Professional Documents
Culture Documents
Психологічна природа сценічного хвилювання. Методи І способи під
Психологічна природа сценічного хвилювання. Методи І способи під
ХЕРСОН 2020
1
Зміст
1.Вступ
4.Висновки
ВСТУП
Проблема сценічного хвилювання - одна з найбільш актуальних для
музикантів-виконавців. Стикаючись з нею вперше в шкільному віці,
представники сценічних професій не перестають відчувати її гостроту аж до
завершальних етапів своєї сценічної кар'єри. Проблема адекватної поведінки на
сцені породжена безпосередньою виконавською практикою: музикантові
необхідно «пропустити» твір через себе і подарувати бачення глядачеві.
Проблема не нова. У середовищі музикантів - професіоналів вона
розглядається з кінця 17-го століття.
Коштовні поради з психологічної підготовки виконавця до концертного
виступу містяться в книгах, статтях, спогадах, методичних розробках видатних
музикантів і педагогів – Л.А. Баренбойма, Д.Д. Благого, Г.М. Когана, Г.Г.
Нейгауза, С.І. Савшинського, С.Е. Фейнберга і інших. Але, на жаль, ці
рекомендації не систематизовані, не об'єднані в самостійний розділ методики.
Багато фактів з історії виконавської майстерності підтверджують, що
навіть самий досвідчений музикант не застрахований від провалу на сцені,
якщо він не готовий до виконання. Рівень підготовки виконавця залежить не
лише від його минулого досвіду або майстерності, але і від того, що
відбувається з суб'єктом до початку виконання, від його способу реагування на
сценічну ситуацію, яка завжди залишається підвищеним стресогенним
чинником. Такі симптоми, як трясіння рук, губ, тремтіння колін, відмова голосу
2
або слуху, нездатність зосередитися на виконання твору, просто боязнь
виходити на сцену, є основними проявами синдрому сценічного хвилювання.
Всі вони вимагають серйозного підходу, корекції або заміни такої поведінки на
сцені більш відповідними і адекватними статусу артиста і ситуації типами.
Визначення сценічного хвилювання
Сценічне хвилювання – емоційна напруга, що є основою творчості
музиканта на сцені.
Сама по собі емоційна напруга — ні погано, ні добре. В роботі музиканта
вона неминуча. Більш того, вона є заставою успішної діяльності. Без неї
неможливо прийти в стан емоційного тонусу, творчого підйому, який міг би
заразити і залучити слухачів до переживання музичного твору.
Емоційне збудження – найважливіша умова для успішного виступу
музиканта.
Психологічно важливим спостереженням є той факт, що градус емоційної
напруги є мірилом особистості виконавця на сцені.
У кожного музиканта-виконавця є власний оптимальний рівень емоційного
збудження, який дозволяє йому найуспішніше реалізовувати творчий задум.
Якщо збудження вище цього рівня, настає дискоординація думок, слабшає
воля, знижується здатність контролювати і аналізувати результати
виконавського процесу, а в тих випадках, коли збудження не досягає
оптимальних меж, виступ, як правило, минає безбарвно, нецікаво. Коли
емоційне збудження музиканта досягає оптимального рівня, створюються
передумови для виникнення особливого стану душі, особливого відчуття
"окриленості" і творчого підйому, всього того, що прийнято називати
натхненням.
Кажучи мовою сучасної психології, проблему складає невміння поставити
сценічне хвилювання під контроль, відсутність навичку управління своєю
емоційною сферою.
3
У структурі емоційної напруги, що виникає в процесі концертної
діяльності, можна виділити такий компонент, як тривожність, страх,
занепокоєння, невпевненість в собі.
Подібні емоції необхідно виділити із загального ряду, оскільки вони
вимагають принципово інших технік в роботі з учнями та концертуючими
музикантами.
Подібні емоції є «побічним» продуктом поведінкових установок дитини,
отриманих в процесі виховання, але вони не є конструктивними. Завдання
педагога та психолога – зробити дані програми соціально адаптованими.
Навчити дитину бути успішною, упевненою, сильною. По мірі проходження
етапів змінення неефективних психологічних програм, особистість дитини стає
більш зрілою. При подібній роботі дитина отримує можливість свідомо
контролювати свою емоційну сферу, прояви будь-яких фізичних змін в рухах
тіла, коректувати поведінкові стереотипи. Відбувається розвиток особистості.
Розуміючи психологічну природу сценічного хвилювання, спробуємо
розібратися в його тонкощах і зробити практичні висновки відносно способів і
методів підготовки до сценічного виступу та до концертної діяльності.
Методи і способи підготовки до концертного виступу
1. Як ми вже відзначили, основою сценічного хвилювання можна вважати
психоемоційний стан нервового напруження - легкого стресу. По суті, будь-
який концертний виступ (звітний концерт, на якому треба показати своє вміння
та продемонструвати свої досягнення, гра перед аудиторією) - є стресовим
навантаженням (Р. Сельє). При цьому сценічне хвилювання виникає
практично неминуче.
Спираючись на теорію стресу Р. Сельє, надалі розвинену І.А. Аршавським,
стан стресу лежить в основі розвитку психічних процесів людини. При цьому
необхідним елементом розвитку реакції є визначення нового навантаження.
Практично це означає:
- необхідність частих перед концертних виступів;
4
- виступи мають бути різноплановими – перед дітьми, перед друзями,
перед батьками, перед викладачами. При цьому завдання і атмосфера, в яких
проводяться виступи, також мають бути, по можливості, різними.
Навантаження повинне нести в собі елемент новизни.
5
Все вище перелічене - захисні механізми психіки. У випадку з забуванням
нот спрацьовує захисний механізм витіснення, із запізненням – опір, із
захворюванням – утворення симптомів (Ганна Фрейд, Зігмунд Фрейд).
6
Як відзначав Л.А. Баренбойм, подібний досвід є однією з причин провалу
виконавчої пам'яті під час концертного виступу. З'являються збої в
напрацьованих навичках, неполадки в тих частинах виконавського процесу, які
повинні здійснюватися автоматично, без участі свідомості.
Мовою психології це означає, що підсвідомий матеріал негармонійно
пройдених ситуацій, є таким, що травмує. Виникаючи під час провокуючої
ситуації (виступу), він блокує можливість свідомого керування своїм тілом,
своїми емоціями.
7
Точка зору Л.Н. Наумова на цю проблему була цілком певна: «Я кажу
студентові в класі: «Грай так, як нібито ти в даний момент на сцені Великого
залу консерваторії. Ти повинен проявляти свою емоційність і темперамент
навіть якщо граєш, наприклад, експозицію сонати».
8
2. Сценічне хвилювання є основою для розвитку емоційного інтелекту
музиканта-виконавця.