Одеська національна музична академія ім. А. В.

Нежданової

Анотація
На хоровий твір А. Дворжак. Меsse in D dur. «Gloria»

Виконала студентка ІІІ курсу

Кафедри “Хорове диригування”
Ніколаєва Анастасія
Клас викладача: Заболотної Н.Г.

Одеса 2023
 Загальний аналіз

Антонін Леопольд Дворжак (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) – чеський

композитор і диригент епохи романтизму, один із фундаторів чеської національної
композиторської школи, який затвердив світове значення чеської музики та
чеської композиторської школи Його внесок в національну та світову культуру є
настільки значним, що навіть із плином довгого часу композитор залишається
найвідомішим та найулюбленішим представником чеської музики у всьому світі.
Творча спадщина А. Дворжака є масштабною та всеохоплюючою за своїм
жанровим характером. Композитору належать десять опер, дев’ять симфоній і
велика кількість інших симфонічних опусів, десять творів кантатноораторіального
жанру, вокальні та фортепіанні твори. Вагомим внеском у світову музичну
культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму,
а також інші інструментальні твори композитора, насамперед його
інструментальні концерти та камерні ансамблі. Оперна, симфонічна та концертно-
інструментальна творчість митця є всесвітньо визнаними та ретельно
дослідженими у музикознавстві. Поряд з зазначеними жанровими сферами, талант
чеського композитора яскраво проявився також у кантатно-ораторіальному жанрі.
Будучи віруючим християнином, композитор створював не тільки світські кантати
і ораторії, а й духовні твори, цілком типові для його епохи. Серед його
найвідоміших творів цього жанру слід особливо виділити ораторію «Свята
Людмила», кантату «Stabat Mater» та Реквієм. Велика кількість вокально-хорових
творів А. Дворжака постійно звучить в концертних залах і учбових класах і на
сьогоднішній день. У своїй композиторській та диригентській діяльності А.
Дворжак слідом за Б. Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове
значення чеської музики та чеської музичної школи.
Меса ре мажор для солістів, хору та оркестру (1887)
1. Kyrie
2. Gloria
3. Credo
4. Sanctus
5. Benedictus
6. Agnus Dei

Музично-теоретичний аналіз
Жанр: номер з меси
Форма твору: 3хчастна
Фактура: поліфонічна та гомофоно-гармонічна
Тональний план: основна тональність твору- D dur. Зустрічаються відхилення в
D dur, G dur, e moll, C dur.
Темп та агогіка: 1 частина – Allegro vivo (скоро, жваво), 2 частина - Andante con
moto (рухомо), 3 частина - Тempo I (Allegro vivo). Між частинами є епізоди з
темповим відхиленням - Un poco lento (трохи повільніше) (119т.) , Meno mosso
(спокініше, не так швидко) (145т.). Фінал номеру – Maestoso (велично, урочисто).
Динамічний план: Динаміка знаходиться в межах від pp до ff. Динаміка дуже
різноманітна, велику роль відіграють cresc. та dim., які походять від
фразування.

Вокально-хоровий аналіз

Тип та вид хору: Твір написаний для мішаного, 4-х голосного хору з
супроводом та солістами.
Загальний діапазон хору: а - a2
Cопрано: d1-a2
Альт: h-d2
Тенор: d-a
Бас: d-d1
Стрій: В даному творі теситура цілком задовільна для співацьких голосів.
Зустрічаються складні акорди за будовою і за інтонуванням (наприклад
зменшений септакорд, який дуже нестійкий у своєму звучанні)
Ансамбль:У гомофонній фактурі важливо виділити ведучий голос і
врівноважувати елементи хорової звучності в акомпануючих глосах, досягаючи
ефекту супроводу. Варто слідкувати над такими труднощами в ритмі. Дикційні
труднощі полягають саме артикуляціі голосних та вимові приголосних, культура
вимови, фразування та логічні наголоси.
 Вокальна робота: В даному творі потрібна тверда атака. Також потрібно
використовувати пофразове дихання. Найбільш складним фрагментом є вступ з не
повної долі, при цьому жест диригента повинен бути чітким та ясним, для того
щоб співаки могли одночасно заспівати.

Виконавський аналіз
Розмір: 4/4. У творі основну ритмічну трудність становить пунктирний ритм
(наприклад епізод glorifycamus te)
Диригентські труднощі:
В творі застосовується приготовлений та неприготовлений і затриманий ауфтакт.
Фермата в творі застосовується тільки один раз в кінці для того, щоб послухати
останню заключну каденцію. Також складністю є постіни змни темпу та характеру.
фрагменті пов’язані зі змінами темпу, це можна побачити в другій частині твору.
Для цього диригент повинен дуже чіткими жестами та афутактами показати хору
новий темп. Важливу роль відіграє супровід,який допомагає розкрити образно-
емоційний зміст твору. Композитор використовує великий склад оркестру, який за
обсягом звучить потужно та яскраво.