх засновників — пастора-педагога А. Белла і
вчителя Дж. Ланкастера. Розвиваючи ідеї Я.А. Коменського,
автори цієї системи запропонували систему взаємного навчання.
Заняття проводились у залах для 300 і більше учнів, поділених на
групи по 10—15 осіб, закріплених за моніторами (старшими
учнями). Монітори щодня одержували завдання від учителя і
працювали з молодшими. Підручників не було, їх заміняли великі
таблиці, розвішані на стінах залу. Учитель спостерігав за роботою
груп. Учні у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали
уміннями і навичками. Але їхніх знань було недостатньо для
подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська система
відмерла, але окремі її рецидиви мали місце в 60-х роках нашого
століття. Так і з’явився метод, в якому учні або студенти могли б
обмінятися своїми знаннями .
ОСОБЛИВОСТІ
Суть даного методу полягає в тому, що учасники вчать один
одного в парах зі змінним складом. Навчання один одного - це
один з найефективніших способів засвоїти інформацію і
застосувати на практиці важливі навички та вміння пояснювати
важкий матеріал, задавати питання, слухати, спілкуватися тощо.
Учасники також зможуть за допомогою своїх співучасників
оглянути загальну картину понять і фактів, які необхідно вивчити
під час занять, уроку, які в свою чергу, викличуть питання і
підвищать інтерес.
 
ПЕРЕВАГИ
·         Підвищується інтерес учасників до навчання, їх активність в пізнанні і
творчості, робота групами, переживання успіху досягнень, ініціативність,
можливість індивідуального підходу до учасників, використання
інноваційних та інформаційних технологій, розвиток культури спілкування,
взаємовідповідальності і т.д [95].
 
НЕДОЛІКИ
·         затрати більшого часу на підготовку і проведення таких занять;
·         не всі учасники в рівній мірі активні;
·         організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки);
·         ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання;
·         забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази
навчання; 
ОРГАНІЗАЦІЯ
Попередньо:
Приготуйте картки за кількістю учасників (можна приготувати
картки із запасом). На картках ви можете написати визначення
понять, опис концепцій, факти, тобто ту інформацію, яка є
предметом вивчення. Інформації повинно бути небагато - до 3-4
пропозицій. Не страшно, якщо деякі картки будуть повторюватися.
При проведенні:
1. Роздайте по одній картці кожному учаснику.
2. Попросіть їх уважно прочитати текст. Обійдіть аудиторію і
подивіться, чи розуміють учасники зміст тексту. Запитайте, чи їм
зрозуміло.
3. Поясніть правила роботи:
Принцип цього методу - кожен поперемінно є учнем і вчителем.
Кожен учасник повинен пояснити іншому ту інформацію, яка
міститься в його картці, а також переконатися, що співрозмовник
зрозумів і запам'ятав новий матеріал (запитати, що незрозуміло, і
попросити його переказати суть нової інформації).
Кожен учасник вільно пересувається по аудиторії.
Зустрівши іншого учасника, він запитує, чи відомо співрозмовнику
те визначення, поняття, яке записано в картці першого учасника;
якщо відомо, то перший учасник просить другого пояснити це
визначення (поняття) і порівнює з поясненням у своїй картці.
Якщо відповіді немає або відповідь вимагає уточнень, перший
учасник сам повідомляє визначення з картки і просить другого
своїми словами повторити нову інформацію.
Потім учасники міняються ролями. Тепер перший учасник
виступає в якості учня, а другий - запитує або пояснює йому новий
матеріал зі своєї картки.
Бесіда кожної пари триває 2-3 хвилини.
Потім учасники розходяться і зустрічаються з іншими учнями,
утворюючи нові пари.
Завдання учасника - навчити якомога більше людей і самому
засвоїти якомога більше інформації.
4. Оголосіть початок вправи. Слідкуйте, щоб ніхто не залишався
без пари. Якщо кількість учнів непарна, самі теж беріть участь в
грі. Як завжди, не забувайте стежити за часом.
5. Підведіть підсумки. З'ясуйте, хто зміг навчити більшу кількість
учасників і дізнатися більше інформації сам. Можна
запропонувати кому-небудь узагальнити всю інформацію або її
частину у формі зв'язкової розповіді. Доцільно записати відповіді
на дошці у формі плану засвоєння нового матеріалу (опорного
конспекту) з подальшим перенесенням в зошит. На закінчення
запитайте, наскільки успішно вдалося навчати і навчатися
учасникам. Що вони дізналися нового? Які проблеми виникли при
навчанні? Що запам'яталося найбільше - те, чого навчав сам, або
те, чого вчили інші? Чому? Чому навчання інших вважається
найефективнішим способом власного навчання?
РЕЗУЛЬТАТ
Розвиток комунікативних умінь і навичок, які допомагають
встановленню емоційних контактів між учасниками, забезпечують
виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді,
прислухатися до думки своїх товаришів.
ВИСНОВОК
Даний метод ініціює інтерес, спонукає ставити додаткові питання,
дає можливість учасникам брати активну участь у процесі
навчання і обмінюватися своїми знаннями.