Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Одеська морська Академія"

Кафедра "Управління судном"

РЯТУВАННЯ ЛЮДЕЙ З СУДНА В СИТУАЦІЇ ЛИХА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛIНИ

“ДІЇ ПІД ЧАС АВАРІЙ, ПОШУК ТА РЯТУВАННЯ НА МОРІ”

Затверджено кафедрою
"Управління судном" як
методичні вказівки для
виконання практичної роботи
з
дисципліни " Дії пiд час
аварiй, пошук та рятуванння
на морi " по спецiальностi
271 «Річковий та морський
транспорт», протокол № 2
вiд 4 вересня 2018 р.,

Одеса – 2019
 2

УДК 656.61089.2(072)
С 30

Укладачі: к.д.п., Сємітко В.М

к.д.п., к.т.н., доцент Бурмака І.О.

Рецензент: к.д.п., к.т.н., доцент Ворохобін І.І.

Рятування людей з судна в ситуації лиха: методичні вказівки

С30 для виконання практичної роботи з дисципліни “Дії пiд час

аварiй, пошук та рятуванння на морi” / Укл. В.М. Сємітко., І.О.
Бурмака. – Одеса: НУ "ОМА", 2019. 26–с.
УДК 656.61089.2(072)

© Національний університет "Одеська морська академія", 2019

 3

Мета роботи

Метою цієї практичної роботи є закріплення теоретичних знань з

організації рятування людей з судна в ситуації лиха з використанням
колективних рятувальних засобів (шлюпок, плотів) та гвинтокрилів. Тому
завданням при виконанні цієї практичної роботи курсантами є:
1. Придбання знань з посадки людей в колективні рятувальні засоби.
2. Організації спуску шлюпок і плотів на воду при різних
гідрометеоумовах.
3. Дії в колективних рятувальних засобах після відходу від судна, що
тоне.
4. Вивчення технології рятування людей за допомогою гвинтокрила.
Тематика питань для практичної роботи складена на основі
національних та міжнародних нормативних документів підготовки
бакалавра та навчальних планів спецiальностi 271 «Річковий та
морський транспорт» з урахуванням міжнародних вимог.
Методичні вказівки призначені для курсантів 4 курсу спецiальностi
271 «Річковий та морський транспорт».

1. Порятунок людей з судна в ситуації лиха

При наданні допомоги судну, що зазнало лихо, капітан судна

рятувальника зобов'язаний, перш за все, вжити всіх заходів для порятунку
людей. Ця операція виконується безкоштовно. Рятування судна, вантажу та
іншого майна проводиться лише за згодою капітана судна, що зазнало
лихо, за умови укладення договору про рятування. Капітан зобов'язаний
надати допомогу потерпілим на морі незалежно від їх громадянства,
 4

статусу або обставин, в яких вони опинилися. Цей обов'язок, закріплений в

міжнародному законодавстві: Конвенції Організації Об'єднаних Націй з
морського права 1982 року (Конвенція ЮНКЛОС) та Міжнародна
конвенція з охорони людського Життя на морі 1974 РОКУ (Конвенція
СОЛАС).

Керівник пошуково-рятувальних робіт після виявлення потерпілих

повинен вирішити питання про те, який спосіб рятування і які рятувальні
засоби слід використовувати. При цьому потрібно враховувати такі
фактори:

вжиті заходи і дії з рятування на місці лиха;

віддалення потерпілих від берега;

стан потерпілих;

можлива кількість людей, що зазнають лиха, і кількість виявлених

людей;

наявні рятувальні засоби на березі і ступінь їх готовності. Рятувальні

засоби, які передбачається використовувати, слід привести в готовність і
перемістити в прідатне місце ще в ході пошуку;

Вплив метеоумов на рятувальну операцію;

час доби.

Рятування постраждалих може виявитися більш важким і небезпечним

завданням, ніж пошук. Спосіб зняття людей з судна, що зазнало лихо,
вибирає на місці капітан судна рятувальника з урахуванням характеру
аварії, стану аварійного судна, зовнішніх умов і т.д. З урахуванням всіх
факторів виконується план дій. Евакуація людей з аварійного судна може
здійснюватися різними способами:
 5

в плавзасобах аварійного судна;

покидання борту судна з подальшою посадкою в засоби колективного

порятунку або плавзасоби рятувального судна;

перехід з борта аварійного на борт рятувального судна;

з використанням підвісної канатної дороги;

з використанням гвинтокрилів.

Найбільш ефективним способом зняття людей з судна, ще тоне є

підхід до нього лагом впритул, що дає можливість людям швидко перейти
на судно-рятувальник п сходнями, штормтрапу або безпосередньо по всій
лінії борту. Після прийняття рішення, рятувальне судно повідомляє
аварійному судну: необхідні заходи для безпеки проведення рятувальних
робіт, місце зосередження особового складу, що підлягає евакуації,
порядок зняття людей та інші питання, які можуть виникнути в залежності
від обстановки.

1.1 Вихід до місць збору і посадки в колективні рятувальні засоби.

Основою організації боротьби за живучість судна є Розклад по

тривогах. У ньому визначені обов'язки членів екіпажу при аварійних
ситуаціях і місце їх збору по тривогах. У правилі VIII / 51 СОЛАС-
74/98 («Керівництво по залишенню судна») на капітана покладається
обов'язок:

 забезпечити добре, відповідне знання екіпажем і пасажирами

правил залишення судна;
 вимагати неухильного дотримання всіма членами екіпажу та
пасажирами правил залишення судна, що є запорукою їх безпеки.
 6

Що стосується змісту самого «Керівництва по залишенню судна», то

воно передбачає обов’язкове знання всіма особами наступних правил:

надягання рятувальних жилетів і гідрокостюмів;

вихід до призначених місць збору;

посадка в рятувальні шлюпки, рятувальні плоти і чергові шлюпки, їх

спуск і відхід від борту судна;

спуск, вироблений з рятувальних шлюпок і плотів;

роз'єднання зі спусковими пристроями; - освітлення районів спуску;

використання всього рятувального обладнання;

використання всіх засобів виявлення, плаваючих у воді;

використання за допомогою ілюстрацій рятувального радіообладнання;

використання плавучих якорів;

використання двигуна і належних до нього пристроїв;

необхідність мати теплий одяг, зважаючи на небезпеку

переохолодження;

методи рятування, включаючи використання рятувального обладнання

вертольотів (стропи, кошики, носилки), рятувальних альтанок, а також
берегових рятувальних засобів і суднових лінеметальних пристроїв;

всі інші дії, зазначені в розкладі по тривогах і інструкціях на випадок

аварії і т. д.

Якою б високою не була надійність судна, якою б мінімально

можливою не була можливість його катастрофи, екіпаж завжди повинен
 7

бути готовий до залишення судна по шлюпковій тривозі з використанням

суднових рятувальних засобів. Шлюпочна тривога і команда "Залишити
судно" оголошуються за вказівкою капітана судна і, як правило, тільки
після того, як він переконається в неможливості силами екіпажу і
судновими засобами вести боротьбу за живучість судна, а подальше
перебування на борту судна людей загрожує їхній безпеці. За
шлюпковою тривогою екіпаж діє відповідно за Планом по шлюпковій
тривозі.

За сигналом тривоги по залишенню судна члени екіпажу повинні

прибути на місця збору, які, як правило, знаходяться поблизу місць
установки колективних рятувальних засобів і посадки в них або
збігаються з ними, за умови, що вони легкодоступні, по можливості
захищені від поганої погоди та здатні вміщати всіх людей, які мають там
зібратися. Місця збору вказуються при оголошенні тривоги. Вони
передбачаються заздалегідь, однак можуть бути змінені через великий
крен, заливання палуби, наявності вогню або задимленості і т. п. Для
вказівки маршрутів евакуації по судну розміщуються
фотолюмінесцентні покажчики з символами або написами білого або
жовтого кольору на зеленому тлі. Покажчики позначають також місця
розташування рятувального обладання, виходу з приміщення і т. п.
Перед виходом необхідно одягнутися відповідно до кліматичних умов і
погоди, розраховуючи на найгірший варіант. В умовах помірних і
низьких температур потрібно вдягнути теплий, бажано вовняний одяг
(теплу білизну, светри), теплі шкарпетки, куртку з водонепроникним
верхнім шаром, вовняні рукавички, міцне закрите взуття і головний убір.
Не можна одягати взуття на високих підборах. Потрібно взяти з собою
особисті документи, окуляри, необхідні ліки. До місця збору кожен
 8

повинен виходити із закріпленими за ним індивідуальними

рятувальними засобами (рятувальним жилетом, гідротермокостюмом).
Збір членів екіпажу повинен здійснюватися:

при чисельності екіпажу до 15 чоловік - протягом 3 хвилин;

при чисельності від 15 до 50 осіб - протягом 4 хвилин;

при чисельності понад 50 осіб - протягом 10 хвилин.

Чіткість, швидкість і узгодженість дій при виході до місць збору по

тривозі відпрацьовується на навчаннях по залишенню судна. Члени
екіпажу повинні чітко знати, за якими маршрутами і через які виходи
вони повинні потрапляти до місць збору, вміти орієнтуватися на судні в
повній темноті. Окремі члени групи охорони порядку і безпеки по
команді з містка перевіряють шляхи евакуації, доповідають на місток,
які проходи вільні або заблоковані, при необхідності звільняють
проходи. Організовується постачання і вантаження в рятувальні засоби
ковдр, додаткових запасів води, продовольства, піротехнічних засобів.
Члени екіпажу, за якими закріплені відповідні обов'язки, доставляють з
містка переносну радіостанцію, автоматичний радіобуй,
радіолокаційний відповідач.

Командири шлюпок і плотів та їх заступники перевіряють за

списками наявність людей, розписаних на ці рятувальні засоби. Списки
повинні також мати заступники командирів шлюпок і плотів. На місцях
збору та при посадці в колективні рятувальні засоби особливо велику
роль відіграє дотримання порядку і дисципліни. Командир шлюпки або
плоту повинен надавати приклад зібраності і впевненості в своїх діях,
присікати прояви паніки і розгубленості. Перед посадкою в надувний
рятувальний плот командир плота вилучає у врятованих ножі, викрутки
та інші ріжучі предмети. Рятувальні жилети і гідротермокостюми
 9

надягають за командою з містка. Командир плоту або шлюпки і його

заступник перевіряють правильність надягання. Старший помічник
капітана організовує контроль за тим, щоб жоден з людей не залишився
в житлових або службових приміщеннях судна.

Рис. 1 Фотолюмінесцентні покажчики на судах

1.2 Посадка в шлюпки та їх спуск на воду

Залежно від конструкції судна посадка в шлюпки здійснюється або на

місцях їх установки, або після їх вивалювання та опускання до нижньої
палуби.

Спуск шлюпки методом вільного падіння.

 10

• Переконатися, що стропи шлюпки вільні;

• Переконатися, що кормовий кріпильний пристрій віддано (талрепи

віддані);

• Від'єднанати зовнішній кабель заряду батарей;

• Увійти в шлюпку;

• Повернути вертикально фіксуючий пристрій шлюпки у відкрите

положення (утримуючі плати повинні бути приблизно паралельно
роликам ковзання - уздовж шлюпки);

• Закрити двері, носовий люк і вентиляційні кришки;

• Переконатися, що люди зайняли місця в кріслах і пристебнули ремені;

• Включити живлення від батарей шлюпки;

• Поставити перо керма на "0", рукоятку реверсів в нейтральне

положення і запустити двигун, відповідно до інструкції заводу-
виробника;

• Слідуючи інструкції зі звільнення "зуба" віддачі шлюпки, звільнити

шлюпку (віддати шлюпку);

• Після приводнення з'єднати гвинт, встановити максимальну швидкість

вперед і відійти від судна;

Спуск шлюпки за допомогою шлюпбалки.

 11

Спуск повністю спорядженої шлюпки з повним екіпажем може бути

виконаний при крені судна до 5 градусів і дифференті 2 градуси на ніс
або корму.

• Подати електроживлення на щиті насосного блоку;

• Включити гідравлічний блок - насосний блок не повинен працювати

більше 30 хвилин, більш тривала робота може викликати перегрів масла
і / або електромотора;

• Опустити коромисло і від'єднати його гаки з похідних захватів;

• Підняти балку в робоче положення (коромисло над центром тяжіння

шлюпки);

• Опустити коромисло і закріпити стропи шлюпки на гаках коромисла;

• Повернути вертикальний стопорний пристрій у відкрите положення

(плати паралельно шлюпці);

• Перевірити, що кормовий кріпильний пристрій віддано (талрепа

віддані);

• Від'єднаннати зовнішній кабель заряду батарей;

• Увійти в шлюпку;

• Закрити двері, носовий люк і вентиляційні кришки;

• Переконатися, що люди зайняли місця в кріслах і застебнули ремені;

• Включити живлення від шлюпочних батарей;

• Слідуючи інструкції по звільненню зуба шлюпки, віддати шлюпку;

 12

• Потравлюючи фалінь, опускати шлюпку до моменту, коли ніс шлюпки

пройде найнижчу пару роликів і зупинити лебідку;

• Вивалити балку максимально за борт;

• Опустити шлюпку на воду (під час опускання шлюпки поставити

рукоятку реверсів в нейтральне положення і запустити мотор);

• Після приводнення зняти стропи шлюпки з гаків коромисла з'єднанати

гвинт, встановити максимальну швидкість вперед і відійти від судна.

1.3 Дії при посадці в шлюпку та їі спуску на воду при сильному

хвилюванні моря

 якщо судно в дрейфі - шлюпку спускають з підвітряного боку;

 якщо судно на ходу до 5 вузлів - людей саджають заздалегідь в шлюпку
і тільки після цього її спускають;
 при хитавиці і високому розташуванні СПУ, щоб не розбити шлюпку
заводять притискні кінці з борта і під кіль для утримання від
розгойдування. Потім спускають шлюпку до рівня ботдека або іншої
палуби, з якої зручно посадити людей;

 починають посадку людей;

 притискні кінці відпускають і запускають двигун;
 вибирають момент, коли судно нахилиться в бік шлюпки, гребінь хвилі
пройде під кілем шлюпки, і швидко спускають шлюпку в западину між
хвилями (швидко травлять талі);
 вибирають і укладають обидва фалиня (носовий і кормовий);
 плавно переводять кермо на малий кут і відводять шлюпку від борту
судна.
 13

Посадка в рятувальну шлюпку або на рятувальний пліт здійснюється

тільки за наказом командира рятувального засобу або іншої
відповідальної особи командного складу. Люди сідають в шлюпку,
додержуючись встановленої командиром шлюпки черговості. В першу
чергу в шлюпку переходять члени спусковоі команди, призначені для
надання допомоги при посадці в шлюпку і забезпечення спуску. Потім
переходять особи, які потребують допомоги при посадці: поранені і
хворі, діти, жінки, люди похилого віку. Останнім займає місце командир
рятувального засобу. Для посадки потрібно використовувати носові і
кормові люки шлюпки. Командир шлюпки керує розміщенням людей, з
тим, щоб їх вага була рівномірно розподілена253 по всій площі шлюпки.
Рятуючі повинні зайняти місця в шлюпці, пристебнути прив'язні ремені і
виконувати розпорядження командира.

Після посадки всіх людей потрібно:

зсередини закрити всі люки і відкрити вентиляційні отвори;

відкрити паливний кран і запустити двигун.

Шлюпку спускають на воду потравленням лопарів шлюпталей.

Спускати шлюпку слід так, щоб вона сідала в западину між хвилями.
Коли шлюпка виявиться на гребені хвилі, потрібно роз'єднати її від талів,
діючи пристроєм управління підйомними гаками. Коли є необхідність
прийняти в спущену шлюпку залишившихся на борту аварійного судна
людей, шлюпка утримується біля борту на фалінях, і люди спускаються в
неї за допомогою трапів, шкентелів з мусингами, сіток або скатів. Якщо
спуск частини рятувальних засобів неможливий, командири шлюпок і
плотів організовують перерозподіл людей, з тим, щоб було закрито
шлюпки і плоти були завантажені рівномірно.
 14

Конвенція СОЛАС-74 наказує, щоб або на колективних рятувальних

засобах, або на пульті управління їх спуском або поблизу них були
розміщені плакати з нанесеними на них символами, наочно зображуючих
дії при посадці в шлюпки або плоти, спуску їх на воду і використання їх
устаткування.

Ри
с. 2 Плакати дії при посадці в шлюпки або плоти

1.4 Спуск рятувальних плотів та посадка в них

Надувні рятувальні плоти скидаються на воду після віддачі кріплень

контейнерів. Плоти навітряного борту перетягуються на підвітрянний.
Перед скиданням потрібно перевірити кріплення ходового кінця
пускового ліня до судна. Коли пліт опиниться у воді, потрібно вибрати
слабину пускового ліня і різко смикнути за нього; включається система
газонаповнения. Після надування камер плавучості пліт підтягують до
борту судна за пусковий лінь.
Посадка в пліт проводиться по трапах, рятувальним шкентелям або з
платформи морської евакуаційної системи. При висоті борту до двох
метрів можна стрибнути на дно плота через вхід, а при висоті до
чотирьох метрів - на арки плота після їх наповнення. Стрибки на пліт
 15

допускаються, але не рекомендуються, оскільки при цьому можна

пошкодити пліт або заподіяти травму людині, яка вже знаходиться на
плоту. Якщо "сухий" перехід неможливий, доводиться стрибати в воду і
потрапляти на плiт з води. Підпливши до плоту, люди, що рятуються,
утримуються за рятувальний леєр і по черзі забираються на пліт,
використовуючи посадковий майданчик або посадковий трап. Якщо
знесилена людина не може самостійно піднятися, то ії необхідно
розвернути в воді спиною вниз і притягнути до входу. Двоє людей,
котрі перебувають на плоту, підхоплюють знесиленого попід пахви і
різко падають на спину всередину плоту, цим ривком затягуючи його на
пліт. Не виключено, що після розкриття контейнера і надування пліт
опиниться на воді перевернутим догори дном. При цьому він отримає
крен на той край, на якому закріплений газовий балон. Щоб привести
пліт до нормального стану, потрібно розгорнути його підвищеним краєм
проти вітру і піднятися на дно, ставши ногами на газовий балон. Руками
взятися за лямки, пришиті до дна. Зробивши глибокий вдих і
затримавши дихання, різким ривком перекинути пліт на себе. З-під
плоту виринути в сторону газового балона, щоб уникнути небезпеки
заплутатися в лінях, що звисають з протилежного боку. Потім,
піднявшись на пліт, якнайшвидше його осушити.

Правила спуску рятувального плоту при сильному хвилюванні

моря

Скидання надувного рятувального плоту - як в звичайних умовах з

підвітряного боку, посадка людей в нього - неможлива за наслідками
(стрибають у воду і залазять в нього допомагаючи один одному або
кільцем, потім якорем і гребками відходять). Спуск рятувального плоту
пліт-балкою, як і рятувальної шлюпки, можливий, наслідки залежать від
 16

стану моря. Управління рятувальним плотом в цих умовах - дрейф з

одним плавучим якорем.

2.Відхід рятувальних засобів від борту судна

Для відходу шлюпки від борту потрібно трохи перекласти кермо убік
від борту судна, віддати фалінь і дати хід. Однак відхід рятувальної
шлюпки або рятувального плоту убік від борту потопаючого судна
ускладнюється тим, що шлюпки і плоти спускаються, як правило, з
підвітряного борту і після спуску на воду виявляються у вітровій тіні
судна. Шлюпка з гребним гвинтом фіксованого кроку правого
обертання може відходити убік від правого борту судна як в ніс, так і в
корму. Від лівого борту судна шлюпка може відходити тільки на
передньому ході, так як на задньому ході корма шлюпки буде не
відходити від борту судна, а, навпаки, притискатися до нього. Щоб
відійти від борту судна на рятувальному плоту, потрібно підтягнути
баластні кишені, що знаходяться під днищем плоту, за прикріплені до
них штерті. При розкритті плоту один з двох плавучих якорів, що
входять в комплект його постачання, опиниться у воді. Потрібно
вибрати цей якір за прикріплений до нього нірал. Щоб від'єднати пліт
від тонучого судна, треба обрізати пусковий лінь (фалінь) ножем з
заокругленим лезом і плавучою рукояткою, закріпленим біля входу в
пліт поблизу місця кріплення корінного кінця фаліня. Командир
рятувального плоту призначає двох веслярів, які сідають біля входу під
тент і працюють веслами, відводячи пліт від судна, що тонуло. Коли
пліт відійде від судна на достатню відстань, відпускають штерти,
підтягують баластні кишені.
 17

2.1 Дії людей, що рятуються, в колективних рятувальних засобах

після відходу від судна, що тоне

На внутрішній стороні тенту рятувального плоту надрукована

інструкція по першочерговим діям, яка розташована так, щоб її можна
було прочитати при світлі електричної лампочки, що автоматично
загоряється при надування плоту. Інструкція нагадує, що повинен
зробити екіпаж плоту в першу чергу:

 організувати пошук і рятування людей, що опинилися у воді;

плаваючим на віддалі потрібно кидати рятувальний круг,
прикріплене до плавучого ліня, і підтягувати до входу плота;
 після відходу від судна переконатися, що плавучий якір
знаходиться в воді;

Ри
с. 3 Буксирування плотів
 18

 закрити входи плота, відрегулювати їх так, щоб забезпечувався захист

від поганої погоди і вентиляція в підтентовому приміщенні;
 розкрити упаковку з постачанням, дістати і прочитати інструкцію по
збереженню життя на рятувальному засобі.

Інструкція передбачає, що необхідно встановити командира плоту.

Якщо серед людей, що рятуються, не виявилося командира або його
заступника, зазначених у розкладі по тривогах, то обов'язки командира
приймає на себе старший за посадою і найбільш досвідчений з пасажирів
на борту колективного рятувального засобу членів екіпажу. Воду з
днища плота треба видалити, використовуючи плавучі черпаки, насухо
протерти днище губкою, що входить в комплект постачання. При
необхідності створити теплову ізоляцію від забортної води надувають
днище плота повітрям за допомогою ручного меха. Якщо в підтентовий
простір увійшов з камер вуглекислий газ, потрібно провітрити
приміщення. Командир плота забезпечує надання першої медичної
допомоги людям, що отримали травми, і хворим. Аналогічні дії
здійснюються і в рятувальній шлюпці. У ній також є інструкція або
керівництво по збереженню життя. Командир плоту або шлюпки
розподіляє обов'язки між членами екіпажу колективного рятувального
засобу. Він призначає вахтових, які повинні здійснювати спостереження
за навколишнім оточенням, доручає спостерігачам доповідати про будь-
які виявлені плаваючі предмети; ті з них, які можуть виявитися
корисними, піднімають на борт. Ведеться постійне спостереження за
станом плоту. У штормових умовах необхідно забезпечити постійне
спостереження за шторками входів в рятувальний пліт і готовність до
забивання входів при їх розриві; руйнування входу ударом хвилі може
привести до заповнення водою підтентового приміщення і загибелі
людей. Виділяються особи, відповідальні за збереження запасів питної
 19

води та їжі, за збір дощової води, за ловлю риби і т.п. Потрібно

встановити санітарні норми для збереження населеності рятувального
засобу. Командир зобов'язаний вести щоденник, в який заноситься
список людей, що опинилися на борту плота або шлюпки, а також
відомості про всі події, що відбуваються. Необхідно підготувати і
використовувати наявні на борту плота або шлюпки засоби для
виявлення: виставити і закріпити радіолокаційний відбивач або задіяти
радіолокаційний відповідач, включити в роботу аварійний радіобуй.

Піротехнічні засоби слід використовувати для залучення уваги і

подачі сигналів лиха тоді, коли є надія, що вони будуть помічені.
Екіпаж рятувального засобу повинен підготуватися до дій при підході
судна-рятувальника, взяття на буксир або підйому на борт рятувальника
і рятування за допомогою вертольота. Як правило, після залишення
судна, що тонуло, на рятувальній шлюпці або рятувальному плоту, коли
немає реальної надії дістатися до найближчого берега або району
інтенсивного судноплавства, найрозумніше - залишатися на місці аварії,
де будуть шукати потерпілих. Шлюпки і плоти потрібно зібрати в
одному місці; чергові шлюпки або моторні рятувальні шлюпки
буксирують до цього місця плоти. Для самостійного пересування плота
використовуються гребки (плавучі весла). Можна також закидати в
потрібному напрямку як найдалі плавучий якір, зібраний в грудку, а
потім підтягуватися за дректов. Шлюпки і плоти з'єднують один з
одним фалінями або буксирними лінями, які нарощуються іншими
наявними міцними кінцями і витравлюються на повну довжину, щоб
уникнути обриву при хвилюванні. Для зменшення дрейфу випускається
плавучий якір, а на плотах відкривають днищеві баластні кишені.

2.2 Висадка з шлюпок і плотів на берег

 20

Підхід до берега і висадка на нього є особливо небезпечною

ситуацією, так як в смузі прибою шлюпка і пліт можуть бути
перевернуті і зруйновані ударами від прибережних скель і рифів. Якщо
є така можливість, слід уникати висадки на скелясті ділянки. На підході
до берега утримувати шлюпку перпендикулярно фронту хвилі.
Підготувати до віддачі плавучий якір, наростивши його дректов
наявними міцними кінцями.

Рис. 4 Посадка в пліт

Коли відстань до берега буде приблизно дорівнювати довжині

дректову, опустити плавучий якір і трохи змістити центр ваги шлюпки в
напрямку, протилежному берегові. Поступово потравлюють дректов, а
якщо шлюпка починає розгортатися лагом до хвилі, утримувати його,
щоб не допустити розвороту. При зближенні з берегом потрібно
намагатися утримувати шлюпку на пологому схилі великої хвилі.
Дотримання до берега на гребені хвилі особливо небезпечно, так як край
шлюпки при цьому різко опускається, що призводить до удару об ґрунт і
перекидання шлюпки. Наближаючись на хвилі до берегової межі,
 21

потрібно максимально збільшити швидкість ходу з тим, щоб шлюпка

була викинута на берег якомога далі. На рятувальному плоту для
викидання на берег потрібно так само опустити плавучий якір і
потравити дректов на всю довжину. Люди на плоту повинні розміститися
на середині плоту і якомога нижче. Рятувальний пліт має малу осадку, і
тому він ковзає по поверхні води, що зменшує небезпеку ударів об ґрунт.

3. Способи рятування за допомогою гвинтокрила

Рис. 5 Рятувальний гвинтокрил

3.1 Підйом людей на борт гвинтокрила з рятувальних шлюпок (РШ)

або рятувальних плотів (РП)

В даний час гвинтокрли є найбільш ефективним рятувальним

засобом. Рятувальні гвинтокрили обладнані підіймальними пристроями
для підбору людей з води, зняття з аварійного судна або рятувального
засобу. Помітивши гвинтокрил, що наближається, слід запалити димову
шашку. Поширення диму вкаже пілоту напрямок вітру, в подальшому
 22

палаюча димова шашка буде служити орієнтиром для визначення

висоти зависання вертольота при знятті людей з рятувального засобу.
Для встановлення напрямку вітру також придатні вимпели, прапори або
смужки матеріалу, які в темну пору слід підсвітити. Ні в якому разі не
можна застосовувати поблизу гвинтокрила парашутну ракету лиха,
світити ліхтариком на вертоліт вночі, вести передачу по радіо під час
роботи лебідки вертольота. Підйом людей на борт вертольота
здійснюється за допомогою лебідки, встановленої в кабіні вертольота.
Зазвичай вантажопідйомність лебідки не перевищує 300 КГС, тому
одночасно можливий підйом не більше 1 ... 3 чоловік. У будь-якому
випадку не можна торкатися рукою троса, який спускається з
вертольоту перш, ніж він торкнеться води або палуби. Це обумовлено
тим, що в польоті на корпусі гвинтокрила виникають значні заряди
статичної електроенергії, які можуть уразити людину або викликати у
неї хворобливі почуття. При можливості користуйтеся рукавицями при
роботі з тросом підйомного пристрою. Підйомний пристрій, коли він
спускається, не повинен кріпитися до жодної частини рятувальної
шлюпки або рятувального плоту. Необхідно стежити, щоб підйомний
пристрій не захопив будь-яку частину РШ або РП. У разі, коли з
вертольота спущені ноші для підйому пораненого, то вони повинні бути
від'єднані від підйомного пристрою під час розміщення на них
пораненого. Для підйому людей до кінця троса, що спускається з
гвинтокрила, кріпляться спеціальні пристрої: рятувальний пояс,
рятувальне сидіння, рятувальний "ківш" або кошик. Підйом людей в
санітарних ношах або в рятувальних гідрокостюмах проводиться за
допомогою гака гвинтокрила, до якого приєднуються підйомні стропи
носилок або гідрокостюма. При роботі з гвинтокрилом всі, хто
знаходяться на РШ або РП повинні рівномірно розподілитися по бортах,
лягти на підлогу (дно) і вести себе спокійно. При підйомі на борт
 23

гвинтокрила слід в точності слідувати вказівкам командира, що

подаються по гучномовному зв'язку або члена екіпажу гвинтокрила,
який спуститься на ваш рятувальний засіб, звідки буде командувати
евакуацією. Число прийнятих на борт гвинтокрила людей визначається
місткістю кабіни і можливим часом знаходження гвинтокрила в районі
аварії. Місткість кабін більшості пошуково-рятувальних гвинтокрилів
не перевищує 20 осіб, що менше місткості суднових РШ. Тому першими
повинні передаватися на борт гвинтокрила хворі і поранені, діти і
жінки. Але, сам факт прибуття гвинтокрила говорить про те, що ви
знайдені, йде рятувальна операція, до вас спрямовані інші рятувальні
засоби і в найближчі години або навіть хвилини ви будете поза
небезпекою.

3.2 Підйом людей на борт гвинтокрила з аварійного судна

Для рятування людей гвинтокрилом потрібно підготувати на

аварійному судні посадковий майданчик, звільнивши це місце від антен,
натягнутих тросів і інших предметів, за які можуть зачепити лопаті
гвинта гвинтокрила або зачепитися за спущений з нього трос. Поблизу
від майданчика встановити вимпел для вказівки напряму вітру. Для
запобігання ковзання гвинтокрила після посадки слід застелити
майданчик вантажною сіткою з конопляного тросу, яку необхідно міцно
закріплити. Місце посадки позначити буквою "Н", що викладена білими
полотнищами. У темний час доби підсвітити місце посадки, вимпел,
щогли, труби, рубки, але так, щоб освітлення не засліплювало пілота.
До посадки гвинтокрила люди повинні бути видалені з майданчика.
Судно зберігає постійними курс і швидкість, якщо тільки командир
гвинтокрила не дасть інші вказівки. Якщо посадка вертольота на судно
неможлива, то вертоліт може приймати людей в режимі зависання. З
гвинтокрила спускається на тросі засіб для підйому людей: рятувальний
 24

кошик, рятувальний пояс або інше. Щоб уникнути ураження статичною

електрикою, заряд якої може досягати 250 000 В, не слід доторкатися до
спущеного з гвинтокрила металевого троса з підйомним пристроєм,
поки він не заземлений, доторкнувшись до металевих частин судна або
до води. У підйомний пристрій одночасно розміщується тільки таке
число людей, яке зазначено з гвинтакрила. Залежно від типу пристрою
людина фіксується в ньому поясним ременем, лямками з карабіном і т.п.
Якщо на судні не можна вибрати місце, безпечне для зависання над ним
гвинтокрила і підйому людей, рекомендується спустити на воду
надувний рятувальний плот і рятуючим перейти на нього. Пліт
утримувати на фаліні на 40-50 м від судна, підйом людей здійснювати з
плоту.

Контрольні запитання

1. Способи зняття людей з судна в ситуації лиха.

2. Вплив метеоумов на рятувальну операцію.

3. Дії екіпажу при покиданні борту судна з подальшою посадкою в

засоби колективного порятунку або плавзасоби рятувального судна.

4. Дії екіпажу при оголошенні шлюпочної тривоги.

5. Які види тривог існують на судні? Хто і в яких випадках їх подає?

6. Організація боротьби за живучість судна.

7. Система управління безпекою (СУБ) і основні її вимоги стосовно

судну.

8. Способи рятування людей за допомогою гвинтокрила.

 25

Список літератури

1. Международная Конвенция по охране человеческой жизни на море

1974 года (СОЛАС- 74). (Консолидированный текст, измененный
Протоколом 1988 года к ней, с Поправками), - СПб.: ЗАО "ЦНИИМФ",
2015 г. - 1088 с.

2. Международная Конвенция о подготовке и дипломированнию

моряков и несении вахты 1978 г. (ПДМНВ-78) с поправками
(консолидированный текст), - СПб.: ЗАО "ЦНИИМФ", 2010 г. - 806 с.

3. Международные правила предупреждения столкновений судов в

море, 1972 г., с поправками, - СПб.: ЗАО «ЦНИИМФ», 2010 г.

4. Международное авиационное и морское наставление по поиску и

спасанию, книга 3 (ИАМСАР). СПб.: ЗАО "ЦНИИМФ", 2013 г. - 524 с.

5. Наставление по борьбе за живучесть судов (НБЖС), РД 31.60.14-81. С

приложениями и дополнениями. СПб.: ЗАО "ЦНИИМФ", 2004 г. - 384 с.

7. Письменный М.Н. Практические вопросы конвенционной подготовки

судоводителей морских судов. Владивосток: Мор. гос. ун-т им. адм. Г.И.
Невельского, 2015 г. – 420 с.

8. Шарлай Г. Н. Маневрирование и управление морским судном. – М.:

«Моркнига», 2015 г.- 566 c.

9. Рекомендации по организации штурманской службы на морских судах

Украины (РШСУ-98). -Одесса, ЮжНИИМФ, 1998. -75с.
 26

Навчальне видання

“РЯТУВАННЯ ЛЮДЕЙ З СУДНА В СИТУАЦІЇ ЛИХА”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛIНИ

“ДІЇ ПІД ЧАС АВАРІЙ, ПОШУК ТА РЯТУВАННЯ НА МОРІ”
 27

Укладач: к.д.п., Сємітко Володимир Михайлович

Підп. до друку
Формат 60х84/16. Папір офсет. Ум.друк. арк.
Тираж 30 пр. Зам. №

НУ "ОМА", центр «Видавінформ»

65029, м. Одеса, Дідріхсона,8, корп.7
Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003
Тел./факс:(0482)34-14-12
publish@ma/odessa.ua

--