Кір. Краснуха. Вітряна віспа. Оперізуючий герпес.

Скарлатина. Псевдотуберкульоз.

ЗАНЯТТЯ 11
(6 год.)
Наказ від 09.07.2004 №354 Про затвердження Протоколів діагностики та
лікування інфекційних хвороб у дітей

Наказ від 28.01.2009 №44 Про затвердження клінічного Протоколу з

діагностики та лікування краснухи у дітей

Кір
ШИФР МКХ – 10 – В- 05

Кір – вірусна інфекція, що передається повітряно-краплинним шляхом,

характеризується циклічним перебігом, синдромами інтоксикації, катарального
запалення дихальних шляхів, кон’юнктив та екзантеми.

Етіологія Крупний міксовірус

Епідеміологія – Джерело – хворий

– Шлях передачі – повітряно-краплинний
– Сприйнятливість – загальна, індекс сприйнятливості 98 % з
6-8 місяців

Патогенез
1. Вхідні ворота – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів
(фіксація вірусу), потрапляє в регіонарні лімфовузли.
2. Вірусемія (перша хвиля).
3. Потрапляє в органи ретикулоендотеліальної системи,
реплікується.
4. Друга хвиля вірусемії:
 втягнення ЦНС, слизових трахеї, бронхів, кишківника
 запалення, деструкція, звільнення вірусу
 вторинний імунодефіцит, нашарування бактеріальної флори
 формування ускладнень

Діагностичні критерії
Інкубаційний період 9-17 днів; 21 день у тих, хто отримав гамаглобулін,
препарати крові, імунодепресанти у періодм після контакту.

Катаральний період

1. Триває 3-4 дні.

2. Катар верхніх дихальних шляхів, що наростає.
3. Субфебрилітет, інтоксикаційний синдром.
4. Поява кон’юнктивіту, світлобоязні на 2-3 добу.
5. Поява енантами, плям Філатова-Копліка за 1-2 дня до періоду
висипань.

Плями Філатова-Копліка-Бєльського (власні спостереження

доц.Волянської Л.А.)

Період висипань

1. З’являється на 4-5 добу, триває 3-4 дні.

2. Посилюються катаральні явища (ларингіт, риніт, кон’юнктивіт).
3. Підйом температури, інтоксикаційний синдром максимально
виражений
4. Висипка плямисто-папульозна, насичено-червоного кольору, на
незміненому фоні шкіри, схильна до злиття, характерна етапність:
І доба – за вухами, на обличчі;
ІІ доба – на шиї, плечовому поясі, верхній частині тулуба
ІІІ доба – поширюється на весь тулуб, руки, проксимальну
ділянку ніг
IV доба – на всі нижні кінцівки
Висипка завершується пігментацією (зберігається етапність)

Типові плямисто-папульозні висипання на тулубі, 2-га доба періоду

висипань (власні спостереження доц.Волянської Л.А.)
 Типові плямисто-папульозні висипання на тулубі, 3-тя доба періоду
висипань (власні спостереження доц.Волянської Л.А.)

Період пігментації

1. Пігментація висипки (етапна) завершується висівкоподібним

лущенням
2. Нормалізація температури тіла, проходить інтоксикація.
3. Зменшуються і зникають катаральні явища (7-9 день від початку
висипки)

Період реконвалесценції.

Лущення шкіри
Корева анергія (3-4 тижні)
 Класифікація

За формою: типова,
атипова - абортивна
- мітигована
- гіперергічна
- стерта
- безсимптомна
- кір у щеплених
- кір при антибіотико- та гормонотерапії

за ступенем тяжкості:
- легка
- середньотяжка
- тяжка (без геморагічного синдрому, із
геморагічним синдромом)

За перебігом: - гладкий (неускладнений)

- негладкий (ускладнений)

Ускладнення кору
За епідеміологією: - корьові
- вторинні (бактеріальні)
-
За часом виникнення: - ранні ( в катаральному періоді, періоді висипання)
- пізні (в періоді пігментації)
-
За місцем ураження: - дихальної системи
- травної системи
- нервової системи
- органу зору
- органу слуху
- шкіри
- видільної системи

Особливості кору у дітей перших місяців життя

1. Атипові форми (мітигована)

2. Скорочення періодів хвороби
3. Невиражені клінічні прояви (катаральні явища, гарячка, дрібна
нерясна висипка з вкороченою етапністю і короткочасною
пігментацією).
4. Частіше бувають ускладнення.
 ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, лімфоцитоз, еозинофілія,
тромбоцитопенія;
1. Цитологічне дослідження (цитоскопія) мазків-відбитків з ротоглотки –
виявлення типових для кору багатоядерних гігантських клітин;
2. Серологічні методі (РТГА та РПГА) – збільшення титру антитіл в
динаміці в 4 та більш разів;
3. Імуноферментний аналіз (ІФА) – виявлення антитіл до вірусу кору класу
Ig M (гострий період), наростання титру класу Ig G в 4 рази та більше
(перенесена хвороба).

Диференційна діагностика кору

Діагности Кір Краснуха Скарлатина Псевдотуберку- Менінгококк Інфекційний
чні ознаки льоз емія мононуклеоз
Початкові катар висипка гострий гострий початок з інтоксикація, лихоманка,
симптоми ВДШ, початок, наростанням розвивається збільшення
кон’юнктив біль у горлі, симптомів і їх гостро, лімфовузлів
2-4 дні блювання, поліморфізмом бурхливо (переважно
підвищення шийних),
температур печінки,
и тіла, селезінки
висипка
Час появи 3-4 день 1-й день, 1-й день (у 2-8 день перші години 2-5 день
висипань хвороби рідко – 2-й 20% - 2-й) хвороби хвороби
Морфологі плямисто- дрібно дрібно дрібно точкова, плямиста, поліморфна,
я висипки папульозна плямиста, точкова, дрібно плямиста папульозна в частіше
рідко переважно перші плямиста,
плямисто- на години, плямисто-
папульозна згинальних потім папульозна
поверхнях геморагічна
кінцівок, “зірчаста” з
внизу некрозом в
живота, центрі
попереку,
обличчі,
бокових
поверхнях
тулуба
Розміри середні, дрібні, дрібні дрібні від дрібних різні за
елементів великі на 2- середні розеоли, до значних розмірами (від
3 день зливаються крововиливів дрібних до
висипки значного
розміру)
Порядок 1-й день – по всьому по всьому симптом сідниці, без певної
висипання на обличчі тілу, тілу, на “капюшона”, нижні вибіркової
2-й день – переважно на обличчі “рукавиць”, кінцівки, локалізації,
на обличчі, розгинальних блідий “шкарпеток” рідше – частіше на
тулубі поверхнях трикутник тулуб, руки, тулубі
3-й – на кінцівок Філатова обличчя
обличчі,
тулубі,
кінцівках
Яскравість яскраві, блідо-рожеві яскраві яскраві геморагічні, рожеві
і колір рожево- яскраві,
елементів червоні інколи
ціанотичні
Зворотній пігментація зникають на поступово висівкоподібне дрібні зникають
розвиток починаючи 3-4 день згасають на лущення на зникають безслідно від
висипки з обличчя, 4-5 день з тулубі і кінцівках, поступово, кількох годин до
висівкоподі лущенням пластинчате на значні 4-7 діб
бне на 2-му долонях, залишають
лущення тижні підошвах “сухий”
некроз
Катаральні виражені в незначні, відмежован відсутні відсутні, у відсутні
прояви перші 5-6 короткотрива а яскрава 30-40% за 2-
днів лі1-2 дні гіперемія, 3 дні
передують
прояви
назофарингіт
у
Слизові гіперемова чисті, інколи відмежован гіперемія чисті, може чисті
оболонки ні, рихлі, на поодинокі а яскрава передніх дужок, бути
рота м’якому елементи гіперемія, мигдаликів гіперемія і
піднебінні енантеми енантема на зернистість
енантема, м’якому задньої
на щоках – піднебінні, стінки
симптом ангіна ротогорла
Філатова
Інтоксикац значна, незначна або відповідає превалює над різко помірна,
ія триває 5-7 відсутня вираженості змінами в виражена тривала
днів місцевих ротогорлі, на
ознак, шкірі, тривала
короткотри
вала 1-3 дні
Температу субфебриль нормальна, швидкий висока, тривала швидке тривала – 2-3
рна на в субфебрильн ріст в перші лихоманка, може наростання тижні
реакція катарально а, рідко години і на бути температури
му періоді, понад 38- 1-2 день хвилеподібна в перші
фебрильна 39˚С години
в періоді хвороби до
висипань високих
(двогорба) цифр – 39-
40˚С
Ураження пневмонія, збільшення і ангіна, артрит, назофарингіт гепатоспленомег
інших ларингіт, болючість зміни з боку міокардит, діарея, , менінгіт, алія, шийний
органів і отит задньошийни язика менінгіт, гепатит енцефаліт, лімфаденіт,
систем хі (осуга, з 4-5 артрит, тонзиліт,
потиличних дня пневмонія, фарингіт,
лімфовузлів “малиновий іридоцикліт, міокардит,
”), ендокардит пневмонія
ускладненн
я на 2-3
тижні
Лаборатор лейкопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз, лейкоцитоз,
ні критерії лімфоцитоз лімфоцитоз, зсув вліво, висока ШОЕ, зсув вліво, атипові
, збільшення нейтрофіль РНГА з нейтрофільоз мононуклеари
анеозинофі числа оз, ↑ ШОЕ, псевдотуберкульо , ↑ ШОЕ, в
лія, РГГА з плазматични в мазках з зним мазках з
коревим х клітин, рота, носа - діагностикумом носогорла,
антигеном РГГА з стрептокок (+), виділення товстій
(+) краснушним йєрсиній з калу краплі -
антигеном менінгокок
(+)

VIDEO
http://217.196.164.19/data/kafedra/video/ped/index.php?name_film=alerhdit

http://217.196.164.19/data/kafedra/video/ped/index.php?name_film=skarl
http://217.196.164.19/data/kafedra/video/ped/index.php?name_film=meninhinf

Лікування:

ЛІКУВАННЯ кору :
- здійснюється переважно в домашніх умовах.
- госпіталізації підлягають хворі:
- першого року життя;
- з тяжкими формами кору;
- з ускладненнями;
- за епідемічними показами.
Неускладнений легкий, середньотяжкий кір та атипові форми кору не
потребують медикаментозного лікування. Хворим показана:
1. Хімічно, механічно щадна їжа.
2. Догляд за ротовою порожниною.
3. Десенсибілізуючі (діазолін 1-3 мг/кг, тавегіл, супрастін, фенкарол,
піпольфен).
4. Симптоматична терапія: жарознижуючі (парацетамол 10-20 мг/кг,
тайленол, ефералган); краплі в ніс (галазолін, нафтізин 0,05% по 1-2
краплі 2-3 рази на добу); краплі в очі (20% сульфацилат натрію 1-2
краплі 3 рази на день); протикашльові засоби (тусупрекс, стоптусин).
5. Полівітаміни.
6. При тяжких формах преднізолон 1-2 мг/кг на добу коротким курсом
7. При бактеріальних ускладненнях – антибактеріальна терапія
(пеніциліни,
8. макроліди, цефалоспорини).

Профілактика:

1. Ізоляція хворого (госпіталізують ускладнені, тяжкі форми, дітей до 2

років, за епідеміологічними показами), типовим кором на 4 доби від
появи висипки, при ускладненнях – на 10 діб з часу появи висипки.
2. Провітрювання.
3. Контактні (не щеплені), що не отримали -глобулін, препарати крові,
імунодепресанти, ізолюються на 17 діб, ті що отримали – на 21 день.
4. Пасивна імунізація -глобуліном (не вакцинованих, що не хворіли,
віком 3 міс.-2 роки, ослабленим) 3 мл на 3-5 день від контакту,
5. Або екстрена вакцинація (не вакцинованих, що не хворіли) в перші 3-5
днів з моменту контакту. В разі контакту дитини у віці від 6 міс до
року з хворим на кір, в перші 3-5 днів здійснюється екстрена
вакцинація, в послідуючому цю вакцинацію не зараховують (нульова
вакцинація), а дитину щеплять від кору згідно діючого календаря.

Активна профілактика:
 Живою коревою вакциною з штаму Л-16 у 12-15 міс. одноразово, підшкірно
0,5 мл, або тривакциною MMR (проти кору, паротитної інфекції, краснухи).
 Ревакцинація у 6 років (серонегативні, з відсутнім імунітетом).
 У 11 років, якщо не були щеплені у 6 років.

N.B!
KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter 22/Infectious
Disease: page 237-247.

Кір
Клінічний приклад: Мати приводить до лікаря всиновлену дочку, яка нещодавно приїхала до
США з іншої країни. Дані про вакцинацію відсутні. У дитини нежить, кашель,
кон’юнктивіт та лихоманка. Мати заявляє, що у дитини також є висип, який спочатку
виник на обличчі і поширилася на все тіло. При фізикальному огляді виявлено короподібний
висип по всьому тілі, включаючи долоні. Крихітні сіруваті білі крапки спостерігають на
слизовій оболонці щоки поруч із третім моляром.
 Рубеола – 10 день кору

 Параміксовірус (РНК), дуже заразний

 Фактори ризику – вступ до середньої школи чи коледжу без вакцинації
 Інкубаційний період – 10–12 днів до появи продрому
 Продром – 3 С:
 Кашель(cough)
 Нежить(coryza)
 Кон’юнктивіт(conjunctivitis), потім плями Копліка (сірувато-білі плями на
слизовій оболонці щоки)
  Висип + лихоманка (виникають одночасно)
Висип – макулярний; починається з голови (потилиці і за вухами) і поширюється
вниз; згасає таким же чином
 Діагностика – переважно клінічна симптоматика
 Лікування – підтримуюче, вітамін А (якщо є дефіцит)
 Ускладнення – середній отит (найчастіше), пневмонія, енцефаліт
 Профілактика –вакцинація

- Активна імунізація після контакту з інфекційними хворими:

- Кір
Вік Постінфекційне введення
0-6 місяців сироватковий імуноглобулін, якщо мати не
імунізована
Вагітні або імунодефіцитні сироватковий імуноглобулін
Всі інші вакцина протягом 72 годин після контакту з
інфекційними хворими

КРАСНУХА

Краснуха ─ вірусна інфекція, що перебігає у формі набутої (із повітряно-

краплинним шляхом передачі, легкими клінічними проявами і доброякісним
завершенням та вродженої (із трансплацентарним шляхом передачі і розвитком
тяжких вад плода).

Етіологія: збудник ─ РНК-вмісний вірус.

Епідеміологія: джерело інфекції ─ хворий чи вірусононосій

шлях передачі ─ повітряно-краплинний, трансплацентарний
сприйнятливість ─ загальна, особливо висока у дітей 2-9
років
Патогенез:
Набутої краснухи:
1. Вхідні ворота ─ слизові оболонки носоглотки, де
відбувається реплікація вірусу
2. Гематогенне поширення (вірусемія)
3. Ураження органів і систем
4. Імунологічна відповідь, видужання
Вродженої краснухи: 1. Трансплацентарне інфікування плода
2. Цитодеструктивна дія вірусу, порушення правильного
розвитку органів.
3. Формування вад розвитку

Діагностичні критерії набутої краснухи:

 Інкубаційний період ─ 18-23 дні
 Продромальний період ─ 1-2 дні
─ слабковиражений інтоксикаційний синдром
─ слабковиражений катаральний синдром (риніт, фарингіт, катаральна ангіна)
─ збільшення задньошийних, потиличних лімфовузлів
 Період висипань ─ 3-4 дні
─ екзантема (дрібноплямиста, блідо-рожева, на обличчі, тулубі, розгинальних
поверхнях кінцівок, на незміненому фоні, виникає одномоментно)
─ інтоксикаційний синдром (не виражений)
─ збільшення задньошийних, потиличних лімфовузлів (рідше ─ поліаденія)
 Гемограма: лейкопенія, лімфоцитоз, поява плазматичних клітин, нормальна
ШОЕ

Діагностичні критерії вродженої краснухи:

Тріада: 1. Катаракта
2. Вади серця
3. Глухота

Класифікація:
За типом: ── типові форми
── атипові форми (стерті, безсимптомні)
За тяжкістю: ── легка
── середньотяжка
── тяжка
За перебігом: ── гладкий
── негладкий (ускладнений)
Специфічні ускладнення: менінгіт, енцефаліт, синовії

Підтвердження діагнозу:
1. вірусологічне ─ виділення вірусу із носоглоткових змивів, калу, сечі, крові
2. серологічне ─ РН, РГГА, РСК, РІФ
3. експрес-методи ─ люмінісцентно-серологічний, фазово-контрастна
мікроскопія, реакція мікроаглютинації, метод Полєва-Єрмольєвої

Диференційний діагноз проводять із кором, скарлатиною, алергічними

екзантемами, інфекційним мононуклеозом (див. Кір)

Лікування:
Базисна терапія:
─ ліжковий режим у гострому періоді, далі півліжковий (3-7 днів)
─ жарознижуючі (при температурі  38,5о С) парацетамол,
тайленол, доліпрам, ефералган 5-10 мг/кг

При енцефалітах, менінгітах:

─ кортикостероїди 2-5 мг/кг на добу (за преднізолоном)
─ в/в інфузія 50 мл/кг на добу (кріоплазма 5-15 мл/кг,
реополіглюкін 10-20 мл/кг, 5% глюкоза 25-30 мл/кг)
─ лазікс 1-3 мг/кг
─ седуксен 0,3 мг/кг (за показами)
 ─ трентал, курантил, кавінтон (0,2-0,5 мл/кг)
─ ноотропіл (50 мг/кг на добу)
Етіотропна терапія:
─ препарати рекомбінантного інтерферону (при
постнатальній краснусі з ураженням ЦНС, вродженій
краснусі)
Прогноз:
 одужання
 інвалідизація (при уродженій краснусі)

Профілактика:
 Ізоляція хворих на 4 дні від початку захворювання, новонароджених із
вродженою краснухою ─ до 1 року.
 Контактних не допускають у дитячі колективи протягом 21 дня (з часу
ізоляції хворого), спостереження за контактними.
 Активна профілактика (вакцинація) проводиться у 12 місяців (разом із
вакцинацією проти кору, паротитної інфекції), ревакцинація ─ у 6 років.
 Пасивну профілактику проводять серонегативним вагітним, (дітям не
проводять).
KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter 22/Infectious Disease:
page 237-247.
Краснуха
Клінічний приклад: У 5-річної дитина, яка порушила календар щеплень, спостерігається
субфебрильна температура, точковий висип, збільшення шийних та задньовушних
лімфатичних вузлів, розеола м’якого піднебіння.
 Фактори ризику / Етіологія – інкубаційний період 14–21 день; заразний за 2 дні
до висипань та 5–7 днів після висипу
 Клінічна картина
 Висип, схожий як при корі, починається на обличчі і поширюється на все тіло,
триває приблизно 3 дні; одночасно з лихоманкою
 Збільшення потиличних, задньовушних лімфовузлів
 Плями Форшемеймера – виникають на м’якому піднебінні і можуть з’являтися
до появи висипу
 Поліартрит (руки) може виникнути у деяких пацієнтів, особливо жінок
старшого віку.
 Діагноз – клінічна симптоматика
 Лікування – підтримувальна терапія
 Профілактика – вакцинація КПК
 Ускладнення – вроджена краснуха, при інфікуванні під час вагітності.

КПК:
 Жива атенуйована вакцина
 Перша доза - у віці 12–15 місяців
 Друга доза - в дошкільному віці (4-6 років)
 При порушенні календаря щеплень-дворазове введеня вакцини
 Вроджена краснуха
Класичні зміни, коли інфекція виникає в перші 8 місяців вагітності.
Зміни:
 плями, як на чорничному кексі (позакісткове кровотворення), тромбоцитопенія;
 серце: відкрита боталова протока, стеноз периферичної легеневої артерії;
 око: катаракта;
 вроджена глухота;
 тромбоцитопенія;
 гепатоспленомегалія;
Результати:
 глухота;
 відставання у фізичному розвитку;
 мікроцефалія;
 відставання у психічному розвитку.

ВІТРЯНА ВІСПА
Шифр МКХ- 10 - В 01

Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається

вірусом Varicella-Zoster, з повітряно-крапельним шляхом передачі,
характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного
висипу.
Вітряна віспа – гостре вірусне захворювання, викликане вірусом із
родини герпесвірусів, характеризується помірною гарячкою, появою на шкірі,
слизових оболонках дрібних пухирців із прозорим вмістом. Вітряна віспа є
контагіозною інфекцією, сприйнятливість до неї становить близько 100%. У
дітей раннього віку, а також у ослаблених, які тривалий час приймали
гормональні препарати, вітряна віспа має тяжкий перебіг, нерідко набуває
генералізованої форми, супроводжується різними ускладненнями. В теперішній
час для активної імунізації розробляється жива ослаблена вакцина, але масові
щеплення проти вітряної віспи не проводяться, тому спостерігаються спалахи
вітряної віспи. Лікар будь-якого профілю повинен вміти встановити діагноз,
вжити заходів до вчасної ізоляції хворого, дати термінове повідомлення до
СЕС.

Етіологія ДНК-вмісний вірус Varicella-Zoster

Епідеміологія – Джерело – хворий вітряною віспою, рідше оперізуючим

герпесом
– Шлях поширення – повітряно-краплинний
– Сприйнятливість – висока 70-80 %, частіше хворіють діти, імунітет
стійкий, можливі повторні захворювання – 3 %.
 Патогенез 1. Вхідні ворота – слизова оболонка дихальних шляхів,
первинне розмноження вірусу.
2. Током лімфи потрапляє в кров, вірусемія.
3. Заноситься в епітеліоцити шкіри, слизових оболонок з
розвитком типової картини захворювання.
4. Нейротропність: ураження міжхребцевих гангліїв, кори
головного мозку, підкоркової ділянки, кори мозочка.
5. Дуже рідко – генералізація інфекції з ураженням печінки,
легень, шкіри.

Класифікація клінічних форм вітряної віспи

За типом
1. Типові форми
2. Атипові форми:
 Стерта (рудиментарна)
 Бульозна
 Геморагічна
 Гангренозна
 Генералізована (вісцеральна)

Ступінь
Критерії оцінки тяжкості Перебіг
тяжкості
Легка Нечисленні пухирцеві висипання на шкірі, t 1. Гладкий, без
тіла 37,5-38 С ускладнень
Середньо- Значна наявність пухирцевих висипань на 2. Ускладнений
тяжка шкірі, t тіла до 39 С енцефалітом,
Тяжка Дуже значна кількість висипань, застиглих на невритом,
стадії везикул на шкірі і слизових, t тіла до 40 полірадикулоне
С і вище в-ритом
Генералізована Нейротоксикоз із судомним синдромом та 3. Ускладнений
(вісцеральна менінгоенцефальними реакціями, гіпертермія, нашаруванням
форма) суцільна висипка у вигляді везикул нерідко із бактеріальної
геморагічним просяканням, ураження інфекції по типу
внутрішніх органів лімфаденіту,
піодермії
Рудиментарна Висипка на шкірі не досягає стадії везикул (по
(стафіло- і
(стерта) типу макулопапул), t тіла нормальна
стрептодермії),
бешихи,
флегмони,
абсцесу,
сепсису.
Залишкові явища після перенесеної вітряної віспи ускладненої піодермією
(з архіву доц. Воялнської Л.А.)

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:
КЛІНІЧНІ:
Типові форми вітряної віспи
- Захворювання розпочинається гостро з підвищення температури тіла,
висота якої визначається важкістю перебігу захворювання, та з появи
висипу.

- Іноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються продромальні явища

у вигляді субфебрильної температури, в’ялості, відсутності апетиту та
появи “реш-висипки” (скарлатиноподібної, еритематозної, короподібної).

- Вітрянковий висип з’являється одночасно з підвищенням температури

чи на декілька годин пізніше. Спочатку утворюються невеликі плями, які
швидко перетворюються на папули та везикули. Везикули зазвичай
однокамерні.

- Висипання розташовані на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, волосистої

частини голови, рідше на слизових оболонках рота, дихальних шляхів,
очей, зовнішніх статевих органів.

- Висип може супроводжуватися свербінням.

- На слизових оболонках елементи висипки швидко мацеруються з

утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів.
- На шкірі пухирці поступово стухають, підсихають та вкриваються
кірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий час зберігається
легка пігментація, в рідких випадках – рубчики.

- Процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні,

протягом 2-4 днів, в рідких випадках до 7 дня і більше. Тому
спостерігається несправжній поліморфізм висипу.

Атипові форми вітряної віспи

- рудиментарна форма розвивається у дітей зі спадковим пасивним
імунітетом чи після введення в періоді інкубації імуноглобулінів, плазми,
крові. В них з’являється нерясна папульозна висипка з поодинокими
дрібними пухирцями на тлі нормальної температури тіла.

- для пустульозної форма типово утворення на місті пухирців пустул з

гнійним вмістом. Захворювання супроводжується високим рівнем
інтоксикації. Після відпадіння кірок часто залишаються рубці.

- при бульозній формі поряд з типовими везикулами появляються

великі, діаметром до 2-3 см, пухирці з в’ялою покришкою і каламутним
вмістом. Пухирці можуть лопатися з утворенням великих ерозивних
поверхонь. Після епітелізації останніх нерідко залишається буровата
пігментація.

- геморагічна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей. В

них на 2-3 день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки
мають чорний колір. Можливі крововиливи у шкіру, слизові оболонки,
внутрішні органи, головний мозок, носові кровотечі.

- гангренозна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей, при

поганому догляді. При цій формі захворювання поряд із типовим висипом
з’являються пухирці з геморагічніим вмістом та значною запальною
реакцією довкола них. В наступному утворюється кров’яний (“чорний”)
струп, після відторгнення якого з’являються глибокі, округлі виразки з
брудним некротичним дном і підритими краями.

- генералізована форма зустрічається інколи у новонароджених або

дітей старшого віку з імунодефіцитними станами чи які довго отримували
глюкокортикостероїди. При цьому спостерігається специфічне ураження
внутрішніх органів.
Діагноз вітряної віспи можна поставити, опираючись тільки на клінічні
діагностичні критерії. У випадках складної клінічної діагностики
використовують додаткові обстеження.
ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1. Загальний аналіз крові: лейкопенія, відносний лімфоцитоз,
нормальні показники ШОЕ.
 2. РФА дозволяє виявити антиген вірусу в мазках – відбитках із
вмісту везикул.
3. Для серологічного дослідження використовують парні
сироватки. Діагностичним вважається наростання титру у 4 та більше разів
протягом 10-14 діб. Дослідження проводять за допомогою РЗК, РНГА, ІФА,
РІА.

Додаткові дослідження
- Імунофлуоресцентний метод
- серологічні: РСК, ІФА
- ПЛР
- Вірусологічний метод
Дослідження ліквору – при наявності ознак менінгоенцефаліту.

Особливості вітряної віспи у немовлят

 Початок із загально інфекційних проявів (млявість, неспокій,

відсутність апетиту), диспепсичні явища.
 t тіла нормальна чи субфебрильна, зростає на висоті висипки
 Висипка з’являється на 2-5 добу, масивна, іноді застигає у 1 фазі
розвитку (поступовий розвиток хвороби)
 Нейротоксикоз (судоми, менінгеальні симптоми)
 Можливі вісцеральні прояви
 Часте нашарування бактеріальної інфекції

Диференційна діагностика вітряної віспи

Діагностич Вітряна віспа Кір Краснуха Скарлатина

ні ознаки
Початкові Гострий початок, Катар ВДШ, Висипка Гострий
симптоми гарячка, помірні кон’юнктив початок, біль
катаральні прояви, 2-4 дні у горлі,
висипка блювання,
підвищення
температури
тіла, висипка
Час появи На 1-2 добу 3-4 день 1-й день, 1-й день (у
висипань хвороби рідко – 2-й 20% - 2-й)
Морфологія Поліморфна Плямисто- Дрібноплямис Дрібноточко
висипки (плями, папули, папульозна та, рідко ва,
везикули, кірочки) плямисто- переважно на
папульозна згинальних
поверхнях
кінцівок,
 внизу
живота,
попереку,
обличчі,
бокових
поверхнях
тулуба
Розміри Середні середні, Дрібні, Дрібні
елементів великі на 2- середні розеоли,
3 день зливаються
висипки
Порядок По всьому тілу, і 1-й день – По всьому По всьому
висипання на слизових, поява на обличчі тілу, тілу, на
нових елементів 2-й день – переважно на обличчі
впродовж на обличчі, розгинальних блідий
декількох днів, тулубі поверхнях трикутник
еволюція старих 3-й – на кінцівок Філатова
обличчі,
тулубі,
кінцівках
Яскравість і Папули рожеві, Яскраві, Блідо-рожеві Яскраві
колір везикули – на рожево-
елементів гіперемованій червоні
основі
Зворотній Після відпадіння Пігментація Зникають на Поступово
розвиток кірочок ─ починаючи 3-4 день згасають на
висипки незначна з обличчя 4-5 день з
пігментація лущенням на
2-му тижні
Катаральні Помірні, Виражені в Незначні, Обмежена
прояви можливий перші 5-6 короткотрива яскрава
розвиток днів лі, 1-2 дні гіперемія,
ларинготрахеїту енантема на
м’якому
піднебінні 4-
5 днів
Слизові На рожевому фоні Гіперемован Чисті, інколи Відмежована
оболонки – поліморфні і, рихлі, на поодинокі яскрава
рота елементи м’якому елементи гіперемія,
піднебінні енантеми енантема на
енантема, на м’якому
щоках – піднебінні,
симптом ангіна
Філатова
Інтоксикаці Незначна чи Значна, Незначна або Відповідає
я помірна триває 5-7 відсутня вираженості
 днів місцевих
ознак,
короткотрива
ла 1-3 дні
Температур Субфебриль Нормальна, Швидкий
на реакція Субфебрильна, на в субфебрильна ріст в перші
рідко понад 38- катаральном , рідко понад години і на
39˚С у періоді, 38-39˚С 1-2 день
фебрильна в
періоді
висипань
(двогорба)
Ураження Рідко – ларингіт, Пневмонія, Збільшення і Ангіна, зміни
інших генералізовані ларингіт, болючість з боку язика
органів і вісцеральні форми, отит задньошийни (осуга, з 4-5
систем менінгоенцефаліт хі дня
потиличних “малиновий”
лімфовузлів ),
ускладнення
на 2-3 тижні
Лабораторн Імунофлуоресцент Лейкопенія, Лейкопенія, Лейкоцитоз,
і критерії ний метод лімфоцитоз, лімфоцитоз, зсув вліво,
серологічні: РСК, анеозинофіл збільшення нейтрофільоз
ІФА, ПЛР ія, РГГА з числа , ↑ ШОЕ, в
коревим плазматичних мазках з
антигеном клітин, РГГА рота, носа -
(+) з краснушним стрептокок
антигеном (+)

УСКЛАДНЕННЯ:
енцефаліт; мієліт; енцефаломієліт; полінейропатія; неврит зорового нерву;
серозний менінгіт; гостра тромбоцитопенія; крововилив у надниркові залози;
гостра надниркова недостатність; несправжній круп; гостра дихальна
недостатність; пневмонія; бактеріальні ускладнення (флегмона, абсцес,
імпетиго, бульозна стрептодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт,
кератит, стоматит); сепсис; артрит; остеомієліт; нефрит.

VIDEO (див. вище)

Лікування:

Базисна терапія (до зникнення клінічних симптомів)

1. Загально гігієнічні ванни з 0,05 % перманганатом калію, відваром
трав.
 2. Обробка кожного елемента 1 % р-ном зеленки, чи фукорцину, ляпісом,
промивання слизових 2 % р-ном соди чи фурациліну (0,02 %), очі
закрапують 20% розчином альбуциду, закладають мазь “Зовіракс”.
3.
Етіотропна терапія (5-7 днів)
- віролекс, зовіракс, ацикловір 10-15 мг/кг в/в краплинно 2 р/д 5 днів
(при тяжкому ступені та генералізованій формі)
- в разі менінгоенцефаліту призначають віролекс, зовіракс, ацикловір
10-15 мг/кг в/в краплинно 2 р/д 14 днів, з переходом на пероральний
прийом до 21 дня.
- антибактеріальні засоби при бактерійних ускладненнях (пеніциліни,
макроліди, цефалоспорини)

Інтенсифікація
Препаратами інтерферону при генералізованих і тяжких формах

Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану)

- жарознижуючі (парацетамол, ефералган, тайленол)
- дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма, 5% глюкоза, фізрозчин)
- десенсибілізуючі (діазолін, тавегіл, супрастін)
- дегідратація ( при нейротоксикозі) – лазікс, маніт, манітол.

Показаннями до застосування ацикловіру є:

- пацієнти з онкогематологічними захворюваннями;
- реципієнти органів, кісткового мозку;
- хворі, які отримують кортикостероїдні препарати;
- діти з вродженими імунодефіцитами;
- діти з ВІЛ-інфекцією;
- вроджена вітряна віспа;
- вітряна віспа, яка ускладнена ураженнями нервової системи, гепатитом,
тромбоцитопенією, пневмонією;
- тяжкі форми вітряної віспи.
Крім ацикловіру при вітряній віспі ефективними є такі препарати, як
валацикловір, фамцикловір, ганцикловір.
Противірусну терапію призначають з першого дня захворювання.
Ацикловір вводять внутрішньовенно по 10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу. Курс
триває 7 діб чи 48 годин після появи останніх елементів висипу.
Імунокомпетентним дітям старше 2 років та підліткам при тяжких формах
хвороби ацикловір можна призначати всередину в дозі 80 мг/кг на добу.
При тяжких, генералізованих формах вітряної віспи, особливо у
новонароджених та дітей першого року життя, можливе використання
специфічного варицело-зостерного імуноглобуліну у дозі 0,2 мл/кг маси тіла.

Профілактика:
  Ізоляція хворого до 5 днів з часу останніх висипань.
 Контактних до 3 років, що не хворіли, ізолюють з 11 по 21 день з часу
контакту.
 Провітрювання і вологе прибирання.
 Пасивна імунізація: донорський імуноглобулін 0,2-0,5 мл/кг в перші 2
доби.
 Специфічна вакцинація вітряної віспи в Україні належить до
рекомендованих щеплень, показана:
 здоровим дітям у віці від 9 місяців;

 здоровим дорослим людям, щоб уникнути зараження;

 пацієнтам з хронічними, аутоімунними захворюваннями, після

перенесених операцій та трансплантації органів (за умови повної
гематологічної ремісії, скасування курсу хіміотерапії, курсу лікування
кортикостероїдними препаратами, імунодепресантами, відповідності
показників крові і загального стану організму допустимим нормам).
 Також здоровим дорослим людям, які контактували з хворим,
проводиться екстрена вакцинація від вітрянки протягом 72 годин після
потенційно небезпечного контакту.

 Рекомендується вакцинація проти вітряної віспи дорослим, які

взаємодіють із зараженими пацієнтами (медпрацівникам, працівникам
дитячих навчальних закладів, батькам хворих дітей).

Схема щеплень

 Дітям 9 місяців -12 років – 2 дози з перервою у 6 тижнів (неприпустимо

робити повторну вакцинацію раніше, ніж за 4 тижні).

 Дітям віком від 13 років – 2 дози з перервою у 6 тижнів.

 Пацієнтам групи високого ризику – 2 дози, але після повторної вакцинації

може знадобитися додаткове щеплення (необхідність третьої вакцинації
визначає лікар за результатами аналізів на наявність антитіл).
 Щеплення від вітрянки проводяться вакцинами британського і
французького виробництва «Варілрікс» і «Окавакс». Ефект імунізації
після щеплення зберігається до 7 років, якщо вік дитини становить від 9
місяців до 12 років.

KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter 22/Infectious
Disease: page 237-247.

Вітряна віспа
Клінічний приклад: 5-річну дитину доставили швидкою допомогою, внаслідок
підвищення температури 38,9 ° C (102 ° F) і сверблячого висипу. Висипка
поліморфна: папули, везу кили, кірочки. Почалося на тулубі і поширилася на
кінцівки.
 Етіологія / фактори ризику - варицела-зостер вірус
 Інкубаційний період 10–21 день
 Повітряно-краплинний шлях передачі
 Може латентно зберігатися у чутливих гангліях після одужання →
реактивація при імунодепресії
 Клінічна картина- неспецифічні симптоми та лихоманка, що передують
висипу
 сверблячий висип на різних стадіях
 Макули → папули → везикули → відкрита везикула → кірка
 Ураження можуть мати геморагічний характер.
 зникнення уражень одночасно
 Клінічний діагноз – лабораторні дослідження відсутні
 Лікування
 Підтримувати імунітет; лікувати вторинну інфекцію
 Ацикловір та варицелозостерний імуноглобулін при
імунодефіцитах, а також при важких захворюваннях
 Ускладнення – більше в підлітковому віці (рубці)
 варицелозостерна пневмонія спостерігається у 15–20%
 Інші ускладнення включають синдром Гієна-Барре, енцефаліт,
мозочкову атаксію, постгерпетичну невралгію та синдром Рамзі-
Ханта.
 Профілактика - рекомендується друга доза вакцини

Вітряна віспа
• Неонатального періоду:
 спостерігається, коли пологи відбуваються <1 тижня до / після інфікування матері
 лікування: специфічний варицелозостерний імуноглобулін, якщо мати захворіла на
вітрянку у терміні 5 днів до та 2 дні після пологів;
• Вроджена:
Пов’язана з інфекцією, яка виникає протягом 1-го або 2-го триместру вагітності.
Спостерігаються:
 вади розвитку
 деформації кінцівок,
 шкірні рубці,
 мікроцефалія,
 хоріоретиніт,
 катаракта,
 атрофія кори головного мозку;

Вітряна віспа(вакцинація)
 Якнайшвидше дайте вакцину контактним віком> 12 місяців, і варицелозостерний
імуноглобулін вагітним і особам з імунодефіцитними захворюваннями. Не потрібно
вакцинувати або вводити варицелозостерний імуноглобулін дітям до 12 місяців.
 Варицелозостерний імуноглобулін використовується також для сприйнятливих
вагітних жінок, новонароджених, у матері яких проявилися симптоми вітрянки
протягом 5 днів до пологів до 48 годин після пологів, і певні госпіталізовані
недоношені діти.
Вітряна віспа(планова вакцинація)
 Рекомендується у віці 12 місяців і старше для здорових людей, які не хворіли, друга
доза у віці 4–6 років.
 Дозування при порушенні календаря щеплень: дворазове введення вакцини для
формування імунізації.
 Після вакцинації все ще можливо захворіти на вітряну віспу: хвороба буде перебігати
легше, менша контагіозність.
 Пов'язана з розвитком оперізуючого герпесу після імунізації (рідко).
 Більшість людей віком> 18 років, що не мають історії інфікування можуть мати
імунітет.

ГЕРПЕТИЧНА ІНФЕКЦІЯ

Герпетична інфекція спричиняється вірусами родини герпесвірусів, які

об’єднані властивістю часто протягом усього життя персистувати в організмі
людини і здатністю спричиняти різноманітні маніфестні форми захворювання в
умовах виникнення імунодефіциту.
Герпес звичайний – вірусне захворювання, спричинене вірусами простого
герпеса (ВПГ 1 та ВПГ 2), що характеризується тривалим латентним перебігом
із періодичними рецидивами, які супроводжуються появою везикульозного
висипу на шкірі та слизових оболонках, ураженням ЦНС та внутрішніх органів.
Герпес оперізуючий – вірусне захворювання, що спричинене вірусом Varicella-
Zoster, характеризується запаленням вузлів міжхребцевих або черепних нервів
та проявляється везикульозним висипом на шкірі за ходом нервів і симптомами
інтоксикації.

Етіологія ДНК-вмісний вірус простого герпеса І та ІІ типів, вірус

Varicella-Zoster
Епідеміологія – Джерело – хворі та вірусоносії
– Шлях поширення – повітряно-краплинний, контактний
(ВПГ1), статевий (контактний) – ВПГ2, трансплацентарний,
інтранатальний (ВПГ1), повітряно-краплинний (Varicella-
Zoster)
– Сприйнятливість – висока на фоні імунодефіцитів, ГРВІ,
характерна зимова сезонність (для ВПГ2).
Патогенез 1. Вхідні ворота – травмовані слизові оболонки та шкіра.
2. розмноження вірусу.
3. Місцеві зміни
4. Током лімфи потрапляє в регіонарні лімфовузли (рідко).
5. Вірусемія.
6. Ураження органів та систем (печінки, селезінки, легенів,
локалізація у міжхребцевих гангліях, гангліях головного
мозку).
7. Хронічне вірусоносійство (при імунодефіциті).
8. Рецидиви (на фоні ГРВІ, ультрафіолетового опромінення,
переохолодження.

Діагностичні критерії простого герпеса

 Інкубаційний період 2-14 діб
 Гострий початок, гіпертермія, інтоксикація
 Ураження слизових оболонок (гінгівіт, стоматит, тонзиліт) у формі пухирців,
що тріскають, утворюючи ерозії, супроводжуються болем
 Ураження ока (кон’юнктивіт, блефарокон’юнктивіт, кератит,
кератоіридоцикліт, хореоретиніт, увеїт, периваскуліт сітківки, неврит зорового
нерва)
 Ураження шкіри (герпес губ, носа, повік, обличчя, рук, інших ділянок) –
згруповані пухирці із прозорим вмістом, що мутніє, на фоні гіперемованої,
інфільтрованої поверхні  утворення ерозії  кірочок; супроводжується
болем.
 Генітальний герпес (ураження статевого члена, вульви, піхви, цервікального
каналу, промежини, уретри, ендометрію)
 Ураження ЦНС (енцефаліт, менінгоенцефаліт, менінгіт), периферичної
нервової системи (неврит)
 Вісцеральні форми (гепатит, пневмонія, ураження нирок та ін.)
 Рецидивуючий перебіг

Діагностичні критерії оперізуючого герпеса

 Інкубаційний період 7-21 день, інколи кілька років (після вітряної віспи)
 Гострий початок із гарячки, інтоксикації
 Печіння, свербіж, біль за ходом ураженого чутливого нерва
 Поява гіперемії, інфільтрації шкіри відповідно до інервації гілками нервів
 Поява щільно згрупованих папул (в кінці І, на ІІ добу) на фоні гіперемії, що
еволюціонізують у пухирці із прозорим вмістом, схильні до злиття 
підсихання, утворення кірочок, гіперемований фон блідне  епітелізація 
незначна пігментація (протягом 1 тижня)

Додаткові дослідження
- Вірусологічне дослідження вмісту пухирців, носоглоткових змивів
- Імунофлуоресцентний метод, ПЛР
 - серологічні: РСК, ІФА, РПГА, РН із парними сироватками (наростання
титру антитіл у динаміці)
Дослідження ліквору – при наявності ознак менінгоенцефаліту.

Диференційна діагностика проводиться із герпангіною при

ентеровірусній інфекції, аденовірусним кератокон’юнктивітом, вітряною
віспою, стерптококовим імпетиго, бешихою, екземою, паротитним та
ентеровірусним енцефалітом.

Прогноз. Вірус простого герпесу залишається у організмі на все життя,

тяжкість рецидивів пов’язана зі станом імунної системи. При енцефаліті
летальність складає 80-85%, у випадку одужання формуються тяжкі залишкові
явища із випадінням функції коркових центрів. Ураження вірусом герпесу
вагітних призводить до формування природженої виродливості.

Лікування:
Локалізовані ураження шкіри та слизових:
– противірусні мазі та креми місцево (герпевір, ацикловір,
оксолінова, теброфенова, бонафтонова, цитозару)
– антисептичні засоби (розчин зеленки, метиленової синьки,
перекису водню)
– місцеві анестетики, новокаїнові блокади (при оперізуючому
герпесі)
– саліцилати (аспірин по 50-100 мг/кг)
– ультрафіолетове опромінення
При кератитах:
– місцево 5-йод-2-дезоксиуридин (ЙДУР), аденін арабінозид
При тяжких формах (вісцеральні, генералізовані, енцефаліт):
– бонафтон 0,025 х 2 (4) рази на добу 5-7 днів із одночасним
місцевим застосуванням бонафтонової мазі 3-4 рази на добу 10-15 діб
– чи ЙДУР внутрішньовенно 50 мг/кг на добу у 50 мл 5%
глюкози 4-6 разів на добу 5 діб
– чи аденін арабінозид, ацикловір, віролекс, ганцикловір,
рибавірин 15 мг/кг на добу 14 діб, з переходом на пероральний
прийом до 21 дня.
При рецидивному перебігу:
– імуномодулятори (настоянка жень-шеня, елеутерокок,
пірогенал та ін.)
– вітаміни групи В (В1, В2, В12)
– специфічний протигерпетичний імуноглобулін (у ранній
період рецидиву) 1,5-3 мл внутрішньом’язово щодня протягом 5-10
днів.
– вбита протигерпетична вакцина 0,1-0,2 мл в/шкірно через 2-
3 дні 5 разів двічі на рік
При нашаруванні бактеріальної інфекції: (пеніциліни, цефалоспорини,
аміноглікозиди).
 При енцефалітах, менінгоенцефалітах також кортикостероїдні гормони
(1-2 мг/кг за преднізолоном).

Профілактика:
– Ізоляція хворого до 5 днів з часу останніх висипань (при
оперізуючому герпесі), при тяжкому та ускладненому перебігу –
госпіталізація.
– Контактних до 3 років, що не хворіли, ізолюють з 11 по 21 день з часу
контакту (при оперізуючому герпесі), новонародженим вводять
нормальний імуноглобулін 0,2 мл/кг маси.
– Носіння масок матерями-годувальницями при інфекції простого
герпесу І типу, дотримання санітарно-гігієнічних норм.
– Інфікованим вагітним вводять імуноглобулін 0,2 мл/кг.
– Кесарський розтин при інфекції простого герпеса ІІ типу у роділь.
– Спостереження за новонародженими від матерів, хворих на
герпетичну інфекцію, до 2 місячного віку.
– Провітрювання і вологе прибирання.
– Пасивна імунізація (при оперізуючому герпесі): донорський Varicella-
Zoster імуноглобулін 0,2-0,5 мл/кг в перші 2 доби із часу контакту
(ефект триває до 21 дня, при повторному контакті – імунізують знову.
KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter 1/The Newborn:
page 15-17

Вірус герпесу простого типу

Кератокон'юнктивіт, шкіра (5–14 днів), ЦНС (3–4 тижні), розповсюджений (5–7 днів);
Найкраще підтвердження діагнозу: ПЛР, будь-яка рідина організму;
Найкраще лікування: ацикловір;
Результати:
 мікроцефалія, спастика;
 глухота;
 сліпота;
 судомні розлади;
 затримка психомоторного розвитку;
 смерть.
Профілактика – кесарів розтин при активному процесі або видимих ураженнях; однак це не
на 100% ефективно.
Лікування – ацикловір.

СКАРЛАТИНА

Скарлатина – гостре інфекційне захворювання, що викликається  -

гемолітичним стрептококом групи А, передається повітряно-краплинним
шляхом, характеризується симптомами інтоксикації, ангіною, висипкою на
шкірі, регіонарним лімфаденітом та змінами з боку язика.
Етіологія:  - гемолітичний стрептокок групи А.
Епідеміологія:
 джерело – хворий явною чи скритою формою скарлатини, іншими формами
стрептококової інфекції;
 шлях передачі – повітряно-краплинний, рідше – харчовий, контактний;
 сприйнятливість – частіше хворіють діти дошкільного та молодшого
шкільного віку, індекс контагіозності 40%.
Імунітет при стрептококових інфекціях, крім скарлатини, має слабкий,
нестійкий і недовготривалий характер. Після перенесення захворювань
утворюються різні антитіла, але захисне значення мають лише антитоксини і
типоспецифічні М-антитіла. З іншої сторони, у людей, що перехворіли, часто
виникає алергізація організму, чим пояснюється схильність до рецидивів та
повторних захворювань.

Патогенез: вхідні ворота – слизова оболонка ротогорла, рідко пошкоджена

шкіра, пологові шляхи (у породіль).

Ланки патогенезу:
1. Токсична (дія токсинів) – ураження ЦНС, серцево-судинної, ендокринної
систем.
2. Септична (у відповідь на дію мікробного фактора) – первинне запалення у
місці проникнення збудника, вторинні мікробні ускладнення.
3. Алергічна (сенсибілізація білковими субстанціями гемолітичного
стрептокока) – зниження імунологічного захисту, передумови до
ускладнень: гломерулонефрит, артрит, міокардит, ревматизм.

КЛІНІКА СКАРЛАТИНИ

Клінічні діагностичні критерії:

1. Інкубаційний період: декілька годин – 7 днів.

2. Початковий (від перших ознак хвороби до появи висипань): до 1 –2 днів

 гострий, раптовий початок;
 інтоксикаційний синдром, гіпертермія;
 ураження ротогорла: біль, яскрава гіперемія, дрібноточкова енантема,
катаральний лімфаденіт регіонарних лімфовузлів.

3. Період висипань:
а) фаза розпалу 1 – 2 дні
 максимальна інтоксикація, гарячка до 39 – 40 С;
 ангіна: чітко відмежована гіперемія ротогорла від твердого піднебіння,
точкова енантема, гіпертрофовані мигдалики, лакунарна, фолікулярна чи
некротична ангіна;
 регіонарний лімфаденіт;
 висипка дрібноточкова за кілька годин поширюється на все тіло, згущена на
передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, животі, попереку,
в природних складках, на гіперемійованому фоні шкіри, характерне
згущення в складках із геморагічними елементами (с-м Пастіа), шкіра
шерехата, блідий носогубний трикутник, завершується висівковидним
лущенням;
 білий дермографізм;
 язик з 2-3 дня очищується, на 4 – 5 добу стає “малиновим”;
 симпатична фаза “скарлатинозного” серця.
б) згасання:
 нормалізація температури тіла до 3 – 4 дня, інтоксикаційний синдром;
 блідне гіперемований фон, висипка з 2 – 3 по 6 день;
 ротогорло: енантема зникає з 2 – 3 дня, до 6 – 7 дня блідне гіперемія;
 лімфовузли нормалізуються до 4 – 5 дня;
 вагус-фаза скарлатинозного серця;
 язик блідне до 10 – 12 дня, зберігає виражені сосочки.

4. Період реконвалесценції: з 2 тижня (10 – 14 дні)

 зміни з боку шкіри: лущення висівковидне, на долонях, підошвах -
пластинчасте;
 язик сосочковий;
 вагус-фаза скарлатинозного серця утримується 2-4 тижні;
 підвищення чутливості до стрептококової інфекції , можливість ускладнень.

Класифікація А.А. Колтипіна

1. Форма: а) типова;
б) атипова: - без висипки
- стерта
- екстрабукальна (опікова, ранева, післяпологова,
післяопераційна),
- із агравованими симптомами (гіпертоксична,
геморагічна)
2. За тяжкістю: а) легка;
б) середньотяжка;
в) тяжка: - токсична, септична, токсикосептична.
3. За перебігом: а) гладкий;
б) негладкий (рецидиви, ускладнення, супутні хвороби)

VIDEO
http://217.196.164.19/data/kafedra/video/ped/index.php?name
film=skarl

Ускладнення
За характером: – інфекційні - некротична ангіна, вторинна ангіна, отит,
гнійний лімфаденіт;
– алергічні - ревматизм, міокардит, артрит, нефрит.

За часом розвитку: ранні (перший тиждень);

пізні (2 – 3 тиждень).

За етіологією: специфічні (стрептококові);

вторинні (інші види бактерій).

Допоміжні методи діагностики:

 феномен згасання висипки;

 реакція Діка (історичне значення);
 мікробіологічний – посів, виділення стрептококів;

Ріст стрептококів на кров'яному агарі.

(фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ
«Кокова група бактерій. І.О.Ситник» )

Колонії b-гемолітичних стрептококів.

(фото з компакт-диска «Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія», розділ
«Кокова група бактерій. І.О.Ситник» )
  серологічний;
 реакція уринопреципітації;
 зміни в гемограмі: зсув лейкоцитарної формули вліво,
прискорення ШОЕ, еозинофілія, лейкоцитоз.

VIDEO
http://217.196.164.19/data/cd/Ped_FPO/video/ch_121_video_4.mpg
Лікування
Госпіталізують: - хворих із тяжкими формами, з ускладненнями;
- діти до 1 року;
- за епідемічними показами.

Режим: Ліжковий режим на період гарячки.

Етіотропне лікування: пеніцилін 100 тис.ОД/кг на добу – у 4 прийоми,

еритроміцин 30-50 мг/кг на добу протягом 7 діб.

Патогенетичне: вітаміни, препарати кальцію, десенсибілізуючі (діазолін

1-3 мг/кг, супрастін, тавегіл).

Базисне: полоскання ротогорла розчином антисептиків + режим.

Виписують тих, що одужали, не раніше 10 дня хвороби, через 10 діб –

повторний аналіз крові, сечі, при потребі – ЕКГ.

Профілактика:

 Виявлення, ізоляція, санація джерела інфекції;

 Допуск реконвалесцентів у дитячі колективи не раніше 22 дня;
 Контактних ізолюють на 7 днів, при лікуванні хворого вдома – на 17 днів.
Діти старшого віку (3 клас і старші) можуть відвідувати школу, але
підлягають медичномуспостереженню;
 Поточна дезінфекція 0,5 % розчином хлораміну у вогнищі.

ПЕВДОТУБЕРКУЛЬОЗ
ШИФР МКХ-10

А 28.2 Ентероінтестінальний ієрсиніоз

Псевдотуберкульоз (далекосхідна скарлатиноподібна лихоманка) – гостре

інфекційне захворювання, яке викликається Yersinia pseudotuberculosis і
 характеризується вираженим поліморфізмом клінічних симптомів з перевагою
токсико-алергічного синдрому, скарлатиноподібного висипу, ураженням
шлунково-кишкового тракту, печінки, нерідко має затяжний рецидивуючий
перебіг.
Етіологія: грамнегативна паличка (Yersinia pseudotuberсulosis )

Епідеміологія:  джерело інфекції: дикі та домашні тварини (переважно

мишоподібні гризуни), птахи;
 шлях передачі: фекально-оральний із харчовими продуктами, що
зберігаються в овочесховищах, підвалах, не піддаються
термічній обробці;
 сприйнятливість: загальна, частіше хворіють діти 7-15 років.

Патогенез:
1. Фаза зараження (проникнення збудника в шлунково-кишковий тракт)
2. Ентеральна фаза (вторгнення в ентероцити)
3. Фаза регіонарної інфекції (регіонарний лімфаденіт)
4. Фаза генералізації (бактеріемія, токсемія)
5. Паренхіматозна фаза (фіксація збудника клітинами ретикулоендотеліальної
системи)
6. Алергічний компонент (гепато-, спленомегалія, висипка, артралгії,
міокардити, пневмонії)
7. Повторна бактеріємія (рецидиви, загострення)
8. Видужання.

Клінічні діагностичні критерії

 Інкубаційний період 3-18 діб.
 Гострий початок з інтоксикаційного синдрому, високої температури тіла.
 Поліморфізм скарг: слабкість, біль голови, безсоння, поганий апетит, озноб,
м’язові, суглобові болі, біль у горлі при ковтанні, біль у животі, нудота,
розлади випорожнень.
 Висипка: дрібно-плямиста, крупно плямиста на гіперемійованому фоні,
згущена у складках, навколо суглобів, с-м “окуляр”, “шкарпеток”,
“рукавичок”, “капюшона”, завершується лущенням, без пігментації.
 Катаральний синдром: гіперемія кон’юнктив, задньої стінки глотки,
покашлювання, закладеність носа.
 Абдомінальний синдром: болі в животі при пальпації.
 Диспепсичний синдром: нудота, блювання, при пальпації – урчання по ходу
тонкої кишки, ентеритні випорожнення.
 Гепато-, рідше спленомегалія, збільшення лімфовузлів.
 Паренхіматозний гепатит.
 Артралгії, артрити.
 Ураження ССС: інфекційно-токсичне серце, міокардит.
 Рідко бронхіти, пневмонії.
 Токсичне ураження нирок, пієлонефрит.
 Малиновий язик.

Лабораторна діагностика

 ЗАК – лейкоцитоз, нейтрофільоз із зсувом вліво, еозинофілія, прискорена

ШОЕ .
 Бактеріологічна - виділення збудника з фекалій, сечі, крові, харкотиння.
 Серологічна – РА, РНГА діагностичний титр 1:80 і більше.

Симптом «шкарпеток» у хворого на псевдотуберкульоз (з архіву

доц.Волянської Л.А.)
Особливості псевдотуберкульозу у дітей раннього віку
 Висока і тривала гарячка;
 Виражений гепатолієнальний синдром;
 Системне збільшення лімфовузлів;
 Диспепсичний синдром;
 Ураження дихальних шляхів, розвиток пневмонії (дуже часто);
 Рідко: скарлатиноподібна висипка, ураження суглобів;
 Тривалий, хвилеподібний перебіг з загостреннями і рецидивами;
 Часті ускладнення.

Класифікація клінічних форм псевдотуберкульозу

Тип Тяжкість Перебіг

Типові форми Легка Гладкий
Скарлатиноподібна Середньотяжка
Абдомінальна Тяжка Із загостреннями і
Артралгічна Показники тяжкості рецидивами
Жовтянична перебігу:
Комбінована Менінгоенцефальний З ускладненнями
Генералізована синдром
(септична) Геморагічний синдром
Атипові форми Значне ураження печінки
Катаральна Абдомінальний синдром
Стерта Субклінічна Ураження суглобів
Ознаки генералізації
процесу

Критерії тяжкості:
Легкого ступеню тяжкості:
А) симптоми інтоксикації слабко виражені;
Б) температура тіла субфебрильна;
В) висип незначний, локалізується у складках шкіри та навколо суглобів;
Г) печінка збільшена незначно.

Середньої тяжкості:
А) температура тіла фебрильна;
Б) симптомb інтоксикації виражені;
В) виражений біль у животі;
Г)ентерит або ентероколіт;
Д) печінка виступає на 3-5 см, болюча при пальпації;
Е) висип інтенсивний, може бути геморагічного характеру.

Тяжкого ступеню:
А) симптоми інтоксикації різко виражені;
Б) температура тіла висока;
В) може бути менінгеальний синдром;
Г) гепатит;
Д) висип поліморфний, рясний;
Е) ураження шлунково-кишкового тракту, псевдоапендикулярна форма;
Ж) поліартрит;
З) сепсис
 ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Загальний аналіз крові - лейкоцитоз, нейтрофільоз із паличкоядерним

зсувом, еозинофілія, прискорена ШОЕ.
2. Бактеріологічний метод – виявлення збудника у фекаліях та інших
фізіологічних середовищах організму (сеча, кров, харкотиння, вміст абсцесів).
3. Серологічний метод - реакція аглютинації та непрямої гемаглютинації - на
3-4 тижні та у динаміці хвороби. Діагностичним вважається титр 1:200 і вище.
4. Імуноферментний аналіз (по можливості)- визначення антитіл класу IgM у
гострій фазі.

Диференційна діагностика псевдотуберкульозу

Ознака Псевдоту Скарлати Інфекційн Черевни Ентеровір Вірусний
бер- на ий й усна гепатит
кульоз Мононук тиф інфекція
леоз
Початок Гострий Гострий Гострий Гострий Гострий
Гострий,
поступов
ий
Початкові Інтоксика Біль у Лімфопро Інтоксик Катараль Катараль
синдроми цій-ний, горлі ліфе- ацій-ний ний, ний
різномані Інтоксика ративний, інтоксика диспепси
тні цій-ний інтоксика цій-ний чний,
цій-ний артралгіч
ний,
астенічни
й
Висипка Дрібното Дрібното Дрібното Поодино Дрібнопл Рідко
чкова, чкова чкова, кі ямис-та (при
плямиста міліарна крупнопл розеоли ВГВ)
ямис-та
Катаральн Характер Ні Ні Рідко Характер Можливи
ий ний ний й
синдром у
продромі
Зміни Гіперемія Ангіна Ангіна, Гіперемі Герпангін Гіперемія
ротогорла задньої гіперемія я а задньої
стінки задньої піднебін стінки
глотки стінки них глотки
глотки, дужок,
задній задньої
риніт стінки
глотки
Суглобов Артрити, Не Немає Немає Немає Артралгії
ий артралгії Характер в
синдром но продромі
Абдоміна Болі в Немає Немає В Навколо В
льний животі здухвин пупка правому
синдром ній підребер’
ділянці ї
справа
Диспепси Характер Рідко Немає Закрепи, Характер Більш
чний с-м ний рідко ний виражени
пронос йв
продромі
Гепатит Можливи Немає Можливи Немає Немає Характер
Л й й ний

Лімфопро Можливи Регіонарн Характер Гепато- Немає Гепато-,

- й ий ний спленом рідко
ліфератив Лімфаден ега- спленоме
ний іт лія галія
синдром
Язик Обкладен Обкладен Обкладен Обкладе Обкладен Обкладен
ий ий ий ний ий ий
очищуєть з 4-5 дня сірим
ся малинови нальото
стає й м, з
мали- відбитко
новим м
зубів по
краях
Ураження Не Не Не Марення Можливи При
нервової Характер Характер Характер , й тяжкому
системи но но но Приглу серозний перебігу
ше-ність менінгіт, печінкова
енцефаліт кома
(рідко)

УСКЛАДНЕННЯ:
 Кардит;
 Дизкинезія жовчовивідних шляхів;
 Запалення жовчовивідних шляхів;
 Гостра ниркова недостатність;
 Гостра печінкова недостатність;
 ДВЗ – синдром.

Лікування
Етіотропне: левоміцетин 10-20 мг/кг на прийом (орально) 3 рази на добу,
мономіцин 4-5 мг/кг, фуразолідон 8-10 мг/кг протягом гарячкового
періоду та 7-10 діб після нормалізації температури.

При тяжкому перебігу:

- в/м левоміцетин 30-50 мг/кг на добу, гентаміцин 2-8 мг/кг, ампіцилін 100-
200 мг/кг;
- дезінтоксикаційні (альбумін, кріоплазма 5-15 мл/кг, 5% глюкоза, фіз.
розчин натрію хлориду), покращення мікроциркуляції (реополіглюкін 10-
20 мл/кг), інгібітори протеаз (контрикал 10-20 000 ОД), лазікс 1-3 мг/кг;
- десенсибілізуючі (діазолін 1-3 мг/кг; супрастін, тавегіл, фенкарол)
- кортикостероїди коротким курсом 1-3 мг/кг за преднізолоном;
- імуномодулятори (препарати ехінацеї);
- полівітаміни (ревіт, три-ві-плюс)
- при артритах, вузлуватій еритемі – нестероїдні протизапальні
(індометацин 2-3 мг/кг на добу), при неефективності – кортикостероїдні
гормони 0,8-1,2 мг/кг.

профілактика

1. Правильне зберігання продуктів, бактеріологічний контроль, дератизація.

2. Ізоляція, санація хворого, заключна дезінфекція.
3. Спостереження за контактними протягом 14 днів.

KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter 6/Immunization:
page 51-56

Класифікація вакцин:
Живі ослаблені:
1)вірусні:
 корова,
 паротитна,
 краснушна,
 варіцелозостерна,
 риновірусна,
 ротавірусна;
2)бактерійні:
 вакцина БЦЖ,
 черевнотифозна
Інактивовані:
А)Цілі
Б) Фракційні
1)вірусні:
 поліомієлітна,
 сказ,
 гепатит В;
2)на основі білка:
 субодиничні:
  гепатит В,
 грип,
 кашлюк;
3)на основі полісахариду:
 анатоксини:
 дифтерійний,
 правцевий;
 чисті:
 пневмококові,
 менінгококові,
 гемофільна інфекція;
 кон’юнговані:
 пневмококові,
 менінгококові,
 гемофільна інфекція.

Правила вакцинації:
 Для стимуляції адекватної та стійкої відповіді на антитіла зазвичай потрібно 2 та
більше доз вакцин.
 Взаємозамінність вакцинних препаратів - загалом, більшість вакцин від різних
виробників можуть бути взаємозамінними.
 Одночасне введення - більшість із них можна безпечно та ефективно давати одночасно.
 Пропущені вакцинації. Проміжок у графіку не потребує відновлення цілої серії вакцин.
 Невідомий або невизначений статус вакцинації:
 коли виникають сумніви, дитину слід вважати сприйнятливою до хвороб та
вакцинацію слід починати негайно;
 для підрахунку, вакцини повинні бути задокументовані.
 Доза - не слід вводити меншу дозу або розділяти дозу, включаючи недоношених дітей
або з низькою вагою при народженні (виняток: гепатит В перша доза).
 Активна імунізація людей, які нещодавно отримували гамма-глобулін:
 жива вірусна вакцина може знизити імунну відповідь до або протягом
декількох місяців після отримання імуноглобуліну (Ig), тому вакцинація
живою вакциною відстрочується(3-11 місяців).

Висновки Комітету з безпеки імунізації:

 Наявні дані не підтверджують гіпотезу про те, що вакцина КПК викликає аутизм,
супутні розлади або запальні захворювання кишечника(звіт Лансета з Уейкфілда було
визнано шахрайством).
 На підставі епідеміологічних даних не існує причинно-наслідкового зв’язку між
множинними
вакцинаціями та підвищенним ризиком імунної дисфункції та діабету 1 типу.
 Не існує причинно-наслідкового зв’язку між введенням вакцини проти гепатиту В та
демієлінізуючими неврологічними розладами.
 Не існує причинно-наслідкового зв’язку між вакцинацією проти менінгококової
інфекції та синдромом Гійєна-Барре.
 Консервант тимеросал, що не викликає жодних проблем (наразі усунутий).
Помилкові уявлення:
Наведені нижче приклади не є протипоказаннями до щеплень:
 реакція на попередню вакцинацію АКДП, яка супроводжувалася підвищенням
температури вище 40,5 градусів, почервонінням, набряком, підвищеною чутливістю;
 легке, гостре захворювання у дитини, яка добре себе почуває;
 одночасна антимікробна терапія;
  недоношеність;
 сімейний анамнез судомних нападів;
 сімейний анамнез синдрому раптової смерті немовлят.

Запобіжні заходи і протипоказання:

 Незначна хвороба, з лихоманкою або без неї, не протипоказанням до щеплення.
 Лихоманка сама по собі не є протипоказанням:
 Правила прийому базуються на оцінці лікарем хвороби а специфічні вакцини
отримуються згідно календаря щеплень;
 Якщо лихоманка або інші проблеми свідчать про захворювання середнього
ступеня важкості або важке, дитина не вакцинується до одужання.
 Задокументована алергія на яйця не є протипоказанням до КПК. КПК отримують з
тканин фібробластів курячого ембріона, але вона не містить значної кількості
перехресно реагуючих білків яєць.
 Вакцина проти грипу (і жовтої лихоманки) містить білок яєць і в рідкісних випадках
може викликати значну негайну реакцію гіперчутливості.

Активна імунізація після контакту з інфекційними хворими:

Кір
Вік Постінфекційне введення
0-6 місяців сироватковий імуноглобулін, якщо мати не
імунізована
Вагітні або імунодефіцитні сироватковий імуноглобулін
Всі інші вакцина протягом 72 годин після контакту з
інфекційними хворими

Вітряна віспа:
 Якнайшвидше дайте вакцину контактним віком> 12 місяців, і варицелозостерний
імуноглобулін вагітним і особам з імунодефіцитними захворюваннями. Не потрібно
вакцинувати або вводити варицелозостерний імуноглобулін дітям до 12 місяців.
 Варицелозостерний імуноглобулін використовується також для сприйнятливих
вагітних жінок, новонароджених, у матері яких проявилися симптоми вітрянки
протягом 5 днів до пологів до 48 годин після пологів, і певні госпіталізовані
недоношені діти.

Гепатит:
 Гепатит В: після контакту з не імунізованим пацієнтом - вакцина проти гепатиту В Ig+
(повторити вакцину через 1 та 6 місяців).
 Гепатит А: якщо пацієнт не вакцинований, дайте 1 дозу вакцини якомога швидше
але протягом 2 тижнів після контакту.

Свинка та краснуха:
 Рекомендується для контактних дорослих, які народилися в США після 1957 р., і
раніше не були щеплені(крім вагітності).
 Не захищені шляхом введення живої вакцини після контакту.

Специфічні вакцини(планові вакцинації)

Гепатит В:
 Першу дозу слід вводити після народження, перед випискою з лікарні. Загальна
кількість
3 дози до 18 місяців, якщо мати HBsAg-негативна.
  Немовлята, народжені матір'ю HBsAg-позитивною, отримують першу дозу вірусу
гепатиту В (HBV) плюс гепатит B Ig в 2 різних проміжках протягом 12 годин від дня
народження; всі 3 дози слід дати до 6 місяців (лікувати те саме, що після контакту).
 Усі діти та підлітки, які не були щеплені, повинні починати вакцинацію під час будь-
якого візиту до лікаря.

АКДП:
 Всі АКДП для Сполучених Штатів на даний момент містять ацелюлярний кашлюк.
 Частота виникнення місцевих реакцій, лихоманки та системних реакцій значно
нижча при використанні ацелюлярних вакцин проти кашлюку, ніж при
цільноклітинних вакцинах(але ускладнення все-таки можуть виникнути).
Використовуйте АДП, якщо виникала серйозна реакція, а також для проведення
вакцинації вакцинацію після 7 років (тобто відсутність повної дози кашлюку після 7
років).
 Перед вступом до школи бажано ввести всі дози(5), останню на дошкільному віці, 4–6
років.
 Вакцина проти коклюшу тепер рекомендується в підлітковому віці, незалежно від
стану імунізації; також рекомендується, навіть якщо у вас вже був кашлюк.

Інактивована поліомієлітна вакцина:

 На даний момент, інактивована поліомієлітна вакцина єдина, наявна у США.
 Чотири дози ІПВ, остання в дошкільному віці, 4–6 років.
 Будь-яка дитина до 18 років повинна отримати всі дози.
 Кожна дитина, яка отримала ОПВ з іншої країни, повинна отримати всі дози ІПВ в
США.

Вакцина проти гемофільної інфекції:

 Не дійсна проти нетипових збудників.
 Залежно від марки вакцини, рекомендована серія доз складається з 3 або 4.
 Після первинної серії рекомендується додаткова доза вакцини в 12–15 місяців,
незалежно від того, який режим застосовувався для первинних серій.
 Якщо вакцинацію не розпочато до віку 15–59 місяців, тоді дається 1 доза вакцини(крім
дітей після 5 років).
 Захворювання не підтверджує імунітет; пацієнти все ще потребують вакцинації у
відповідному віці( <5 років).

Пневмококова вакцина:
 Пневмококова кон'югатна вакцина (PCV13):
 Очищені полісахариди з 13 серотипів, кон'юговані з дифтерійним білком,
 Плановий прийом у вигляді 4-дозових серій для всіх дітей віком від 15 місяців і
молодших,
 Якщо вакцинацію ще не проведено протягом 15–59 місяців, то вакцинація
проводиться не за календарем щеплень;
 23-валентна пневмококова полісахаридна вакцина (PS23) - надається як додатковий
захист
до PCV13 у дітей високого ризику (наприклад, функціональна / анатомічна аспленія)
вік> 2 роки.

Вітряна віспа:
 Рекомендується у віці 12 місяців і старше для здорових людей, які не хворіли, друга
доза у віці 4–6 років.
 Дозування при порушенні календаря щеплень: дворазове введення вакцини для
формування імунізації.
  Після вакцинації все ще можливо захворіти на вітряну віспу: хвороба буде перебігати
легше, менша контагіозність.
 Пов'язана з розвитком оперізуючого герпесу після імунізації (рідко).
 Більшість людей віком> 18 років, що не мають історії інфікування можуть мати
імунітет.

КПК:
 Жива атенуйована вакцина
 Перша доза - у віці 12–15 місяців
 Друга доза - в дошкільному віці (4-6 років)
 При порушенні календаря щеплень-дворазове введеня вакцини

Гепатит А:
 Рекомендується всім дітям віком> 1 рік (12–23 місяці)
 Дві дози, інтервал між дозами 6 місяців
 Також рекомендується регулярно хворим на хронічні захворювання
печінки,гомосексуалістам та бісексуальним чоловікам, наркоманам, пацієнтам з
порушеннями згортання крові та особам з професійними ризиками
 Можна вводити разом з іншими вакцинами

Менінгокова кон’югована вакцина(MCV4):

Призначають MCV4:
 Усім дітям у віці 11–12 років вперше та повторно в 16 років
 Усім першокурсникам коледжу, які проживають у гуртожитках, якщо не вакциновані
 Зараз існує вакцина проти серотипу В, яку слід застосовувати пацієнтам з високим
ризиком та протягом спалахів інфекції (стан після одночасних спалахів серотипу B в
Прінстоні та UC в Санта-Барбарі)

Вакцина проти грипу:

 Інактивована вакцина проти грипу:
 Вводиться внутрішньом’язево
 Обережно при алергії на яйця (виявлено, що більшість пацієнтів не мають
документально підтверджених даних сильної алергії на яйця і можуть отримати
вакцину) відповідні застереження повинні враховуватися. За такими пацієнтами
потрібно слідкувати не менше 30 хвилин після введення вакцини
 Вводиться щорічно в сезон грипу дітям старше 6 місяців (A штами, B штами та
H1N1)
 Жива вакцина проти грипу:
 Вводиться інтраназально
 Протипоказаний у імунокомпрометованих осіб
 Вводяться тільки здоровим людям віком 2–49 років. Протипоказано вагітним та
особам з певними захворюваннями

Ротавірус:
 Пероральна жива атенуйована вакцина
 Вводиться у віці 2, 4, 6 місяців
 Не вводиться якщо порушений календар щеплень (немає дози після 8 місяців)
 Безпечний, високоефективний

Вірус папіломи людини:

 Чотиривалентна вакцина (6, 11, 16, 18) або двовалентна вакцина (16, 18), вводиться
дівчатам у 11-12 років для профілактики раку шийки матки
  Чотиривалентна вакцина (6, 11, 16, 18) для хлопчиків у віці 11–12 років; проти
генітальних бородавок, які викликаються ВПЛ 6,11.
 Можна вводити як чоловікам, так і жінкам вже в 9 років.
 3 дози:
 9-валентний у дівчат (9-26) та хлопчиків (9-15): 6,11 (генітальні бородавки), 16,
18,31, 33, 45, 52, 58 (профілактика раку шийки матки)
 передракові ураження (усі 9), включаючи анальну внутрішньоепітеліальну
неоплазію
 анальний рак (16,18,31,33,45,52,58)
 Другу дозу дають після 2 місяців після першої, а третю після 6 місяців

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ І НАУКОВИХ ВИДАНЬ

ОСНОВНІ
1. Педіатрія, дитячі інфекції в питаннях і відповідях [Текст] : посібник / О. Р. Боярчук
[та ін.]. ; ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
МОЗ України". - Тернопіль : ТДМУ "Укрмедкнига", 2019. - 308 с.
2. Клініка та синдромна терапія невідкладних станів у дітей : посібник / В. Ф. Лобода
[та ін.]. ; ДВНЗ "Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
МОЗ України". - 2-е вид. без змін. - Тернопіль : ТДМУ "Укрмедкнига", 2018. - 208 с.
3. Інфекційні хвороби у дітей: підручник / Л.І. Чернишова, А.П. Волоха, А.В.
Бондаренко та ін.; за ред. Л.І. Чернишової. – К.: ВСВ «Медицина», 2016. З- 1016 с. +6 с.
кольор. вкл.
4. Інфекційні хвороби у дітей / С.О. Крамарьов, О.Б.Надрага, Л.В.Пипа та ін.; за ред.
С.О. Крамарьова, О.Б.Надраги. – К.: ВСВ «Медицинв». – 2010. – 392 с. + 14 c. кольор. вкл.
5. Педіатрія: національний підручник: у 2 т. / За редакцією професора В.В. Бережного.
– К., 2013. – 1037 с. (Т.1). - 1024 с. (Т.2).

ДОДАТКОВІ
1. KAPLAN Medical USMLE STEP 2 CK Lecture Notes 2018. Pediatrics. Chapter
6/Immunization: page 51-56
2. Pediatrics: textbook = Педіатрія : підручник для англомовних студентів вищих
медичних закладів ІV рівня акредитації / O. V. Tiazhka [et al.] ; ed. O. Tiazhka. - 2nd ed.,
reprint. - Vinnytsya : Nova Knyha, 2016. - 544 p. (Рек. МОЗ Укр., прот. № 5 від 28.12.2010 р.
засід. наук.-метод. Коміс. з медиц. МОН Укр.)
3. Pediatry. Guidance Aid : textbook for students of higher med. education establishments of
the III-IV levels of accrediation / ed. by O. Tiazhka. - 2nd ed., revised and corrected. - Kyiv : AUS
Medicine Publishing House, 2015. - 240 р. (Рек. МОЗ Укр.)

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1. https://moodle.tdmu.edu.ua
2. http://217.196.164.19/data/books/Pract_micro.pdf
3. http://217.196.164.19/data/books/Pos-Antib.pdf
4. http://217.196.164.19/data/books/meds_andr.pdf
5. https://www.who.int/ukraine/uk/publications/9789289057622

Автор: доц. Любов ВОЛЯНСЬКА, перегляд та доповнення матеріалів,

англомовний переклад здійснила доц. Уляна МУДРИК