1) Наукова дисципліна про 

народні музичні
інструменти та інструментальну музику.
2)Трембіта, сопілка, зозулка, окарина, ріжок, свирилі,
свистунець, бандура, домра, кобза, цимбали, бочка,барабан
з тарілкою, барабан, бубон, торбан,бугай,тулумбас, гуслі.
3)Сольна, ансамблева, оркестрова.
4)Ідіофони, мембранофони, хордофони, аерофони.
5)Ідіофони: -Ударні(ложки, тарілки, тріщотка, та ін..)
-Щипкові(дримба)
-Фрикційні(деркач, рубель, качалка)
6)Мембранофони: -Ударні барабани (барабан, бубон,
тулумбас)
-Фрикційні барабани (Бербениця, бугай)
-Мірлітони (гребінець, очеретина)
7)Хордофони: -Щипкові (бандура, кобза, козо бас, торбан)
-Смичкові (басоля, ліра, скрипка)
-Ударні (цимбали)
8)Аерофони: -Вільні (бич пастуший, інструменти з
рослинних пластинок, шмига)
-Флейти (денцівка, зозуля, зубівка, кувиці, окарина,
свисток, та ін..)
-Шалмеї (баян, волинка, гармоніка, сурма, та ін..)
-Труби (поліська труба, ріг, трембіта, та ін..)
12) Народний танець витворювався протягом віків і був
тісно пов’язаний із життям народу, його побутом, працею,
певним художнім смаком. Танець називають своєрідним
літописом життя не дарма. Народ сам зберігав і розвивав
свої танцювальні скарби, передаючи від покоління до
покоління форми танців, їх характер і манеру виконання.
13) Побутові танці - логічне продовження розвитку третьої
групи хороводів (побутова тематика) зі значним
розширенням тематики та пори виконання, поза як відомо,
що хороводи водили у суворо визначений час (весняні,
літні), і саме це дало їм означення: обрядові, або ж цикл
календарно-обрядових творів.
Побутові танці виникли в результаті виконань і численних
танцювальних пісень що з часом втратили своє значення у
понятійне; «у означенні поетичного слова, окремих
ритмізованих вигуків, примовок, триндичок. Вони
поступово окреслили певні чітко визначені різновиди:
гопаки, козачки, метелиці, гуцулки тощо, значно розширили
амплітуду лексики, композиції, мелодійну та метроритмічну
музичну структуру.
Сюжетні танці. В українській хореографії є чимало танців,
які мають одну назву, але відносяться до різних жанрів:
"Шевчики", "Ковалі", "Льонок" - водночас хороводи і
сюжетні танці
Хороводи виникли і сформувалися протягом віків у певних
географічних, історичних, соціально-економічних умовах в
результаті розширення амплітуди діяння народних ігор,
ігрищ, що були невід’ємною частиною звичаєвості,
язичницьких пережитків у тих чи інших етнічних групах
людей. Всі ці обставини дали поштовх до створення певних
варіантів музично-хореографічного фольклору, появи
місцевих, локальних варіантів.
14) Перші танці виникли як засіб спілкування між людьми,
та між людьми та богами. Танцювальні рухи розвивалися
також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше —
жестів, що відображали певні трудові процеси (наприклад,
деякі хороводи). Первісний танець, як і пісня, виконував
магічну роль, тому серед календарно-обрядових танців
збереглося чи не найбільше архаїчних рис.
Найдавнішими слідами танцювального мистецтва
в Україні можна вважати малюнки трипільської доби, де
зображені фігури людей, котрі одну руку кладуть на талію,
а другу заводять за голову. Такі рухи зустрічаються в
сучасних танцях. Зображення танцюристів і музикантів є
на фресках Софійського собору в Києві XI століття. На
думку деяких дослідників, срібні фігурки чоловічків
з Мартинівського скарбу IV століття передають один з
танцювальних рухів: напівприсядку з широко
розставленими ногами і покладеними на стегна руками.
Зображення танців знаходимо і в багатьох мініатюрах зі
стародавніх літописів. Писемні повідомлення про давні
танці дають нам літописці, які називають їх «скакание и
топтание», «гульба и плясание», «хребтом вихляние»,
«плясание и плескание». Літописці-християни називають
такі дії «бісівськими», або «поганськими». Це дає певні
підстави вважати, що первісні танці були тісно пов'язані з
прадавнім богослужінням.