МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА АКАДЕМІЯ ІВАНА
ЗОЛОТОУСТОГО

Кафедра богослов’я

КЛИМКОВИЧ Вікторія Михайлівна

Феномен любові і духовних дарів. Аналіз тексту

Першого послання до Коринтян 12:1-14:40 апостола
Павла.
Курсова робота з дисципліни «Святе Письмо Нового
Завіту»

Науковий керівник
Яцишин Андрій Іванович

м. Івано-Франківськ
2022
 2

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.....................................................................................................................5

БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ ДУХОВНИХ ДАРІВ В ПЕРШОМУ

ПОСЛАННІ ДО КОРИНТЯН 12:1-14:40 АПОСТОЛА ПАВЛА......................5

1.1. Розмаїття та значення духовних дарів......................................................5

РОЗДІЛ 2...................................................................................................................12

ЛЮБОВ ЯК ГОЛОВНА УМОВА ЦІННОСТІ ДУХОВНИХ ДАРІВ В

ПЕРШОМУ ПОСЛАННІ ДО КОРИНТЯН 13:1-13:13.....................................12

1.1. Необхідність і важливість вищості любові в контексті духовних

дарів (1 Кор. 13:1-13:3).........................................................................................12

1.2. Властивості і плоди любові (1 Кор. 13:4-13:13).....................................17

РОЗДІЛ 3...................................................................................................................34

ФЕНОМЕН ЧЕСНОТИ ЛЮБОВІ.......................................................................34

1.1. Найважливіше в житті – це любов..........................................................34

ВИСНОВОК.............................................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................43

 3

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження уривків Святого

Письма це завжди актуальне питання яке спонукає і сприяє
до морального очищення і духовного вдосконалення. У
цьому рефераті ми досліджуємо Духовні дари в Першому
посланні до Коринтян 12:1-14:40 апостола Павла. Однією з
тем Павла є любов як головна умова цінності духовних
дарів, саме тому тема про духовні дари в Першому посланні
до Коринтян 12:1-14:40 апостола Павла привертає до себе
увагу, і є дуже актуальною і цікавою в дослідженні.
Об’єктом дослідження є дослідження духовних дарів в
Першому посланні до Коринтян 12:1-14:40 в контексті
любові як головної умови цінності духовних дарів.
Предметом дослідження є процес висвітлення цінності
духовних дарів в контексті любові як головної умови.
Мета роботи. Показати важливість розуміння духовних
дарів як Дару Святого Духа і любові як головної умови
цінності духовних дарів. Для досягнення мети вирішено
наступні завдання даного дослідження:
1) Дослідити розмаїття та значення духовних дарів;
2) охарактеризувати необхідність і важливість вищості
любові в контексті духовних дарів(1 Кор. 13:1-13:13);
3) проаналізувати властивості, якості і плоди любові (1 Кор.
13:4-13:13);
4) охарактеризувати важливість практикування чесноти
любові у житті людини.
 4

Структура роботи та послідовність викладу матеріалу

обумовлені змістом досліджуваної проблеми, вибраною
методологією, базою дослідження, яка є логічно
упорядкованою. Робота складається зі вступу, трьох
розділів: перший розділ має в собі один підрозділ, другий
розділ вміщає в собі два підрозділи, третій розділ має в собі
один підрозділ; висновків і списку використаної літератури.
У першому підрозділі роботи розглянемо богословський
аналіз духовних дарів в Першому посланні до Коринтян
12:1-14:40 апостола Павла. Перший розділ містить один
підпункт який розглядає розмаїття та значення духовних
дарів.
У другому розділі здійсниться аналіз любові як головної
умови цінності духовних дарів. Перший підпункт розглядає
необхідність і важливість вищості любові в контексті
духовних дарів. Другий підрозділ другого розділу описує
властивості, якості і плоди любові.
У третьому розділі розглянемо феномен любові як
чесноти, яку ми маємо практикувати і якої маємо вчитися на
цій землі. Перший підпункт третього розділу розглядає те,
що найважливіша мета в житті – це навчитися любити.
 5

РОЗДІЛ 1
БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ ДУХОВНИХ ДАРІВ В
ПЕРШОМУ ПОСЛАННІ ДО КОРИНТЯН 12:1-14:40
АПОСТОЛА ПАВЛА

1.1. Розмаїття та значення духовних дарів.

З темою порушень під час поклоніння пов’язане питання

природи духовних дарів і їх використання на публічних
зібраннях коринтян. Це питання слід розглядати з точки зору
більш глибокої проблеми, а саме відповідного застосування
християнської свободи, яка, як засвідчив Павло, має
керуватися принципом любові. Потреба у такому
керівництві була очевидною. Дух поблажливості до власних
забаганок, який негативно впливав на принцип свободи в
інших сферах, знайшов подібне відображення і стосовно
духовних дарів, через що призвів до процвітання егоїзму та
розбрату і очевидного безладу під час зборів. 1
Павло пояснює мету духовних дарів і богословських
чеснот для того, щоб упорядкувати харизматичне
богошанування. Мабуть дехто в Коринті високо оцінював
такі захоплюючі дари, як, наприклад, дар «мов», нехтуючи
іншими дарами і навіть літургійним порядком. З метою
коригування своїх думок, Павло класифікує ієрархію

1
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
 6

духовних дарів, помістивши любов на самому вершечку,

еклезіальне служіння посередині і дар мов у самому кінці.2
Розглядаючи дану проблему, Павло звертається до
місцевої християнської спільноти, захопленої
видовищнішими виявами духовного життя: здатністю
говорити різними мовами, дарами слова знання та
пророкування. Павло описав природу цих дарів, їхнє
призначення, вищість любові застосування цих дарів під
керівництвом любові. Як і в інших сферах, так і в питанні
використання дарів у церкві, віруючі люди мають діяти на
славу Божу і на добро інших, а не піклуватися про
задоволення власних забаганок.
Усі дари мають єдине джерело і єдину мету. Люди
отримали їх не для особистого збагачення, але «на спільну
користь» тіла Христа, для будування інших. 3
Павло перелічив дев’ять дарів:
1. Мудрість тут має стосунок до розуміння істини вчень.
2. Знання стосується спроможності застосовувати цю
істину вчень у власному житті.
3. Віра як духовний дар є, вочевидь, незвичною мірою
довіри до Бога, яку тим чи іншим чином мають усі
християни. Це не є дар спасаючої віри, який отримують

2
Скот Ган/Куртіс Мітч/ Католицька біблійна школа. Перше послання
апостола Павла до Коринтян. Івано-Франківськ: Видавництво
«Апостол», 2021. с 42.

3
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 7

всі християни. Це особлива віра в Бога, яка підбадьорює

й надихає тих, хто є її свідками.
4. Зцілення – це змога відновлювати здоров’я, а також на
якийсь час відвертати й саму смерть.
5. Сила творити чуда може стосуватися спроможності
виганяти демонів, а також накладати фізичне безсилля чи
навіть смерть
6. Пророкування – це змога, яку мали й старозавітні
пророки, тобто спроможність проголошувати Боже слово
до Його людей.
7. Розпізнавання духів – це дар відрізняти Слово Боже, яке
проголошується істинним пророком, від слова
сатанинського шахрая. Якщо коринтяни й мали цей дар,
то не використовували його вірним чином.
8. Різні мови – це дар розмовляти живою, але невивченою,
мовою. Можливо, це звичайні людські мови або небесна
мова ангелів. Дар розуміти мови доповняє дар мов, дає
можливість розуміти незрозумілі мови під час
молитовного зібрання віруючих.
9. Тлумачення – це спроможність перекладати невивчену,
але відому мову, якою розмовляли на зібраннях.
Окрім, можливо, віри, усі ці дари засвідчують добру
новину і закладають основу для розбудови церкви, а тому є
тимчасовими. Ці дари людина не може собі обрати чи
домогтися якогось із них. Це Дух їх «розподілює кожному,
як Він хоче». Павло звернув увагу на той факт, що Бог, а не
людина, розподіляє дари.
Ці дари свідчили про присутність Духа серед зібраних
вірних й утверджували їх у вірі. Слово «дар» є перекладом
грецького «харісма», яке в богословському і лінгвістичному
 8

значенні споріднене зі словом «ласка» (гр. харіс). Тому

харизматичні дари – це ласка, дана для будування Церкви.
Павло називає їх «харизмами». Харизми – це особисті дари,
але дані не лише для особистої користі. Вони єднають нас із
місією Духа зміцнювати всіх членів Церкви й привести їх до
спасіння. Католицьке навчання розрізняє освячуючу ласку,
яка наділяє даром Божого синівства, і харизматичну ласку,
яка озброює святих для служіння іншим.4 Харизматичні дари
походять від Святого Духа, Христа-Господа і Бога-Отця.
Єдність і відмінність усередині Святої Трійці є
божественним взірцем єдності й різноманітності, які
отримують віруючі.Людське «тіло є одне». Людське тіло
«багато має членів», з необхідною кількістю різноманітних
частин. Усі разом частини людського тіла діють як «одне»,
будучи взаємозалежними і виконуючи свої важливі функції.
Таким саме чином тіло Христа має різні частини, які
відповідним чином і дружно функціонують.
Той, хто дав людям таку різноманітність дарів, Дух, був
також посередником, в якому, через якого і з яким ця єдність
і існує. Хрещення Духом отримали усі віруючі люди у
момент спасіння. Через це хрещення віруючі люди, не
залежно від національності («чи то юдеї, чи греки») і від
життєвого становища («чи раби, чи вільні»), ототожнилися з
Христом («христилися …, щоб бути одним тілом») і
сповнилися Духом («були напоєні одним лише Духом»).
Щоб існувало тіло, потрібні різні його частини. А тому

4
Скот Ган/Куртіс Мітч/ Католицька біблійна школа. Перше послання
апостола Павла до Коринтян. Івано-Франківськ: Видавництво
«Апостол», 2021.с 43.
 9

жодна віруюча людина не повинна думати про себе чи свій

дар як про щось недостойне і через це бажати дар іншого
члена. Дари розподіляються між людьми не випадковим
чином, а дуже продумано і згідно довершеної Божої волі.
При всій різноманітності частин тіла між ними усіма
існує взаємозалежність. Людина з начебто більшим даром не
має гадати, що зможе функціонувати сама по собі, адже
якщо якусь частину тіла відділити від усього тіла, вона
перестане існувати. Та більш важливим є те, що коли одна
людина вважає, що має менший дар, інші частини тіла
мають приділити їй більшу вагу. Адже й у випадку з
фізичним тілом, коли ми одягаємося, то приділяємо більше
уваги тим частинам свого тіла, які нам видаються менш
привабливими. Павло тут, імовірно, мав на увазі не лише
тему дарів, яка в даній частині розглядалася, а й попередні
теми, коли говорив про слабші і менш почесні члени, які
також вимагали особливої уваги і турботи. Бо частиною
Божого задуму («Бог так уклав тіло») було те, що члени
духовного тіла мають показувати взаємну турботу про
добробут інших, щоб конкуренція між ними зникла («щоб не
було роздору в тілі»), й лиш щира єдність існувала.5
Об’єднуючим членом духовного тіла є Христос. Будучи
Головою, Він володіє тілом і повновладно виявляє Свою
волю. Його заповідь усім членам тіла – жити у любові. Адже
це сила, яка здатна зберігати єдність там, де є відмінність.

5
Die katholische Informationsseite der Gemeinschaft v. hl. Josef. Liebe
URL: https://www.stjosef.at/morallexikon/liebe.htm (дата звернення
20.02.2022).
 10

Кожен має дуже важливу й особливу функцію в

Христовому Тілі. Подібно до того як складові частини тіла
виконують різні функції, проте діють спільно, гармонійно
поєднані, так сама кожен член Христового Тіла має важливе
завдання, пов’язане з добром усіх.6
Усі ці вияви Духа даровано для потреб вірних і спільноти,
але вони мусять бути підконтрольні церковній владі. Окрім
цього, Павло дає один критерій, за допомогою якого можна
відрізнити ці містичні вияви Духа від можливих
диявольських фальсифікатів, – це правило віри. Якщо б
хтось у стані містичного піднесення висловлював що-
небудь, що суперечило б якійсь правді віри, то це вказувало
б, що він перебуває під впливом демона, а не Святого Духа.
Що тільки надзвичайного не відбувається – якщо воно не
виходить поза межі правди і віри, то це значить, що це діє
Святий Дух для потреб усіх, подібно, як у людському тілі
різні члени виконують різні функції, але всі вони є на службі
цілому організмові.
Над усіма ж цими дарами стоїть християнська любов в
усіх своїх проявах. Дари, про які говорив Павло, християнин
може мати або не мати, адже Дух є абсолютно свобідний і
роздає їх, кому бажає, але одним даром володіють усі
християни, і вони мусять використовувати його як знак, що
відрізняє їх від інших - це дар любові. Дари Духу мають
керуватися плодам Духу, головним з -поміж яких є любов.7
6
Скот Ган/Куртіс Мітч/ Католицька біблійна школа. Перше послання
апостола Павла до Коринтян. Івано-Франківськ: Видавництво
«Апостол», 2021.с 43
7
Джирланда Антоніо. Ключ до Біблії: Новий Завіт. Львів: Свічадо,
2013. С 118.
 11

Отже з духовних і богословських міркувань Павла в

Першому посланні до Коринтян, одному з найкрасивіших
творів Святого Письма про духовні дари Павло запевняє, що
у вічності ніщо не має вартості і ніщо не може привести до
спасіння без любові.
 12

РОЗДІЛ 2
ЛЮБОВ ЯК ГОЛОВНА УМОВА ЦІННОСТІ
ДУХОВНИХ ДАРІВ В ПЕРШОМУ ПОСЛАННІ ДО
КОРИНТЯН 13:1-13:13

1.1. Необхідність і важливість вищості любові в

контексті духовних дарів (1 Кор. 13:1-13:3)

Перевага любові:
«1. Якби я говорив мовами людськими й ангельськими,
але не мав любові, я був би немов мідь бреняча або кимвал
звучний.
2. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе
знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але
не мав любові, я був би - ніщо.
3. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє
тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної
користи.» (1 Кор. 13:1-13:3)8
Наголошуючи на тому, що любов є умовою, без якої
жоден дар не має для нас цінності. Павло говорить що любов
є не замінною.
Хоча Павло дуже цінував духовні дари, він все ж більше
цінував якість життя з Духом. Духовні дари були розподілені
між членами церкви так, щоб жоден дар не належав

8
Хоменко І. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Київ: Видавництво
оо. Василіян (Рим) «Місіонер», 2007. С 214.
 13

одночасно абсолютно всім. З іншого ж боку, Святий Дух

шукав змоги дати «плід Духа» у кожному християнинові, і
головним плодом була любов. Вона була важливішою за
дари, і якби проявилася, то допомогла б виправити помилки
коринтян стосовно використання Божих дарів.
Без любові духовні дари ніщо, вони не мають ніякої
користі для нас і ніякого значення в очах Божих. Апостол
перераховує: 9
1. Дар мов: «Якби я говорив мовами людськими й
ангельськими, але не мав любові, я був би немов мідь
бреняча або кимвал зручний. »
Людина може говорити на всіх мовах, які тільки є в світі, з
найбільшим мистецтвом, витонченістю і переконливістю,
може навіть говорити, як ангел, але якщо вона не має
любові, то все це буде просто шум, негармонійні і непотрібні
звуки, які не приносять ні насолоди, ні користі нікому. Якщо
нам бракує любові, то ніякі красномовні, витончені, вчені
слова про діла Божі ні нас не врятують, ні іншим не
принесуть ніякої користі. Богу потрібно милосердне серце, а
не красномовна мова.
2. Пророцтво. «Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й
усе знання…»
Знання всіх таємниць і знання всього. Все це без любові -
ніщо. Яким би ясним розумінням пророцтв і прообразів
Старого Завіту, яким би точним знанням доктрин
християнства не володів людина, навіть якщо він отримала

9
Die katholische Informationsseite der Gemeinschaft v. hl. Josef. Liebe
URL: https://www.stjosef.at/morallexikon/liebe.htm (дата звернення
20.02.2022).
 14

їх за одкровенням від Святого Духа, але при цьому не має

любові, - то це ніщо; все це не замінює любові. Ясний і
глибокий розум нічого не означає без великодушного і
милосердного серця. Бог цінує не великі знання, а щиру,
сердечну відданість і любов.10
3. Чудотворна віра. «…і якби я мав віру, щоб і гори
переставляти, але не мав любови, я був би ніщо.»
Віра в чудеса або віра, що робить людей здатними творити
чудеса. Якщо я маю всю віру, таку, щоб навіть гори
переставляти, а любові не маю, - то я ніщо. Чудотворна віра,
для якої немає нічого неможливого, сама по собі, без любові,
є ніщо. З людської точки зору переміщення гір - це
величезне досягнення, але для Бога любов значно
важливіша, ніж чудотворна віра усього світу. Люди можуть
творити великі чудеса іменем Христа, і тим не менш Він не
визнає їх і відішле від Себе якщо будуть чинити беззаконня.
Віра має завжди поєднуватися з любов'ю.
4. Зовнішні прояви любові. « І якби я роздав бідним усе, що
маю…»
Якщо людина віддасть все, що має, але зробить це без
любові, то їй від цього не буде ніякої користі. Рука може
бути відкритою і щедрою, в той час як в серці немає
милосердя і великодушності. Зовнішні акти милосердя
можуть виходити з недобрих спонукань - з марнославства і
хвастощів, з гордості своїми заслугами. При відсутності
щирої любові до Бога і людини наші добрі справи не

10
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 15

матимуть ніякої ціни, якщо вони не робляться з добрих

спонукань, тобто з любові до Бога і милосердя до
ближнього. Якщо ми не є милосердними до ближніх, то
найкраще служіння наше втрачає свою цінність. І якщо ми
віддаємо все, що маємо, але серце своє утримуємо від Бога,
то немає нам в тому ніякої користі.11
5. Страждання. «…та якби віддав моє тіло на спалення, але не
мав любови, то я не мав би жодної користи.»
Якщо ми життя своє віддамо за євангельську віру і будемо
спалені за відданість істині, то і в цьому не будемо мати
ніякої користі, якщо діємо не з любові, якщо нас спонукає на
ці страждання не істинна відданість Богу, не щира любов до
церкви і не співчуття до вмираючого світу. Деякі люди
кидаються у вогонь, щоб завоювати репутацію серед людей і
зробити собі ім'я. З подібних міркувань можна зважитись
померти і за свою релігію, не маючи при цьому справжньої
віри в неї. Захищати справу благочестя ціною свого життя,
не переживаючи на досвіді сили благочестя, абсолютно
марно; сутність благочестя полягає в любові, в цьому його
серце і його дух. Якщо всередині нас немає священного
вогню, то не буде нам ніякої користі, хоч ми і дотла згоримо
за істину. Зауважимо: Ніякі страждання, ніякі жертви не
можуть бути бажані Богу, якщо у нас немає любові до
ближніх.
Перевага любові над іншими дарами. Хоча Павло дуже
цінував духовні дари, він все ж більше цінував якість життя з

11
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 16

Духом. Духовні дари були розподілені між членами церкви

так, щоб жоден дар не належав одночасно абсолютно всім. З
іншого ж боку, Святий Дух шукав змоги дати «плід Духа» у
кожному християнинові, і головним плодом була любов.
Вона була важливішою за дари, і якби проявилася, то
допомогла б виправити помилки коринтян стосовно
використання Божих дарів.12
Під словом «путь» Павло мав на увазі такий спосіб
життя, де головною була любов. Ісус і Йоан Хреститель
дотримувалися цього шляху праведності, бо покірно
виконували волю Божу і закликали своїх послідовників
робити те саме. Саме такий спосіб життя і таку поведінку
Павло назвав «путь» любові. І сам їй слідував, і до неї ж
закликав коринтян.
Отже Павло говорить про незамінність, важливість і
вищість любові. Про духовні ж дари так сказати не можна.
Деякі дари – основоположні ( наприклад, «пророцтва» і
«знання»), деякі – засвідчуючі ( наприклад, спілкування
різними мовами). Кожен дар тим чи іншим чином пов'язаний
з розбудовою церкви та її духовним зростанням – деякі
(пророцтва, знання, мови) існували на початку Доби Церкви,
а інші є і в наш час, допоки церква не досягне досконалості.
Коли ж це трапиться, цілі, задля яких Бог дав людям ці дари,
буде досягнуто, і в них уже зникне потреба. Але це ніяким
чином не стосується любові.

12
Die katholische Informationsseite der Gemeinschaft v. hl. Josef. Liebe
URL: https://www.stjosef.at/morallexikon/liebe.htm (дата звернення
20.02.2022).
 17

Дар знання, який є дуже важливим, не вичерпний.

Спроможність пророкувати, хоча і має велике значення для
життя церкви, все ж обмежена. Дари – це тимчасові
благословення, необхідні в недосконалий час. Та одного дня
завдяки їм «настане досконале», адже власне у цьому й
полягає їх призначення.

1.2. Властивості і плоди любові (1 Кор. 13:4-13:13)

«Перевага любові:
4. Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить,
любов не чваниться, не надимається,
5. не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не
задумує зла;
6. не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7. все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8. Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови
замовкнуть, знання зникне.
9. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10. Коли настане досконале, недосконале зникне.
11.Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина,
міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що
дитяче.
12.Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в
обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як
і я спізнаний.
 18

13.Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але

найбільша з них - любов.»(1 Кор. 13:4-13:13)13
1. Любов довготерпить. Вона може терпіти зло,
несправедливість і провокації, не запалюючись гнівом,
обуренням або бажанням помсти. Любов робить характер
врівноваженим, дає силу приборкати злі пристрасті, робить
здатним постійно терпіти, надіятися і бажати виправлення
свого ближнього, не дратуючись його поведінкою. Вона
мириться із зневажливим ставленням з боку тих, кого
любить, і довго чекає добрих плодів своїм терпінням до них.
Вираз «довготерпить» є грецьким дієсловом «makrothumeo»,
що складається з слова «macros», що означає «довго» і
«thumos», що означає «гнів», «лють». Іншими словами,
«makrothumeo» означає «бути повільним на гнів» і є
антонімом до слова «запальний».14 «Makrothumeo», скоріше,
більш вживається по відношенню до людей, ніж до ситуацій.
Для передачі значення «бути терплячим в будь-яких
ситуаціях» існує інше грецьке слово. Тому любові властиво
не моментальне роздратування (або запальність) по
відношенню до людей, а терпіння.
2. Любов лагідна (милосердна). Вона милосердна і
великодушна,ввічлива і послушна. Закон доброти на устах в
неї, її серце широко відкрито, і рука піднята. Вона готова на
прихильність і добро. Такі її головні властивості: вона

13
Хоменко І. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Київ:
Видавництво оо. Василіян (Рим) «Місіонер», 2007. 350 с.

14
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 19

терпляча до несправедливості і схильна робити всяке добро,

яке тільки в її силах. До цих двох головних властивостей
можуть бути зведені всі інші. Грецьким еквівалентом слова
«любов милосердиться» є дієслово «chresteuomai», яке
використовується тільки в Новому Завіті. Однак, воно
використовується лише кілька разів в двох інших формах.
Одна – це прикметник «chrestos», в той час як інша –
іменник «chrestotes». «Chrestos» означає «добрий, м’який,
прихильний, милостивий, добродійний, незважаючи на
невдячність». Відповідно,«Chrestoteuomai» означає виявляти
себе «chrestos» тобто, бути добрим, хорошим, милостивим,
незважаючи на можливу невдячність, зроблену натомість.15
3. Любов не заздрить, вона пригнічує заздрість, не
засмучується, коли добре іншому, не заздрить здібностям і
хорошим якостям інших, їх слави або багатства. Якщо ми
любимо нашого ближнього, то не тільки не станемо заздрити
його добробуту, але будемо співчувати і радіти йому. Це
природний плід милосердя і доброзичливості. Заздрість – це
наслідок бажання зла. Успіх тих, кому ми бажаємо добра,
ніколи не засмутить нас. Серце, схильне всім робити добро,
ніколи і нікому не побажає зла. Слово «заздрить», яке
вживається в даному уривку, - грецьке дієслово «zeloo».
Відповідне йому іменник – «zelos». Слова «zeloo» і «zelos»
обидва використовуються в позитивному і негативному
сенсах. У позитивному сенсі вони використовуються зі
значенням «старанність», «завзяття». Так, наприклад, в

15
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 20

Коринтян 14:1 нас закликають досягати любові і дбати про

духовні дари. Однак, найчастіше «zeloo» і «zelos»
використовуються в негативному сенсі. У цьому сенсі
«zelos» означає «заздрість», «ревнощі». Джерелом заздрості і
ревнощів є плоть, стара природа. Під впливом заздрості ви
радієте, коли я страждаю, і страждаєте, коли я радію –
досконала протилежність тому, що Господь заповів Словом
Божим. І навпаки, так як не заздрите, коли ви любите, ви
радієте, коли радію я, і страждаєте разом зі мною, коли
страждаю я.16
4. Любов не чваниться (величається), не надимається,
любов пригнічує гордість і марнославство. Вона не схильна
зневажати інших або пригнічувати їх, звертатися з ними
зневажливо або глумливо. Вона ненавидить всяку фальш і
нещирість. Слово «величається», грецьке дієслово
«perpereuomai», що означає «виставляти себе хвальком або
хвалитися». Це така поведінка, коли постійно говорять «Я
робив для Господа це і це…», «я знаю з Біблії то і то…»,
маючи на увазі: «я більш значущий, ніж ти, так як ти,
швидше за все, не «так багато» зробив». Але коли ми
любимо по-справжньому, ми не хвалимося, бо
усвідомлюємо, що нема нічого, що б відрізняло нас від будь-
якого іншого брата або сестри в тілі Христовому. Все, що в
нас є, було дано нам Господом. Це не наші досягнення. Тому
у нас немає права хвалитися чим-небудь або ким-небудь,
крім Господа.

16
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 21

Любов не надимається, ще одна властивість, не

притаманна любові, - це гордість. Грецьким еквівалентом
«пишатися» є дієслово «fusioo», що означає «надуватися,
роздуватися». У Новому Завіті він використовується сім
разів, шість з яких у 1 Посланні до Коринтян. У всіх цих
випадках він використовується в метафоричному сенсі
багатозначно гордості. «Хто не любить, той не пізнав Бога,
тому що Бог є любов». Без любові ми не пізнаємо Бога,
навіть якщо будемо знати все Писання. Більш того, якщо
знання не буде супроводжуватися любов’ю, це призведе до
зверхності, гордості, що повністю протилежне якостям
любові. 17
5. Любов не бешкетує. Любов остерігається, щоб не перейти
меж пристойності. Вона не робить нічого, що було б не до
місця або не на часі, але з усіма чемна і доброзичлива,
ставиться з повагою і пошаною, з милосердям і
поблажливістю з ввічливістю і доброзичливістю. Вона не
порушує порядку, що не зводить всіх людей до одного рівня
або рангу, але дотримується встановлених Богом
відмінностей між людьми і веде себе відповідно до свого
положення, займається своєю власною справою і не
втручається в справи інших, не критикує, не принижує
поведінки інших. Любов не робить нічого, що їй не личить.
Слово «бешкетувати» є грецьким дієсловом «aschemoneo»,
що означає «поводитися неналежним чином…діяти
аморально». Тому, любов не поводиться аморально або

17
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 22

непристойно, і коли спостерігається подібна поведінка, вона

має лише одне джерело: стару людину.
6. Не шукає свого. Любов - це непримиренний ворог егоїзму:
вона не шукає свого, не шукає собі слави, честі чи користі,
задоволення. Себелюбство в деякій мірі властиво кожній
людині. Наш Спаситель визначив розумну любов до самого
себе як міру любові до ближнього: «Полюби ближнього
свого, як самого себе». Апостол не стверджує, що любов
виключає будь-яку повагу до себе самого. Він вважає, що
людина, яка любить інших, ніколи не повинна претендувати
на те, що належить їй, абсолютно нехтувати собою і своїми
інтересами. Однак любов ніколи не шукає свого на шкоду
іншим чи нехтуючи іншими. Вона часто нехтує своїми
інтересами заради блага інших, вважає за краще їх
благополуччя і переваги своїм власним і завжди суспільне
благо ставить вище свого особистого. Вираз «свого»
відповідає грецькому присвійному займенникові «eautou».
Коли ми наповнені любов’ю, ми не шукаємо того, щоб
догоджати собі, ставлячи себе на чільне місце. Навпаки,
служачи Богу в любові, ми шукаємо того, щоб догоджати
іншим, благословляти їх. Так робив Ісус. Він служив Богу в
любові і не шукав того, щоб догоджати собі. Тому Він пішов
на Хрест. Віддаючи пріоритет не собі, а Богу і Його народу,
ми, в результаті, не потерпимо поразку, але отримаємо
велику нагороду тут і на небесах. Ми або стаємо
індивідуалістами, потураючи плоті і її інтересам, і
втрачаємо все, або любимо і, замість того, щоб перш за все
подбати про себе, ми піклуємося про Бога і про інших
віруючих в Тілі Христовому. У цьому випадку ми отримуємо
 23

натомість «в сто раз більше» плюс прихильність Самого

Бога.18
7. Не рветься до гніву. Любов заспокоює і стримує пристрасті.
Вона згладжує різкість характеру, пом'якшує серце, так що
сильні пристрасті не спалахують в ньому раптово і не
тривають в ньому занадто довго. Там, де горить вогонь
любові, нелегко спалахнути полум'я гніву, і горіти воно буде
недовго. Гнів не може гніздитися в серці, де панує любов.
Дуже важко сердитися на тих, кого ми любимо. Слово,
перекладене як «дратується», відповідає грецькому дієслову
«paroxuno», що буквально означає «загострювати шляхом
тертя; заточувати; підбурювати; дратувати». Йому відповідає
іменник «paroxusmos», від якого походить слово
«пароксизм». З цього випливає, що роздратування і гнів не
можуть жодним чином співіснувати одночасно з щирою
любов’ю, бо вони їй протилежні.19
8. Не задумує зла. Вона не приховує злоби і не дає місця
помсти - так деякі розуміють ці слова. Любов не скоро
спалахує гнівом і не довго гнівається, вона не підозрює зла в
інших. Справжня любов не схильна до ревнощів і підозр:
вона буде покривати явні недоліки, замість того щоб
вишукувати і виявляти приховані. Вона насилу приймає
погану думку про інших, а якщо вона підтверджується

18
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).

19
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 24

незаперечними фактами, то робить це неохоче і з жалем.

Слово «думає» тут є еквівалентом грецького дієслова
«logizomai», що означає «розглядати, брати до уваги». У
буквальному сенсі воно означає: «обчислювати в розумі;
займатися роздумами та підрахунками». Коли ми живемо,
одягнувшись в нову природу, коли перебуваємо в любові,
тоді ми не пам’ятаємо заподіяного нам зла і забуваємо його.
9. Не тішиться, коли хтось чинить кривду. Вона не радіє з
неправди. Вона не знаходить задоволення в тому, щоб
робити зло або шкодити комусь. Вона ні про кого не думає
погано, якщо немає для цього достатньо переконливих
підстав. Любов нікому не бажає зла, ще менш бажає робити
комусь зло і зовсім далека від того, щоб радіти і знаходити
задоволення в діянні зла і заподіянні шкоди іншим. Вона не
радіє з помилок і падінь інших, не тріумфує, з гордості або
недоброзичливості, тому що вони підкреслюють її власну
перевагу або задовольняють її ненависть. Гріхи інших
збуджують в ній скорботу і не приносять ніякого
задоволення чи розваги. Знаходити задоволення в лихах
інших – це крайня ступінь злості. А хіба падіння в гріх не є
найбільшим лихом для душі? І чи сумісне це з
християнською любов’ю? Слово «неправда» відповідає
грецькому слову «adikia». Вона має таке значення: «те, що не
відповідає правильному; чого не повинно бути; те, чого не
повинно бути в результаті відкриття істини; отже, є злом,
неправдою». Все, що виступає проти істини, є неправдою. І,
оскільки ми знаємо, що істина – це Слово Боже, все, що
 25

противиться цьому Слову, є «adikia», неправда. Любов радіє

істині, Слову Божому.20
10.Радіє правдою. Вона радіє, коли бачить, як люди
навертаються, стають добрими. Вона не знаходить
задоволення в їх гріхах, але радіє, коли вони чинять
правильно, доводячи цим свою чесність і щирість. Вона
радіє, коли бачить, що серед людей переважають істина і
справедливість.
11. Все зносить. Любов покриває безліч гріхів. Вона накидає на
них покрив, наскільки це дозволяє її християнське сумління.
Вона не розголошує помилки ближнього, до тих пір поки
цього не потребують її християнський обов'язок. Тільки
крайня необхідність може змусити зробити це. Хоч вільно
може висловити братові своєму про його помилки, проте не
виставлятиме його на загальний суд. Так ми ставимося до
своїх власних помилок, і саме так любов вчить нас
поводитися по відношенню до помилок інших: не
розголошувати їх, щоб не зганьбити перед усіма, але
приховувати, до тих пір поки це можливо, залишаючись
вірним перед Богом і людьми. Любов усе терпить - вона не
помічає і терпляче переносить будь-яку несправедливість,
без гніву і бажання помститися, вона з терпінням і
довготерпінням може переносити будь-які неприємності.
Вона стоїть твердо і непохитно, які б удари не обрушилися
на неї: прокляття, побої, в’язниця, вигнання, мучеництво і
навіть смерть. Яку силу духу і непохитність душі дає

20
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
 26

полум’яна любов! Чого тільки не перенесе любляча людина

за того чи заради того, кого вона любить! Слово
«переносить» є грецьким дієсловом «stego». Характерне
вживання цього слова ми зустрічаємо в 1Коринтян 9:12, де
написано про те, як Павло та Його побратими переносили
все заради Євангелія Христового, і мотивом їх була любов,
тому що любов все терпить, усе переносить.21
12.В усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Любов вірить хорошому і сподівається на гарне щодо інших.
Любов зовсім не знищує розсудливості і не вірить всякому
слову по дурості або простодушності. Мудрість може
уживатися з любов'ю, а милосердя - з обережністю. Але вона
схильна вірити хорошому щодо всіх, триматися доброго
думки про них, коли немає підстав для протилежної думки.
Більш того, вона вірить хорошому, навіть коли є підстави
для похмурих підозр, якщо тільки немає ясного доказу їх
достовірності. Любов сповнена щиросердності, вона все
бачить в найкращому світлі, про все судить добре і вірить
хорошому настільки, наскільки має на це якісь причини, і
готова вірити навіть понад видимого заради збереження
доброї думки. Але з поганою думкою вона погоджується
вкрай повільно і протистоїть їй настільки, наскільки це
можливо робити з чистою і спокійною совістю. А коли,
незважаючи на все своє бажання, вона не може вірити
хорошому про інших, тоді вона сподівається на гарне і
продовжує сподіватися доти, поки є для цього якісь підстави.

21
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 27

Вона не поспішає робити висновок про безнадійність

чийогось положення, але бажає виправлення навіть гіршого з
людей і сподівається на здійснення своїх бажань. Яка добра,
яка прекрасна християнська любов! Яка прекрасна душа,
обдарована нею! Щасливий той, у чиєму серці палає цей
небесний вогонь, що поширює своє тепло на всіх, з ким він
стикається! Яким благословенним для світу було б
християнство, якби всі християни діяли з цього
божественного принципу, якби ставилися з належною
повагою до велінь Христа, на якому Він робив особливий
наголос: Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один
одного; Як я вас полюбив, так і ви любіть один одного; по
тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між
собою, Йоан 13:34,35.22
Слово «вірить» є грецьким дієсловом «pisteuo», який в
Новому Завіті зустрічається 246 разів. По-біблійному, вірити
означає вірити тому, що Бог об’явив у Своєму Слові або
через прояви Святого Духа. Тому любов вірить всьому, що
говорить Бог в Своєму Слові, і через прояви Духа.
Ще одна якість любові, про яку йдеться в Слові Божому,-
це те, що любов на все сподівається. Вираз «всього» має
розглядатися в більш широкому контексті Божого Слова. З
надією, як і з вірою, точкою відліку для «всього», є те, про
що йдеться в Писанні. Тому любов сподівається на все, що
визначено Богом як майбутньої реальності, то, на що ми

22
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
 28

повинні сподіватися. Звичайно ж, найочевиднішим з усього

цього є прихід нашого Господа Ісуса Христа.
Слово «все» переносить тут є еквівалентом дієслова
«hupomeno». Його значення подібно до значення дієслова
«makrothumeo»(«довготерпеливий»). Різниця між ними в
тому, що якщо «hupomeno» передає реакцію кого-небудь на
будь-які обставини, означаючи «витривалість», « стійкість у
труднощах», то «makrothumeo» передає чиюсь реакцію на
людей, означаючи «терпимість і поблажливість до помилок і
навіть роздратування інших, без того, щоб відплатити їм тим
самим». Тому любов, крім терплячого ставлення до людей
(«makrothumeo»), дуже терпляча до обставин («hupomeno»).
Вона терпляче чекає і в труднощах не слабшає.23
13.Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови
замовкнуть, знання зникне. Вона стала і тривала. Це
постійна чеснота, вона невпинності, як вічність, в той час як
надприродні дари, високо шановані коринтянами, були
короткочасними. Вони потрібні були лише для творення
Церкви на землі, і то тільки протягом певного часу, а не всієї
історії людства. В небесах же вони припиняться, в той час як
любов буде відчувати там себе на своєму місці, в рідній
стихії. Пророцтва зникнуть, і мови замовкнуть, тобто
припиняться як передбачення майбутнього, так і тлумачення
Святого Письма через безпосереднє натхнення, зникне
надприродна здатність говорити на мовах без вивчення їх.
На небі буде одна мова. У місці спокою не буде змішування

23
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 29

мов. Знання скасується. Це не означає, що на небесах святі

блаженні душі не будуть нічого знати, будуть неосвіченими.
Апостол має на увазі надприродні дари, знання таємниць, що
відкривається надприродним шляхом. Таке знання,
скасується. Деякі розуміють під цим звичайні знання,
одержувані шляхом настанови, навчання, дослідження.
Такий шлях пізнання зникне на небі, хоч самі знання, колись
отримані, не загубляться. Однак ясно, що апостол
протиставляє тут любов надприродним дарам. Вона більш
цінна, тому що не обмежена в часі: вона увійде в небо, де
для дарів вже не буде місця, тому що вони будуть вже не
потрібні. Світло свічки абсолютно поглинається світлом
сонця, сяючого в силі своїй. Любов цінніша за духовні дари,
тому що не обмежена в часі: вона увійде в небо, де для дарів
вже не буде місця, тому що вони будуть вже не потрібні.
Наші найдосконаліші знання і найбільші здібності обмежені
і тимчасові, як і весь нинішній наш стан. Навіть знання
апостолів, отримані ними одкровенням, були тільки
частковими. Як мало вони знали про Бога і про невидимий
світ, хоч були натхненними Святим Духом! І як багато
знають про це всі інші! Всі дари були призначені тільки для
нинішнього недосконалого стану Церкви. Цінні самі по собі,
не йдуть ні в які порівняння з любов’ю, так як зникнуть
разом з недосконалістю святих, і навіть набагато раніше, в
той час як любов буде тривати вічно.
У майбутньому житті не буде потреби в мовах, в
пророцтвах і знаннях, тому що церква буде в досконалості,
досягне повноти пізнання і святості. Тоді ми будемо мати
безпосереднє Богопізнання, шляхом споглядання Його, і до
того ж настільки досконале, наскільки дозволить нам наш
 30

прославлений розум, не окремими спалахами прояснення і

не маленькими дозами, як зараз.
14.Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Наші
найдосконаліші пізнання і найбільші здібності обмежені і
тимчасові. Духовні дари не йдуть ні в яке порівняння з
любов'ю, так як зникнуть разом з недосконалістю цього
світу, і навіть набагато раніше, в той час як любов буде
тривати вічно.24
15.Коли настане досконале, недосконале зникне. Коли
одного разу мета буде досягнута, то кошти, звичайно, будуть
скасовані. У майбутньої житті не буде потреби в мовах, в
пророцтвах і знаннях, тому що церква буде в досконалості,
досягне повноти пізнання і святості. Тоді ми будемо мати
безпосереднє Богопізнання, шляхом споглядання Його, і до
того ж настільки досконале, наскільки дозволить нам наш
прославлений розум, не окремими спалахами прояснення і
не маленькими дозами, як зараз.
16.Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як
дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем,
покинув те, що дитяче. Нинішній стан уподібнюється
дитинству, а майбутнє - зрілості чоловіка: Коли я був
немовлям, то по-дитячому говорив (тобто, як деякі
розуміють, говорив мовами), по-дитячому мислив, як дитина
міркував; а як став чоловіком, то відкинув дитяче. Така
різниця між землею і небом. Які вузькі погляди, які плутані і
неясні поняття мають діти в порівнянні з дорослими

24
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 31

людьми! І як природно для людей, які досягли зрілого віку,

залишати свої дитячі погляди, відкидати їх, вважати їх за
ніщо! Так точно, прийшовши на небо, ми будемо ставитися
до наших найдосконаліших дарів і знань, якими володіли
тут. Ми залишимо наше дитяче нерозуміння, перестанемо
хвалитися собою, коли станемо дорослими людьми у Христі.
17.Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, не ясно; тоді ж –
обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю так, як і я
спізнаний. Тут ми всі бачимо нечітко і неясно в порівнянні з
тим, як будемо бачити в майбутньому світі: Тепер ми бачимо
ніби крізь тьмяне скло, приблизно (навмання), тоді ж лицем
до лиця; тепер розуміємо частково, а потім пізнаємо, як і
пізнані. Тепер ми можемо розрізняти речі тільки на відстані,
як через телескоп, причому в хмарах і в темряві, тоді ж ми
будемо споглядати їх зблизька і при ясному світлі, все буде
відкрито нашим очам, і наші знання будуть ясними і
безпомилковими. Ми побачимо Бога лицем до лиця, і
пізнаємо Його, подібно як ми пізнані Ним, не з такою ж
досконалістю, але таким же чином.25 Він знає нас, просто
спостерігаючи за нами, він звертає око Своє на нас, і бачить
нас, і відчуває нас. І ми тоді будемо споглядати Його
нашими очима і бачити Його, який Він є. 1Ів 3:2. Ми
пізнаємо, подібно як ми пізнані, проникнемо в усі таємниці
божественної любові і благодаті. Тільки на небі зникнуть всі
хмари і темрява, що приховують від нас обличчя Боже. Тут,

25
Чернівецький Православний богословський інститут. Коментар до
Першого послання до Коринтян. URL: http://www.cpbi.info/library/1/8/
(дата звернення 30.11.2021).
 32

на землі, ми живемо, в кращому випадку, як в сутінках, а там

буде досконалий, повний день.
18.Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але
найбільша з них любов. Завершуючи опис переваги любові,
апостол не тільки звеличує її над дарами, але також і над
іншими чеснотами - над вірою і надією. Справжня чеснота
набагато краще будь-якого духовного дару. Віра, надія і
любов - це три головних чеснот, але любов з них більша, так
як є метою, в той час як інші дві - засобами її досягнення.
Любов - це сутність божественної природи, це блаженство
душі, або її відрада, спокій в Бозі і свята насолода в
спілкуванні зі святими. І вона буде тривати вічно, в той час
як віри і надії вже не буде. Віра фіксує свій погляд на
божественних одкровеннях і приймає їх; надія сподівається
на майбутнє блаженство і очікує його. В небесах же віра
зміниться баченням, а надія - володінням. На небі не буде
місця ні для віри, ні для надії, так як ми будемо бачити і
насолоджуватися володінням. Але любов концентрується на
чеснотах Самого Бога і на Його образі в людях, а також на
взаєминах як з Богом, так і з ними. Божа досконалість засяє в
майбутньому світі в усій своїй славі і пишноті, і любов
досягне своєї досконалості; там ми будемо любити Бога
досконало, тому що Він з'явиться нам у Своїй вічній красі і
наші серця загоряться побачивши Його. Там ми будемо
також мати досконалу любов один до одного, коли всі святі
зустрінуться разом, коли жодного не святого вже більше не
буде, а святі будуть досконалими. О, благословенний стан!
Як це перевершує все найкраще тут, на землі! О, прекрасна і
чудова чеснота любові! У той час як віра і надія
 33

припиняться, справжня любов вічно горітиме яскравим

полум'ям. 26
Любов - це найвірніша ознака приналежності Богу, вона
несе Його прекрасний образ на собі, бо Бог є любов. Там, і
тільки там, де ми побачимо Бога, який Він є, лицем до лиця,
любов досягне своєї вершини, стане досконалою.

26
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
 34

РОЗДІЛ 3
ФЕНОМЕН ЧЕСНОТИ ЛЮБОВІ

1.1. Найважливіше в житті – це любов.

Найважливішою чеснотою, зродженою з віри, є чеснота

божественної любові, що її Бог дарує християнинові –
новому творінню у Христі. Ця чеснота є участю людини в
любові Божій. Євангелист Йоан наголошує, що божественна
любов є суттю життя у Богові: «Любі, любім один одного, бо
любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і
знає Бога. Хто не любить – той не спізнав Бога, бо Бог –
любов» ( 1Йо. 4:7-8).
Чеснота любові є не лише людською здатністю любити, а
й любов’ю, якою живе сам Бог. Ось чому така любов, як
навчає Апостол Павло, є більшою від усіх інших ознак
божественного життя людини, тобто чеснот. Вона є
найбільшим Божим даром людині, який ми отримали у
Святому Дусі: «Любов Бога влита в серця наші Святим
Духом, що нам даний» (Рм. 5:5; 1Кор.12-13).
Любов оживляє й надихає сповнення всіх чеснот. Вона є
«зв’язком досконалості» (Кол. 3:14); вона є формою чеснот;
вона їх виражає й упорядковує між собою; вона є джерелом і
завершенням їх християнського практикування. Любов
зміцнює і очищає нашу людську силу любові. Вона піднімає
її до надприродної досконалості Божої любові.
 35

«Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі,

і Бог перебуває в ньому» (1 Йо.4:16).
Оскільки Бог є любов, то найцінніше, чого маємо
навчитися на цій землі, це любити. Саме в любові до
ближніх ми найсильніше виявляємо Бога людям, вона –
основа усіх заповідей, що дав нам Господь: «Весь Закон
міститься в одному виразі, а саме: «Люби свого ближнього,
як себе самого»».27
Навчитися безумовно любити – справа непроста, адже
вона повністю суперечить егоїстичній натурі людини. Для
опанування мистецтва любити нам дано ціле життя. Апостол
Петро говорить: «Шануйте всіх і кожного, любіть родину
людей Божих». Відлуння цієї думки бачимо у словах
апостола Павла: «Творімо добро всім людям, а особливо,
нашим братам у вірі». Господь хоче щоб Його сім’ю знали
перш за все через неймовірну любов Його дітей. Він сказав:
«З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов
матимете між собою». Господь формує нас, даючи «сімейні
обов’язки», найголовніший з яких – любити одне одного.
Життя без любові позбавлене сенсу. Про це чітко говорить
апостол Павло: «Коли я роздам усе своє майно, коли віддам
своє тіло на спалення, але любові не матиму, то жодної
користі не матиму». Для Бога найважливіше: «Любити Бога»
і «Любити людей». Він сказав: «Люби Бога свого всім
серцем своїм… Це найбільша й найперша заповідь. А друга
однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На
двох цих заповідях увесь Закон і Пророки стоять».

27
Рік Воррен. Життя з метою. Заради чого я живу?. Тернопіль:
Християнське видавництво Кана, 2021.с123.
 36

Навчившись любити Бога (поклонятися Йому), ми повинні

осягнути другу мету нашого життя – любити людей так, як
Він полюбив нас. Мета життя полягає в тому, щоби
навчитися любити – любити Бога і людей. 28
Ще одна причина, з якої Бог закликає нас ставити любов
на перше місце в житті, полягає в тому, що вона буде з нами
у вічності: «Залишаться ці три: віра, надія, любов; та
найбільша з них – любов».
Любов залишає після себе слід. Саме ставлення до
людей, а не до багатства чи досягнень, буде тією
незабутньою історією, яку кожен залишить після себе на
землі. Матір Тереза сказала: «Справа не в тому, чим ти
займаєшся, а скільки любові ти в це вкладаєш». Любов – це
секрет довговічної спадщини. Саме любов буде критерієм
нашої оцінки у вічності. Ісус сказав, що ми любимо Його,
коли любимо наших ближніх: «Істинно кажу вам: «Все, що
ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це
робили для Мене»». Біблія говорить: «Єдине, що має
вартість – це віра, яка діє через любов».
Справжні стосунки вимагають часу й зусиль, тому
найкращий прояв любові до близьких людей можна передати
трьома літерами: «ЧАС».29 Найбажаніший дар любові – не
діаманти, не троянди і не шоколад. Це безроздільна увага.
Любити – означає поступитися, пожертвувати своїми

28
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).

29
Рік Воррен. Життя з метою. Заради чого я живу?. Тернопіль:
Християнське видавництво Кана, 2021. с 127.
 37

бажаннями, комфортом, цілями, безпекою, грішми, енергією

і часом заради когось іншого.
Бог вливає свою любов у наші серця Святим Духом, що
нам даний (пор. Рим.5:5); отож перший і найнеобхідніший з
дарів – це любов, якою любимо Бога понад усе і ближнього
задля Нього. А щоб любов, як добре сім’я, в душі зростала і
плодоносила, кожен вірний має охоче слухати слово Боже і з
поміччю Божої благодаті на ділі сповняти його волю: часто
брати участь у Таїнствах, особливо в Євхаристії, та в інших
священнодійствах; постійно віддаватися молитві,
самозреченню, діяльному братньому служінню і
дотриманню всіх чеснот. Адже любов – як сув’язь
досконалості й повнота закону (пор. Кол. 3:14; Рим. 13:10) –
спрямовує, формує і доводить до мети всі засоби освячення.
А тому справжнього учня Христового знаменує любов – до
Бога і до ближнього.30
Якщо Ісус, Син Божий, явив свою любов, поклавши
душу свою за нас, то ніхто не має більшої любові, ніж той,
хто віддає своє життя за Нього і за друзів своїх (пор. 1 Йо.
3:16; Йо. 15:13).
Ісус робить любов «новою заповіддю». Полюбивши
Своїх «до кінця» (Ів. 13,1), Він виявляє любов Отця, яку Він
отримав від Нього. Полюбивши один одного, учні
наслідують любов Ісуса, яку вони також отримали. Тому
Ісус каже: «Як Мене Отець полюбив, так Я вас полюбив.
Перебувайте у Моїй любові» (Ів.15,9). І ще: «Це Моя

30
Український католицький університет. Інститут релігії та
суспільства. Соціальні документи церкви: енцикліки, радіозвернення,
апостольське послання(1891-2015). Львів: Свічадо, 2020. С95.
 38

заповідь: щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив»

( Ів.15,12).
Як плід Святого Духа і повнота Закону, любов зберігає
заповіді Бога і Христа: «Перебувайте у Моїй любові. А в
любові Моїй перебуватимете, коли заповіді Мої будете
зберігати» (Ів. 15,9-10).
Христос умер із любові до нас, коли ми ще були
«ворогами» (Рим. 5,10). Господь просить нас, щоб ми
любили так, як Він, навіть ворогів наших (Мт.5,44), щоб ми
стали ближніми для найдальших, любили дітей і вбогих, як
Він Сам їх любить.
«Якби я не мав любові, - говорить апостол Павло, - я був
би ніщо». І все, що є привілеєм, служінням, навіть чеснотою,
якщо не матиму любові, « я не мав би з того жодної користі»
(1 Кор. 13:1-4). Любов є найвищою з усіх чеснот. Вона є
першою з-поміж Божих чеснот: «Тепер же залишаються:
віра, надія, любов – цих три, але найбільша з них – любов»
( 1 Кор. 13:13).
Любов має джерело в Богові: це Любов Отця, яка
об’явлена в Сині та подається нам у Дусі Святому (Рм.8).
Хто бере участь у такій любові, той стає здатним у Святому
Дусі любити Отця так, як Його любить Син, і може любити
ближнього аж до кінця, бо «ніхто неспроможен любити
більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя віддає»
( Йо.15:13).
Митрополит Андрей навчає: «Без любові усе в душі
мертве, бо воля в головнім напрямку не звернена до
правдивого добра, яким є найвище добро, а водночас і
найвища правда – Всевишній Бог».
 39

Віруючий, наділений даром божественної любові,

любить у Богові людей і все створіння. Тому любов до
ближнього є виявом любові до Бога: «Коли хтось каже: «Я
люблю Бога», а ненавидить брата свого, той
неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить,
тай не може любити Бога, Якого він не бачить. І таку ми
заповідь одержали від Нього: «Хто любить Бога, той нехай
любить і брата свого»»(1 Йо. 4:20-21).
Божественна любов, якою християнин любить
ближнього, є безкорисливою, жертовною і такою, що «не
шукає свого»(1Кор.13:4-7). Вона виявляється у здатності
любити навіть ворогів (Мт.5:44-45). Саме в такій любові
християнин показує обличчя люблячого Бога, Який Своєю
любов’ю спасає грішника, примирює його із Собою та
змінює його на віруючого, виправданого у Христі (Рим. 5:10-
11).31
Любов є змістом і мотивом усіх моральних вчинків
християнина. Ісус Христос навчає, що в заповіді любити
Бога і ближнього міститься весь Закон (Мт.22:40). Через дар
божественної любові християнин отримує свободу слави
дітей Божих (Рм.8:21) і виконує весь Закон: «Любов, отже, -
виконання закону» (Рм.13:10). «Тепер же зостаються: віра,
надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов
(1Кор.13:13).

31
Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-brief-an-
die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
 40

ВИСНОВОК

Духовні і богословські міркування в Першому посланні

до Коринтян 12:1-14:40 апостола Павлапро духовні дари є
одним з найкращих творів Святого Письма. Особливе місце
в цих роздумах апостола Павла належить «гімну любові».
Апостол не тільки звеличує любов над духовними дарами,
але також і над іншими чеснотами - над вірою і надією.
Справжня чеснота набагато краще будь-якого духовного
дару. Віра, надія і любов - це три головних чесноти, але
любов з них більша, так як є метою, в той час як інші дві -
засобами її досягнення. Любов - це сутність божественної
природи, це блаженство душі, або її відрада, спокій в Бозі і
свята насолода в спілкуванні зі святими.
Дари – це тимчасові благословення, необхідні в
недосконалий час. Та одного дня завдяки їм «настане
досконале», адже власне у цьому й полягає їх призначення.
Дари мають керуватися плодами Духу, головним з -поміж
яких є любов. Духовні дари одного дня зникнуть, а любов
залишиться назавжди. Тому що Бог є любов’ю, любов – це
божественне життя, а мета духовності – посісти те життя.
Павло запевняє, що у вічності ніщо не має вартості і ніщо не
може привести до спасіння без любові.
«Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в
Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо.4:16).
Оскільки Бог є любов, то найцінніше, чого маємо
навчитися на цій землі, це любити. Саме в любові до
 41

ближніх ми найсильніше виявляємо Бога людям, вона –

основа усіх заповідей, що дав нам Господь: «Весь Закон
міститься в одному виразі, а саме: «Люби свого ближнього,
як себе самого»».
Життя без любові позбавлене сенсу. Про це чітко
говорить апостол Павло: «Коли я роздам усе своє майно,
коли віддам своє тіло на спалення, але любові не матиму, то
жодної користі не матиму». Для Бога найважливіше:
«Любити Бога» і «Любити людей». Він сказав: «Люби Бога
свого всім серцем своїм… Це найбільша й найперша
заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як
самого себе. На двох цих заповідях увесь Закон і Пророки
стоять». Навчившись любити Бога (поклонятися Йому), ми
повинні осягнути другу мету нашого життя – любити людей
так, як Він полюбив нас.
Практикування морального життя, оживлене любов’ю,
дає християнинові духовну свободу дітей Божих. Він уже не
стоїть перед Богом, як слуга, у рабському страху, ні як
наймит, що очікує платні, а як син, який відповідає на любов
Того, Хто «перший полюбив нас»(1 Ів.4:19).
Божественна любов, якою християнин любить
ближнього, є безкорисливою, жертовною і такою, що «не
шукає свого»(1Кор.13:4-7). Вона виявляється у здатності
любити навіть ворогів (Мт.5:44-45). Саме в такій любові
християнин показує обличчя люблячого Бога, Який Своєю
любов’ю спасає грішника, примирює його із Собою та
змінює його на віруючого, виправданого у Христі (Рим. 5:10-
11).
Отже любов – це головна чеснота, якою обдарував
Господь людину, і над якою людина покликана працювати
 42

ціле своє життя, яка ніколи не мине, а буде з людиною у

вічності. Мета кожного християнина – навчитись любити
Бога і ближнього. Найкращий спосіб прожити своє життя –
любити. Найсильнішим вираженням любові є час.
Найкращий час любити – зараз.
 43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біблійні коментарі на Новий Заповіт. URL:

http://www.god.in.ua/?p=27525 (дата звернення 30.11.2021).
2. Джирланда Антоніо. Ключ до Біблії: Новий Завіт. Львів:
Свічадо, 2013. 312с.
3. Енцикліка Вселенського архиєрея Івана Павла. Славен будь,
Господи./ пер. Бюро УГКЦ з питань екології. Дрогобич:
Коло, 2001. 183с.
4. Енцикліка Папи Римського Бенедикта XVI. Бог є любов.
URL: https://www.ofm.org.ua/library/entsyklika-deus-caritas-
est.html (дата звернення 10.01.2022).
5. Енцикліка Папи Римського Івана XXIII. Мир на землі. Львів:
Свічадо, 2008. 53с.
6. Енцикліка Папи Франциска. Світло віри. URL: https://svitlo-
zhyttja.kiev.ua/teaching/%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82
%D0%BB%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8-
lumen-fidei-%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA
%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0-%D0%BF
%D0%B0%D0%BF%D0%B8-
%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD
%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0
7. Енцикліка Папи Франциска./ пер. Андрія Олійника. Ми всі
брати. Львів: КнигоВир, 2020. 181с.
8. Енцикліка Вселенського архиєрея Івана Павла. Бог багатий
милосердям. Львів: Місіонер, 2008. 63с.
 44

9. Енцикліка Вселенського архиєрея Івана Павла. Розум і віра.

URL: http://dds.edu.ua/ua/articles/2/duhovna-svitlytsa/rik-viry-
2012-2013/1115-fides-et-ratio.html (дата звернення
30.11.2021).
10.Клайв Стейплз Люїс. Чотири любові. Львів: Свічадо, 2016.
156с.
11.Любов. 2020. Вікіпедія – вільна енциклопедія. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E
%D0%B1%D0%BE%D0%B2 (дата звернення 15.01.2022).
12.Митрополит Андрей. Божа мудрість. Рим: Український
Католицький Університет ім. св. Климента Папи, 1978. 517с.
13.Рік Воррен. Життя з метою. Заради чого я живу?. Тернопіль:
Християнське видавництво Кана, 2021. 368с.
14.Роберт Е. Баррон. Католицизм. Львів: Свічадо, 2020. 268с.
15.Святий Августин. Сповідь. Львів: Свічадо, 2021. 356с.
16.Синод Греко-Католицької Церкви. Катехизм католицької
церкви.Львів: Місіонер, 2002. 772с
17.Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Ми йдемо з хрестом. Катехизм для молоді. Львів: Свічадо,
2021. 228с.
18.Синод Української Греко-Католицької Церкви. Катехизм
католицької церкви. Компендіум. Львів: Свічадо, 2008.
19.Синод Української Греко-Католицької Церкви. Катехизм
католицької церкви. Львів: Місіонер, 2002. 772с.
20.Синод Української Греко-Католицької Церкви. Катехизм
української греко-католицької церкви. Христос - наша
пасха. Львів: Свічадо, 2011. 336с.
21.Скот Ган/Куртіс Мітч/ Католицька біблійна школа. Перше
послання апостола Павла до Коринтян. Івано-Франківськ:
Видавництво «Апостол», 2021. 100с.
 45

22.Твардовський Ян./ пер. з пол. с. Ю. Андрусів. У любові

багато імен. Львів: Свічадо, 2017. 112с.
23.Український католицький університет. Інститут релігії та
суспільства. Соціальні документи церкви: енцикліки,
радіозвернення, апостольське послання(1891-2015). Львів:
Свічадо, 2020. 615с.
24.Франц Шпіраго /пер. о. Ярослава Левицького. Католицький
народний катехизм. Львів: Місіонер,1997. 592с.
25.Фултон Дж. Шін. Життя христа. Львів: Місіонер, 2019. 512с.
26.Фултон Дж. Шін. Марія – перша любов світу. Львів:
Місіонер, 2021. 224с.
27.Фултон Дж. Шін. Твоє життя вартує, щоб його прожити.
Львів: Місіонер, 2016. 242с.
28.Хоменко І. Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Київ:
Видавництво оо. Василіян (Рим) «Місіонер», 2007. 350 с.
29.Чернівецький Православний богословський інститут.
Коментар до Першого послання до Коринтян. URL:
http://www.cpbi.info/library/1/8/ (дата звернення 30.11.2021).
30.Ascension. First Corinthians The Church and the Christian
Community. URL: https://ascensionpress.com/products/first-
corinthians-the-church-and-the-christian-community-online-
video-access (дата звернення 25.02.2022).
31.Bibelkommentare. Der erste Brief an die Korinther. URL:
https://www.bibelkommentare.de/kommentare/k-2850/der-erste-
brief-an-die-korinther/kapitel-13 (дата звернення 20.02.2022).
32.Die Bedeutung der Liebe aus christlicher Sicht URL:
https://www.ekhn.de/ueber-uns/kirche-fuer/erwachsene/christlich
e-bedeutung-der-liebe.html (дата звернення 20.02.2022).
 46

33.Die katholische Informationsseite der Gemeinschaft v. hl. Josef.

Liebe URL: https://www.stjosef.at/morallexikon/liebe.htm (дата
звернення 20.02.2022).
34.Enduring word Bible commentary. 1 Cornthians 13 – Agape
Love. URL: https://enduringword.com/bible-commentary/1-
corinthians-13/ (дата звернення 25.02.2022).
35.S.Tommaso D’Aquno. Summa Theologiae URL:
https://www.documentacatholicaomnia.eu/03d/1225-
1274,_Thomas_Aquinas,_Summa_Theologiae_(p_Centi_Curante
),_IT.pdf (дата звернення 18.02.2022).
36.Zondervan Academic. 1 Corinthians 13: Why Is Love So
Important? URL: https://zondervanacademic.com/blog/1-
corinthians-13 (дата звернення 25.02.2022).