Г.Г.

Косенко
СУЧАСНА ТЕМБРОПОШУКОВА ТЕНДЕНЦІЯ
ЗВУЧАННЯ СТРУННОГО КВАРТЕТУ.
«LUX AETERNA» ДЛЯ СТРУННОГО КВАРТЕТУ
ТА СТРУННОГО ОРКЕСТРУ Б. ФРОЛЯК
MODERN TEMBROSEARCH TENDENTION
OF SOUNDING OF THE STRING QUARTET.
«LUX AETERNA» FOR STRING QUARTET AND STRING
ORCESTRAL BY B FROLYAK

Жанр струнного квартету – це один із «титанів» камерної музики.

Кристалізувавшись в своїй класичній чотирьох-частинній структурі ще у
творчості Й. Гайдна, до наших днів він зазнав значних змін. Це стосується не
тільки форми (наприклад, варіації з кількістю частин вже далеко не новина), а й
звукового наповнення творів.
Тембропошукова тенденція композиторів у роботі з квартетами творами – є
однією з направлень модифікації класичної моделі даного жанру. Цікавими
знахідками нового звучання квартетних опусів – є також різноманітні
маніпуляції з жанром, наприклад, поява жанру Концерт для струнного квартету
у супроводі оркестру чи ансамблю (також це може бути й п’єса для квартету у
супроводі оркестру чи ансамблю). В такому варіанті інтерпретації жанру,
солістом виступає цілий ансамбль (квартет) виконавців, якому акомпанує
оркестр (ансамбль). До даного жанру зверталися в свій час Л. Шпор (Концерт
для струнного квартету та симфонічного оркестру, 1845), Б. Мартіну (Концерт
для струнного квартету та оркестру, 1931), А. Шенберг (Концерт для струнного
квартету та оркестру, 1933), Г. Шуллер Концерт для струнного квартету та
оркестру, 1987) тощо.
Яскравим прикладом двох вищевказаних «варіацій на тему квартету» серед
наших співвітчизників-композиторів – є «Lux aeterna» для струнного квартету
та струнного оркестру (2011) Б. Фроляк.
Богдана Фроляк – українська композиторка, автор творів камерної, симфонічної
та хорової музики. Б. Фроляк являється доцентом кафедри композиції у
Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка, постійна
учасниця Міжнародних Фестивалів сучасної музики в Україні та за її межами,
лауреат численних композиторських премії, лауреат Національної премії
України імені Тараса Шевченка, Стипендіатка Фундації шанувальників
Варшавської Осені та Ernst von Siemens Musikstiftung (2001), Стипендії Gaude
Polonia від Польського Міністра Культури(2004).
Твір «Lux aeterna» для струнного квартету та струнного оркестру Б. Фроляк
написаний спеціально для Szymanowski kwartet та оркестру «Академія». Його
прем’єра відбулася на фестивалі «Шимановський квартет і друзі» у Львівській
філармонії 2011 року під батутою Ю. Бервецького. Твір отримав схвальні
відгуки слухачів та професійних критиків і його почали включати в свій
репертуар й інші музичні колективи України. Так, він неодноразово звучав у
стінах Львівської національної філармонії імені М. Скорика у виконанні
Академічного симфонічного оркестру INSO-Lviv, виконувався на музичних
фестивалях у м. Києві. Почув цей твір у серпні 2023 року і закордонний слухач
в рамках Фестивалю Fiskars у Фінляндії (диригент Dalia Stasevska) у виконанні
квартету у складі Крук Є., Гугнєва О., Семенюк М., Гуменюк О. та оркестру
INSO-Lviv.
Вражають вдало підібране композиторкою музичне втілення семантичного
навантаження твору. «Lux aeterna» з латинської перекладається як «вічне
сяйво». Lux aeterna або Сommunio – це частина траурної заупокійної меси в
римо-католицькій церкві, що виконується під час причастя та позиціонується як
«молитва подяки»:
Lux aeterna luceat eis, Domine Нехай вічне світло ллється на них,
Cum sanctis tuis in aeternum Господи,
Quia pius es. з Твоїми святими навіки,
бо Ти є милостивий.
Тож, зважаючи на дане семантичне наповнення, містична атмосфера, що
огортає темброво-звукове поле твору абсолютно обґрунтоване.
На фоні загальної монотембрової палітри (твір виконується виключно струнно-
смичковими інструментами), випуклість тембру квартету (соліста) досягається
за рахунок штрихової диференціації (стрибкоподібний Ricochet у солістів та
гармонічна м’яка подушка супроводу). Стрімкі передачі музичного матеріалу
від соліста до соліста створюють ефект нестійкості, крихкості та сакральності.
Тоді, як, в противагу цьому, в музичному матеріалі струнного оркестру,
прослуховується принцип церковної хоральності, який уособлює спокій та
плинність. Цікаве і завершення твору. Тут композиторка включає в партитуру
алеаторичні елементи і надає таким чином деяку свободу музикантам. Тож і тут
можна допустити деякий символізм. Так, як кожен окремий виконавець в даний
конкретний момент виконання твору обирає свій власний варіант втілення
нотного матеріалу, так і людина ладна робити вибір, обираючи свій шлях, що в
кінцевому результаті визначить її долю.