Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародного приватного, комерційного та цивільного права

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Цивілістична теорія юридичних осіб: поняття, особливості

правосуб’єктності, класифікація”

студента 2 курсу 2 групи ФМТП

денної форми навчання
освітнього ступеня «бакалавр»
спеціальності 081 «Право»,
спеціалізації __________________
назва спеціалізації

_______________________________
ПІБ студента

Науковий керівник
________________________________
вчене звання, науковий ступінь

________________________________
ПІБ наукового керівника

Національна шкала __________

Кількість балів ____ Оцінка ЄКТС______

Члени комісії:
________________ _________________________
Підпис Прізвище, ініціали

________________ _________________________
Підпис Прізвище, ініціали

________________ _________________________
Підпис Прізвище, ініціали

Київ 2020
 2

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТІ КАСАЦІЙНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ
1.1. Поняття цивільного судочинства............................................................5
1.2. Поняття касаційного провадження..........................................................7

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
2.1. Строки касаційного провадження..........................................................14
2.2. Вимоги до касаційної скарги................................................................. 16

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ......................................................................27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 29
 3

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Практика здійснення судочинства судовою
палатою у цивільних справах Верховного суду України за новим процесуальним
законодавством показала, що існуюча модель касації не є досконалою і потребує
модернізації в частині звуження меж перегляду. Важливо з'ясувати як
врегульовано це питання в національному законодавстві, дослідити позицію
наукової спільноти, вивчити зарубіжний досвід та європейські стандарти у цій
сфері.

Введення касаційного провадження, можна вважати кроком до вступу в

європейське суспільство, сприйняття його основних здобутків у науці. Право на
перегляд судових рішень та ухвал з впевненістю можна назвати виявом
демократії, забезпечення людини в тому, що держава створює всі можливі
підстави для сприяння захисту і законних інтересів громадян та юридичних осіб.
А також це є спосіб закріплення на належному рівні інтересів самої держави.

Питання оскарження судових рішень досліджували такі вчені-процесуалісти

та юристи-практики, як П.І. Шевчук, В.В. Кривенко, Г.І. Давиденко, М.Й.
Штефан, М.М. Бородін, В.В. Комаров, І.Б. Факас, Е.А. Борисова, К.В. Гусаров,
О.В. Дем'янова, Г.В. Корчевний, П.І. Шевчук, А. Ярема та ін..

Разом із тим, попри численні наукові напрацювання невирішеність усього

загалу проблем та перспективних ідей щодо удосконалення моделі касаційного
оскарження судових рішень у справах цивільної юрисдикції обумовлює
необхідність подальших ґрунтовних досліджень та розробки рекомендацій
(пропозицій) стосовно приведення чинного законодавства у відповідність із
правовими традиціями і досвідом європейських країн.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової

роботи.
 4

Об'єктом дослідження курсової роботи є чинне цивільно-процесуальне

законодавство

Предмет дослідження - суть і значення касаційного провадження.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням

таких методів: Структурного аналізу, порівняльного, історичного, прогнозування.

Метою курсовою роботи є дослідження особливостей видів цивільного

судочинства.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

- Визначити теоретичні засади дослідження суті касаційного провадження;

- Охарактеризувати основні елементи касаційного провадження.

 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТІ КАСАЦІЙНОГО

ПРОВАДЖЕННЯ
1.1. Поняття цивільного судочинства
Цивільне судочинство - це врегульована нормами цивільного
процесуального права діяльність суду, що здійснюється у встановленому законом
порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних
прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного вико-
нання (у передбачених ЦПК випадках) та учасників процесу з їх реалізації.

Завданням цивільного судочинства є охорона прав та законних інтересів

фізичних, юридичних осіб та інтересів держави шляхом всебічного розгляду та
вирішення цивільних справ у повній відповідності до чинного законодавства.
Якщо ж сприймати кожну цивільну справу як певну спірну або конфліктну
правову ситуацію, то завданням цивільного судочинства стає розв'язання спорів,
ліквідація правопорушень та відновлення порушених прав та законних інтересів.
Отже, за ст. 1 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливе,
неупереджене та своєчасне вирішення спору або припинення правопорушення та
ліквідація його наслідків, зокрема, повна його компенсація[1].

Щодо порядку розгляду справ судами, то його функції зводитимуться до

розгляду заявлених сторонами та заявниками вимог, перевірка їх законності та
аналіз поданих доказів, що узагальнюється у рішенні суду. Крім того, суд має
фіксувати свою та інших учасників процесу діяльність і таким чином досягається
можливість перегляду правомірності дій і рішень суду першої інстанції при
розгляді справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Залежно від правової природи спору та вимог заявника чи позивача

визначається специфічний процесуальний порядок розгляду справ, які об'єднані у
 6

певні групи, що іменуються провадженнями. Так, законодавством визначено три

види проваджень, в яких мають бути враховані особливості заявлених вимог:

- позовне провадження - найбільш універсальна процедура розгляду справ.

Предметом розгляду є спори, які виникають з цивільних, сімейних, трудових,
житлових, земельних правовідносин (ч. 1 ст. 15, розділ III ЦПК). Правова сутність
цього провадження - розв'язання спору, як мінімум, між двома суб'єктами -
позивачем і відповідачем;

- наказне провадження — це виняток із позовного провадження і спрощений

порядок вирішення безспірних правопорушень, коли видача судового наказу
здійснюється на підставі безспірних вимог, передбачених законом (ст. 96, розділ
II ЦПК);

- окреме провадження, предметом його розгляду є справи, у яких

встановлюються певні обставини, що породжують юридичні наслідки, тобто від
їх встановлення виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини
(юридичні факти (ст. 234, розділ IV ЦПК). Такі справи характеризуються тим, що
в них не можна встановити належного відповідача, оскільки заінтересовані особи,
які залучаються до участі в справі, не порушували прав заявника, тому відпові-
дачами не є[21].

Крім того, у ЦПК мають місце й інші види проваджень:

- у суді першої інстанції;

- у суді апеляційної інстанції;

- у суді касаційної інстанції;

- у зв'язку з винятковими обставинами;

- у зв'язку з нововиявленими обставинами;

- щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні;

- щодо відновлення втраченого судового провадження.

 7

Цивільне судочинство складається з окремих частин або стадій, які

характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних
найближчою метою. Найпоширенішим є поділ судочинства на такі стадії:

1) подання заяви до суду (ст.118 ЦПК), на якій можуть мати місце такі
ускладнення:

- залишення заяви без руху (ч. 2ст. 121 ЦПК);

- повернення заяви (ч. 3 ст. 121 ЦПК);

2) відкриття провадження у справі (ст. 122 ЦПК);

3) провадження у справі до судового розгляду (глава З ЦПК), яка

поділяється на дві підстадії:

- попереднє судове засідання (ст. 130 ЦПК);

- підготовка справи до судового розгляду (ч. 6 ст. 130 ЦПК);

4) судовий розгляд (глава 4 ст. 157-196 ЦПК), який закінчується ухваленням

судового рішення;

5) апеляційне провадження

6) касаційне провадження

7) перегляд судового рішення Верховним судом України

8) Провадження у справах у зв’язку з ново виявленими обставинами

9) звернення судового рішення до виконання.

Така послідовність розгляду справи передбачена у суді першої інстанції і

вона з певними особливостями застосовується в апеляційному суді (глава 1
розділу IV ЦПК). Тому можна говорити про стадії розгляду справи в суді першої
інстанції як про найбільш поширену процедуру розгляду справи, а також про
окремі стадії, пов'язані з усуненням недоліків прийнятого судом рішення,
зокрема, про касаційне провадження як перегляд рішень, ухвал та постанов суду,
що набрали законної сили (глава 2 розділу V ЦПК), яке має свою специфіку. Так
 8

само як виняток можна розглядати заочний розгляд справи, виправлення описок

та арифметичних помилок у судовому рішенні, додаткове рішення і роз'яснення
рішення суду[22].

1.2. Поняття касаційного провадження

Касація (скасування) — це звернення до суду касаційної (вищої) судової

інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції
після його апеляційного перегляду та рішення апеляційної інстанції, які набрали
законної сили, внаслідок порушення норм матеріального чи процесуального
права.

Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною

скаргою на судове рішення першої інстанції після його апеляційного перегляду та
судове рішення апеляційної інстанції є:

1. встановлення під час касаційного провадження порушень норм

матеріального чи процесуального права, допущених судами першої та апеляційної
інстанцій, які призвели до неправильного вирішення адміністративної справи;
2. виправлення помилок судів першої та апеляційної інстанцій в
питаннях застосування норм матеріального чи процесуального права;
3. забезпечення правильного та однакового застосування норм
матеріального та процесуального права судами нижчого рівня;
4. формування судової практики.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий

адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному
порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи, визначені
процесуальним законом. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та
обґрунтованість рішень судів нижчого рівня, він переглядає судові рішення в
межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм
матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній
 9

скарзі, тобто перевіряє справу за колом осіб і за колом правовідносин у повному

обсязі[3].

Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстанції, після їх

перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної
інстанції повністю або частково мають:

 сторони (позивач, відповідач);

 особи, які беруть участь у справ (треті особи, представники сторін та
третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками адміністративного
процесу (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
 особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх
права, свободи, інтереси та обов’язки;
 правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України;
 особи, яким законом надане право захищати права, свободи та
інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАС України.

Предметом касаційного оскарження є (можуть бути) постанови та ухвали

судів першої або апеляційної інстанції. Проте, якщо постанови нижчих судових
інстанцій всі можуть бути оскаржені в касаційному порядку, то ухвала не кожна
може бути окремо оскаржена. Обмеження кола ухвал суду першої та апеляційної
інстанції, які можуть бути окремо оскаржені в касаційному порядку, ще більше,
ніж існуючі обмеження оскарження в апеляційному порядку[4].

В касаційному порядку підлягають оскарженню окремо лише ті ухвали, які

перешкоджають подальшому провадженню у справі. До них належать ухвали про:

1. залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху— статті 108,

189 КАС України;
2. повернення позовної заяви (апеляційної скарги) — статті 108, 189
КАС України;
 10

3. відмовлення у поновленні чи продовженні пропущеного

процесуального строку — ч. 3 ст. 102 КАС України;
4. відмову у відкритті провадження (апеляційного провадження) в
адміністративній справі — статті 109, 189 КАС України;
5. залишення позовної заяви (заяви про апеляційне оскарження,
апеляційної скарги) без розгляду — статті 155, 186 КАС України;
6. зупинення провадження у справі — ст. 156 КАС України;
7. закриття провадження у справі — ст. 157 КАС України.

Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги

на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження є порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм
матеріального права полягає в тому, що суд при прийнятті рішення не застосував
закон, який треба було застосувати, або застосував помилково інший закон, або
суд неправильно витлумачив матеріальну норму, або було застосовано нечинні
норми. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд порушив
порядок ведення судового процесу, порушено предметну, територіальну та
інстанційну підсудність, порушено порядок і строки розгляду і вирішення
адміністративних справ тощо[5].

Касаційне провадження складається з кількох стадій (елементів):

1. відкриття касаційного провадження;

2. підготовка справи до касаційного розгляду;
3. попередній розгляд справи;
4. касаційний розгляд справи у судовому засіданні;
5. судові рішення та їх ухвалення (постановлення).

Відкриття касаційного провадження починається з подання касаційної

скарги з дотриманням порядку, строків та вимог до касаційної скарги.
 11

Касаційна скарга подається в письмовій формі, в якій відповідно до ст. 213

КАС України зазначається:

 найменування адміністративного суду касаційної інстанції;

 ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну
скаргу, та осіб, які беруть участь у справі, а також їх номери засобу
зв’язку, адреса електронної пошти, якщо також є;
 судові рішення, що оскаржуються;
 обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу із зазначенням
того, у чому полягає порушення норм матеріального чи
процесуального права;
 вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної
інстанції;
 клопотання особи, що подає скаргу;
 перелік матеріалів, які подаються.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до адміністративного

суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку
черговості судді-доповідачу[6].

Суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує питання щодо прийняття

одного із наступних рішень, яке постановляється ухвалою про:

1.  залишення касаційної скарги без руху;

2.  повернення касаційної скарги скаржникові;
3.  відмову у відкритті касаційного провадження у справі;
4.  відкриття касаційного провадження.

Підготовка справи до касаційного розгляду здійснюється суддею-

доповідачем протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження
шляхом вчинення ним низки процесуальних дій, а саме:
 12

 з’ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

 надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам,
які беруть участь у справі;
 встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на
касаційну скаргу;
 вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у
справі;
 вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або
письмового провадження у суді касаційної інстанції;
 вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які
оскаржуються;
 вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

На нашу думку, до інших питань щодо підготовки справи до касаційного

розгляду можна віднести: прийняття заперечення на касаційну скаргу, зміст і
форма якого встановлені ст. 216 КАС України; вирішення питання про
приєднання до касаційної скарги — ст. 217 КАС України тощо.

Касаційний розгляд справи у судовому засіданні здійснюється колегією

суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами розгляду справи судом
першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених касаційним
провадженням (ст. 221 КАСУ), які полягають у:

 змісті доповіді судді-доповідача — він доповідає в необхідному обсязі

зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї;
 порядку вступу осіб, які беруть участь у справі, — першій надається
слово особі, що подала скаргу;
 наслідках неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у
справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду
— таке неприбуття не перешкоджає судовому розгляду справи.
 13

Всі судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються і

оприлюднюються за правилами, що встановлені для суду першої інстанції (статті
160 і 167 КАС України) [7].

Ухвалу суд касаційної інстанції постановляє у разі:

1. залишення касаційної справи без задоволення, а судових рішень без

змін. Таке рішення постановляється судом касаційної інстанції у випадку, якщо
касаційний суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не припустилися
порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових
рішень або при вчиненні процесуальних дій, що судові рішення прийняті у повній
відповідності до закону і матеріалів справи, є законними та обґрунтованими;
2. скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з
направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень першої або апеляційної

інстанцій (ст. 227 КАСУ) є:

 неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

 невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанції
обставинам справи;
 порушення норм матеріального чи процесуального права, які
призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не
закінчується;
 порушення норм матеріального чи процесуального права, які
призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції приймає за наслідкам розгляду

касаційної скарги на постанову суду першої та апеляційної інстанції або може
прийняти нову постанову щодо задоволення або незадоволення позовної вимоги.
 14

Структура та зміст ухвали і постанови закріплено статтями 231 і 232 КАС

України. Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа у
семиденний строк направляється до суду першої інстанції для архівного
зберігання[8].

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
2.1. Строки касаційного провадження
1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох
місяців з дня проголошення судового рішення супом апеляційної інстанції, а
засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому
копії судового рішення.
3. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали
кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який
виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.
1. Касаційна скарга разом з її копіями та додатками в кількості, необхідній
для направлення сторонам кримінального провадження та іншим учасникам
судового провадження (вимога про копій касаційної скарги не поширюється на
засудженого, в ув'язненні), подається безпосередньо до суду касаційної
інстанціі.Еслі касаційна скарга надійшла в суд першої або апеляційної інстанції,
де знаходяться матеріали кримінального провадження або перебували (в разі
подання касаційної скарги до суду апеляційної інстанції після віз рощення
останнім таких матеріалів до суду першої інстанції), то суд невідкладно (у день
одержання або на наступний день) повертає її скаржникові з роз'ясненням
встановленого законом порядку звернення до суду касаційної інстанції[23].
2. Касаційна скарга подається протягом трьох місяців з моменту
проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, а засудженим, який
 15

перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії судового
рішення. Термін на касаційне оскарження судового рішення обчислюється з
урахуванням положень, передбачених у ч. 4 ст. 115 КПК. У разі складання та
оголошення відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК апеляційним судом тільки
резолютивної частини постанови, термін на касаційне оскарження такого рішення
починає спливати лише після проголошення в судовому засіданні його повного
тексту (докладніше див. Коментар до ст. 376 КПК).
Якщо ж суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення за результатами
письмового провадження, термін на касаційне оскарження починає текти з дня
отримання учасниками судового провадження копії такого рішення.
Строк не вважається пропущеним, якщо скарга до закінчення терміну здано
на пошту чи передані особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які
утримуються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному
стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скарга подана
посадовій особі відповідної установи до закінчення терміну[10].
У разі відсутності строку на касаційне оскарження особа, яка має право на
касаційне оскарження подає разом з касаційною скаргою клопотання про його
відновлення (таке клопотання може бути поміщений в самій касаційній скарзі),
вказавши причини пропущених такого терміну. Пропущений з поважної причини
термін відповідно до п. З ч. З ст. 429 КПК повинні бути відновлені.
Під поважними причинами пропущеного строку на касаційне оскарження
слід розуміти неможливість особи подати таку скаргу у встановлений законом
термін в зв'язку з триманням під вартою або відбуванням покарання; обмеженням
свободи пересування в результаті дії закону або судового рішення; обставинами
непереборної сили (епідемії, військового події, стихійного лиха або інших
подібних обставин); відсутністю особи за місцем проживання протягом тривалого
часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжкою хворобою або перебуванням
в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю (за умови
неможливості тимчасово залишити цей заклад); смертю близьких родичів, членів
сім'ї чи інших близьких осіб або серйозної загрози їхньому життю, а також коли
 16

особа не була належним чином повідомлено про час і місце судового засідання
або такій особі вчасно не було направлено рішення, прийняте за її апеляційною
скаргою, тощо.
Якщо особа подала касаційну скаргу після закінчення строку на касаційне
оскарження без клопотання про його відновлення або у відновленні строку судом
касаційної інстанції відмовлено (в разі невизнання причини пропуску строку на
касаційне оскарження поважними), така касаційна скарга разом з доданими до неї
матеріалами відповідно до п . З ч. З ст. 429 КПК підлягає поверненню скаржнику.
Колегія суддів суду касаційної інстанції про повернення касаційної скарги
виносить ухвалу[11].
3. Протягом встановленого процесуальним законом строку на касаційне
оскарження для реалізації сторонами кримінального провадження свого права на
перегляд судового рішення матеріали кримінального провадження ніким не
можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, а останній
відповідно не може передавати, крім суду касаційної інстанції. В цей термін суд,
що виконує судове рішення (суду першої інстанції), зобов'язаний:
- Надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість
ознайомитися з матеріалами кримінального провадження;
- Отримавши постанову суду касаційної інстанції про відкриття касаційного
провадження, постановлено колегіально, і рішення судді-доповідача про
витребування матеріалів кримінального провадження, невідкладно (у день
одержання або на наступний день) направити такі матеріали в суд касаційної
інстанції.
2.2. Вимоги до касаційної скарги
У відповідності зі ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть
участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив
питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у
касаційному порядку. 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в
апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за
результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції після їх
 17

перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони

перешкоджають подальшому провадженню у справі[12].

Щодо порядку подання касаційної скарги і відкриття відповідного

провадження, то потрібно звернутися до змісту статей 327 і 328 ЦПК України.
Так, касаційні скарги надсилаються безпосередньо до суду касаційної інстанції, де
вони реєструються і передаються в порядку визначеному ст..11-1 судді-
доповідачу, який перевіряє їх на відповідність встановленим законом
процесуальним вимогам [2].

Крім того, суддя-доповідач має вирішити питання про наявність підстав для
допуску касаційної скарги до розгляду і відкриття касаційного провадження. Як
розуміється з викладеного, зазначені обов'язки покладаються саме на суддю
Вищого спеціалізованого суду України, який, виконуючи законодавчі приписи,
змушений відволікатися від перегляду інших допущених до розгляду справ, тобто
здійснення правосуддя безпосередньо.

Тому раціонально було б з точки зору правового статусу судді найвищого

судового органу у системі судів загальної юрисдикції виконувати ці фактично
технічні процедури іншим особам, які не є суддями (звичайно, без вирішення
касаційної скарги по суті).

Як варіант, виконання вказаних підготовчих дій щодо допуску касаційних

скарг до провадження можливо покласти на помічників суддів та керівника
структурного підрозділу Вищого спеціалізованого суду України, відповідального
за забезпечення діяльності Судової палати у цивільних справах[13].

Інша проблема, що відокремлюється під час дослідження касаційного

оскарження, як можливості реалізації права на ефективний судовий захист у
цивільному судочинстві, стосується меж розгляду справи судом касаційної
інстанції. Загальновідомо, що до повноважень касаційного суду належить
перевірка судових рішень тільки в правовому сенсі, тобто на їх відповідність
 18

вимогам закону. У цивільному судочинстві для цього передбачено досить

широкий арсенал правових засобів, що регламентовано у статтях 323-352 ЦПК
України. Окремі з науковців зокрема І.І. Ємельянова, такі повноваження
касаційного суду називають «правовим наглядом» за судовим рішенням [8].
Погоджуючись із цією думкою, слід зосередитися на вирішенні такого питання:
чи необхідно з точки зору правової доцільності і правової виваженості покладати
на суд касаційної інстанції перевірку обґрунтованості оскаржуваного судового
рішення? На сьогодні проблема обґрунтування касаційної скарги, як підстави для
відкриття касаційного провадження, викликає найбільшу кількість теоретико-
правових дискусій, оскільки це обмеження у класичному його розумінні не
суперечить закону, проте і не деталізується в ньому.

На нашу думку, суд касаційної інстанції може приділяти увагу фактичній

стороні лише з метою встановлення законності судового рішення шляхом
перевірки дотримання судами норм матеріального чи процесуального права. На
цьому відповідні повноваження касаційної інстанції мають закінчуватися.

Згідно зі ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом
двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного
суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними,
суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей
строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження,

повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення
цього строку, а також коли у відновленні строку відмовлено[14].

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення

касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється
відповідна ухвала.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

 19

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або

місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання

або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її

представником.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана

довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів

відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії
оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій (ст.326 ЦПК)
[15].

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де

вона реєструється і передається в порядку доповідачу, який перевіряє її
відповідність вимогам, встановленим ЦПК.
 20

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог,

встановлених ЦПК, суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу,в якій
вказуються підстави залишення заяви без руху або повернення заяви.

У відповідності зі статтею 328 ЦПК України одержавши касаційну скаргу,

оформлену відповідно до вимог ЦПК, суддя-доповідач протягом трьох днів
вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє
відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та
доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлюється
строк протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.

Процедура вирішення питання обґрунтованості касаційного провадження

одноособово суддею-доповідачем у правовій літературі зазнала справедливої
критики. Так, Ю. Колтонюк пише, що суддя-доповідач лише зі змісту цієї скарги
без витребування справи не може зробити неупередженого висновку про те, що
скарга є необґрунтованою, а викликані в ній положення не викликають
необхідності перевірки матеріалів справи. Питання про обґрунтованість
касаційної скарги або, навпаки, про її необгрунтованість, належить вирішували
колегіально [9, с. 10].

На відміну від апеляційного провадження, перегляд у касаційному порядку

містить підстави для відмови у відкритті провадження касаційного. На нашу
думку, наявність законодавчо закріплених підстав для відмови в прийнятті
касаційної скарги є цілком обґрунтованим, оскільки вони передбачають
можливість для поширення наслідків запровадження, так би мовити,
процесуальних фільтрів і неприйняття касаційних скарг необґрунтованих[16].

Відмова у відкритті касаційного провадження можлива також за наявності

обставин, визначених у пунктах 3 та 4 ч. 3 ст. 328 ЦПК. Ідеться про існування
ухвал касаційної інстанції про закриття провадження у зв'язку з відмовою від
касаційної скарги, а також про відхилення скарги або про відмову у відкритті
 21

касаційного провадження за касаційною скаргою на це ж саме рішення або

ухвалу.

З урахуванням положення про перевірку судом касаційної інстанції лише

вимог законності судового рішення, ч.4 ст. 328 ЦПК дозволяє під
обґрунтованістю касаційної скарги розуміти доведеність у її змісті порушень
судами першої інстанції й апеляційної інстанцій норм матеріального й
процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення. Проте
якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про неправильне застосування норм
матеріального права чи порушення норм права процесуального при розгляді
цивільної справи, в касаційне провадження відкриватиметься незалежно від того,
чи обґрунтована касаційна скарга.

Оскільки такі висновки суд повинен зробити на етапі вирішення питання

про відкриття касаційного провадження у справі без аналізу її матеріалів і
оскаржувального рішення, вважаємо що це є додатковим аргументом
недоцільності застосування ч.4. ст.. 328 ЦПК.

Також, відповідно до ст. 330 ЦПК реалізація заінтересованою особою

зазначених у вказаній нормі диспозитивних прав має певні особливості й деякі
обмеження. Так, доповнити чи змінити касаційну скаргу вона може не на будь
якому етапі касаційного провадження, а виключно у строк, наданий
законодавством для касаційного оскарження судового рішення [10, с.16]. Різниця
між цими діями виявляється у наступних положеннях:

1) Відкликати касаційну скаргу можливо до початку розгляду справи в суді

касаційної інстанції, а відмовитися від неї можна на будь якому етапі касаційного
провадження - аж до його закінчення;

2) при відкликанні скарги суддя виносить ухвалу про її повернення (що не

перешкоджає звернутися з касаційною скаргою вдруге за умови дотримання
строків касаційного оскарження або їх поновлення), а при відмові від касаційної
 22

скарги суддя, який готує справу виносить ухвалу про закриття провадження (що
виключає повторне оскарження рішень (ухвал) особою, яка відмовилась від
скарги).

Відповідно до чинного процесуального цивільного законодавства під час

розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним,
вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах

позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Причому суд не обмежений
доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи було виявлене
неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм
процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення [2, с.
204].

Розгляд скарги касаційною інстанцією складається з трьох взаємозалежних

частин: 1) підготовка справи; 2) розгляд справи; 3) ухвалення рішення і
постановлення ухвали.

При підготовці справи до розгляду суддею-доповідачем досліджуються

матеріали справи й готується доповідь, у якій викладаються обставини, необхідні
для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовуються питання про склад
осіб, які беруть участь у справі. Сам факт підготовки останнього до розгляду
свідчить про те, що рішення (ухвала), що оскаржується, переглядається судом
касаційної інстанції по суті[17].

У своїй доповіді суддя викладає, які обставини справи слід з'ясувати для
прийняття відповідного рішення цим судом. Вирішуючи питання про склад осіб,
 23

які беруть участь у розгляді справи, суддя-доповідач повинен виходити із

визначених меж оскарження і з доцільності участі у справі зазначених суб'єктів.

При характеристиці ролі судді-доповідача вбачається логічний порядок

твердження Л.Ф. Лєсницької, що існуючий порядок у низці випадків призводить
до підміни колегіального розгляду скарги на рішення, що набрало законної сили.
Ідеться про одноособове вирішення суддею-доповідачем питання про наявність
чи відсутність підстав для скасування або зміни судового рішення [11, 362, 363].

Разом з тим вважаємо, що в ст. 332 ЦПК містяться певні неточності й

невідповідності. За ч.1 ст. 332 ЦПК попередній розгляд справи належить
проводить в нарадчій кімнаті, а ч. 2 ст. 332 ЦПК передбачає цю процедуру у
формі судового засідання. Судове засідання є процесуальною формою судового
розгляду, а нарадча кімната і прийняття рішення в ній - це частина судового
засідання. Тому ,з нашого погляду, вимоги частин 1 і 2 ст. 332 ЦПК - очевидна
неузгодженість щодо умов і процедур проведення попереднього розгляду справи
касаційним судом. Стаття 195 ЦПК закріплює правило, що нарадчою кімнатою
повинно бути спеціально обладнане приміщення, призначене для прийняття
судових рішень, а не для проведення судових засідань.

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії

суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення
судового рішення судом касаційної інстанції. Суд відхиляє касаційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового
рішення. Суд скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою
обов'язкове скасування судового рішення. Справа призначається до судового
розгляду, якщо хоч один суддя зі складу суду дійшов такого висновку. Про
призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка
підписується всім складом суду.
 24

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів

без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які
брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю

скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається[18].

Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного

рішення суду та доводи касаційної скарги.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення,
першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення
оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити
тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний
проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду
справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до

нарадчої кімнати.

У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або
розгляд відкладено (ст. 333 ЦПК).

Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у
справі, було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач
має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою
мирову угоду з дотриманням правил ЦПК, що регулюють порядок і наслідки
вчинення цих процесуальних дій (ст.334 ЦПК).
 25

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно

до правил, встановлених ЦПК, з певними винятками і доповненнями.

Згідно зі ст.343 ЦПК жоден із суддів не має права утриматися від

висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового
рішення, що оскаржується.

Рішення або постанова суду касаційної інстанції оформлюється суддею-

доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. Судді не
мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає рішення, у якому

зазначаються:

1) час і місця його ухвалення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у

справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені

факти і визначені відповідно до них правовідносини;

6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував

судове рішення і ухвалив нове;

8) чи були і ким порушені, не визнані або оскаржені права, свободи чи

інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
 26

9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого

вирішена справа, а також процесуального закону, якими суд керувався;

10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову
або відмову в позові повністю чи частково, вказівку щодо розподілу судових
витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження
(ст.346 ЦПК) [19].

Про прийняття рішення (ухвали) суд касаційної інстанції у судовому

засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі (ст.347ЦПК).

Рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з

моменту їх оголошення. З моменту оголошення рішення або ухвали судом
касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної
інстанції втрачають законну силу (ст.349ЦПК).

Суд касаційної інстанції, виявивши під час розгляду справи порушення

закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може
постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для
вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Суд також може постановити окрему ухвалу, в якір повинен зазначити

порушення норм права і помилки, допущені судом перщрї або апеляційної
інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст.350 ЦПК).

Після закінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів

повертається до суду, який її розглядав

Отже, Підготовка справи регулюється ст. 331 ЦПК, відповідно до якої після

отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій
викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції,
з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Касаційний суд не
 27

розглядає спору по суті, а переглядає винесені за результатами розгляду справи

рішення чи ухвали [2].
Підводячи підсумок викладеному, вважаємо за доцільне зробити висновок
про необхідність внесення змін до вищевказаних норм цивільного процесуального
законодавства з урахуванням наведених пропозицій. Такий крок сприятиме
вдосконаленню модернізації процесуальної форми касаційного провадження в
цивільному процесі[20].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
В ході проведеного дослідження мною були зроблені наступні висновки:

Однією із стадій цивільного процесу, в якій перевіряється законність і

обґрунтованість судових рішень судів у цивільних справах, є касаційне
провадження.

У курсові роботі наведено теоретичне і практичне розуміння стадії

касаційного провадження у цивільних справах. Основним завданням курсової
роботи було проаналізувати норми чинного цивільно-процесуального
законодавства у сфері здійснення судочинства судовою палатою у цивільних
справах Вищого спеціалізованого суду України за новим процесуальним
законодавством, визначити поняття касаційного провадження, особливості його
 28

змісту, охарактеризувати основні елементи цього феномен. Крім того було

сформовано ряд висновків і рекомендацій, спрямованих на досягнення мети і
завдань курсової роботи.

У вирішенні мети та завдань курсової роботи були використанні

загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання. Основним серед них
був формально-догматичний (спеціально-юридичний), за допомогою якого було
здійснено сходження від абстрактного до конкретного поглиблено сутність
касаційного перегляду цивільної справи уповноваженим органом, визначено
поняття й особливості цієї стадії.

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту прав, свобод і

охоронюваних законом інтересів громадян, прав й інтересів організацій і держави
залежить від всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у повній
відповідності з чинним законодавством, з вимогами принципу законності, тобто
повністю залежить від постановлення судом у цивільних справах законних і
обґрунтованих рішень, ухвал.

Касаційне провадження -- це стадія цивільного процесу, яка передбачає

перевірку судом касаційної інстанції законності судових актів, що набрали
законної сили.

Правом касаційного оскарження користуються сторони та інші особи, які

беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд
вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.

У курсовій роботі визначено, що предметом розгляду в касаційному

порядку є судові рішення, які набрали чинності.

Також, підставами касаційного перегляду є неправильне застосування судом

норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права,
якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
 29

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує

законність рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції, захист прав,
свобод охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, держави,
захист публічних інтересів, а також сприяє однаковому застосуванню закону
судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення
законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. - К. : Юрінком Інтер, 1996. - 72 с.

2. Цивільний процесуальний кодекс України: Офіц.видання. - К.:
Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. - 328 с.
3. Штефан М.Й. Цивільний процес / М.Й. Штефан. - К.: Ін Юре. - 2002. -
647 с.
4. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального
законодавства / за заг. ред. П.І. Шевчука. - К. : Ін Юре, 2002. - 416 с.
5. Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право : навч.-метод. посіб. для
самост. вивч. дисц. / І.С. Ярошенко. - К. : КНЕУ, 2003. - 159 с.
6. Ярема А. Новели цивільного судочинства / А. Ярема, Г. Давиденко //
Вісник Верховного Суду України. - 2005. - № 10 (62). - С. 21 - 30.
 30

7. Коментар до Цивільного процесуального кодексу України. - К. :

Юридична практика, 2006. - 560 с.
8. Ємельянова І.І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в
цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти / І.І. Ємельянова //
Право України. -- 2004. -- № 2.
9. Колтонюк Ю. Судья-докладник «дает добро» // Юрид. Практика. -
2008. - №3 (525). С. 10.
10. Шевчук П Касаційне оскарження судових рішень у цивільних
справах // Уряд. Кур'єр. - №92. - С. 16.
11. Лесницкая Л.Ф. некоторые проблемы пересмотра судебных
постановлений в суде общей юрисдикции // проблемные вопросы
гражданского и арбитражного процессов / под ред. Л.Ф. Лесницкой, М.А.
Рожковой. - М: Статус, 2008. - С. 360-378
12. Гражданское процессуальное право: учеб. / под об. ред. проф.
Л.В. Тумановой. - М.: ТК Велби, Изд-во Пропуск, 2008. - 608 с.
13. Хавронюк М.І. Принцип спеціалізації судів та роль найвищих
судів: порівняльно-правове дослідження // Науково-виробничий журнал
“Держава та регіони”. Серія “Право”. - 2007 р. - № 4. - С. 121-126.
14. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій
касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи
права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві
України // Право України. - 2004. - № 5. - С. 23-28.
15. Росийская юстиция. - 1997. - № 10 - С. 2-4.
16. Cудова практика Європейського суду з прав людини. Рішення
щодо України / Відп. ред. В.В. Лутковська. - К.: Праксіс, 2005. - 480 с.
17. Луспеник Д., Сакара Н. Українська модель касаційного
оскарження судових рішень у цивільних справах: проблеми та перспективи
удосконалення (спрощення) // Право України.- 2008. - № 7. - С. 99-107.
 31

18. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства:

Монографія/ В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін.; За заг. ред.
професора В.В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 с.
19. Гузь Л.Е. методические рекомендации по практическому
применению апелляционного и кассационного производства в судебной
практике в свете нового законодательства. - Х.:Харьков юридический, 2001.
20. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових
рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти // Право
України. - 2004. - №2.
21. Коваль Е.О. О некоторых вопросах обжалования судебных
решений // Предпринимательство, хоз-во и право. - 2000. - № 1. - С. 60-61.
22. Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження
судових рішень. - К.:Юридична книга, 2003.
23. Штефан М.Й. Концептуальні положення регулювання
апеляційного і касаційного провадження в новому ЦПК України // Вісн. Акад.
правових наук України. - Харків. - 1994. - № 2.