2.

1 Аспекти розуміння поеми «Божественна комедія»: буквальний, алегоричний, моральний,

аналогічний.
У листі до К. делла Скала письменник зазначав, що його поему потрібно тлумачити в чотирьох
аспектах. Перший аспект — буквальний, коли текст сприймається в прямому значенні. Другий аспект
— алегоричний, коли за образами й ситуаціями приховано події зовнішнього світу. Третій аспект —
моральний, що передбачає опис переживань і пристрастей людської душі, яка постійно знаходиться
між добром і злом, життям і смертю, Богом і дияволом. Четвертий аспект — анагогічний (з
давньогрецьк. такий, що підносить угору), тобто філософський. Згідно з такою авторською
концепцією, кожен образ або епізод можна розуміти в різних смислах.
2.2 Картина Всесвіту у Данте в « Божественній комедії»
У центрі художнього світу «Божественної комедії» — Земля. У Північній півкулі розташована
глибока вирва Пекла, центр якої — у середині Землі.
Суддями й охоронцями Пекла в Данте є античні персонажі: Харон, Мінос, кентаври тощо. Пекло
створив триєдиний Бог. Данте змалював Пекло як підземну воронкоподібну безодню, що,
звужуючись, сягає центру земної кулі. Її схили оперезані концентричними уступами — «колами»
Пекла. Його основні кольори — багряний і чорний. До Пекла вела брама, за якою мухи й оси жалили
нікчемних, котрі не зробили вибору між Добром і Злом. Інші душі переправлялися через Ахерон
власне до Пекла. У колі першому (Лімб) перебувають доброчесні язичники. Серед них — Арістотель,
Гомер, Евріпід та інші історичні й міфологічні постаті.
У колі другому — порушники шлюбної вірності; коло третє — ненажери, яких шматує Цербер; коло
четверте — скнари та марнотратники, що штовхають тягар; коло п’яте — гнівні й нудні люди. На дні
п’ятого кола лежали ледарі, які змарнували свій талант; коло шосте — притулок єретиків, місто Діт.
Сьоме коло складалося з трьох поясів. У першому поясі в кривавому потоці карали тиранів,
насильників над ближніми; у другому насильники над собою та своїм майном перебували у вигляді
сухих дерев; у третьому поясі були насильники над природою та мистецтвом і богохульники.
Восьме коло складалося з десяти ровів. У першому рову чорти били бичами звідників і спокусників; у
другому — перебували підлесники; у третьому рову – святокупці. Віщуни перебували в четвертому
рову. Хабарники в п’ятому рову, в шостому — лицеміри. У сьомому рову отруйні змії жалили злодіїв.
У восьмому — горіли лукаві порадники. У дев’ятому рову – призвідники розбрату. У десятому —
фальшувальники слів, грошей, металів і людей.
У дев’ятому колі (крижаному Коциті) карали зрадників. У першому поясі — Каїні — мерзли зрадники
рідних. У другому — Антенорі — зрадники батьківщини й однодумців. У третьому — Толомеї —
зрадники друзів і співтрапезників. У четвертому поясі вмерзли в кригу зрадники благодійників. І
нарешті у самому центрі Пекла по пояс у кризі стояв Люцифер, голова якого мала три обличчя. Пащі
Люцифера розривали Юду, зрадника Ісуса Христа, а також Брута й Касія, убивць Юлія Цезаря.

У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Чистилище — конус,
що піднімався догори — в небо. Чистилище оперізували сім великих терас. Разом із
Передчистилищем і земним Раєм тут також дев’ять кіл. У Передчистилищі очищуються душі
померлих, не примирених із церквою, таких, які померли не своєю смертю. Над Чистилищем було
неймовірно блакитне небо, де мерехтіли чотири зірки. Вхід до Чистилища охороняв римлянин Катон,
який не зміг винести загибелі Республіки й добровільно пішов із життя. Біля підніжжя Чистилища
були душі ледарів, які навіть не поспішали потрапити до Раю.
До дверей входу в Чистилище вели три різнокольорові сходинки, де стояв ангел. Щоразу, коли душа
повністю очищалася від гріхів і потрапляла до Раю, Чистилище здригалося. На першому рівні
спокутували гріхи зарозумілі та пихаті. На другому рівні перебували заздрісники, на третьому рівні в
суцільній пітьмі покутували гнівні. На четвертому перебували ті, хто розумів різницю між Злом і
Добром, але не завжди служив останньому. На п’ятому рівні – скупі. На шостому — росли прекрасні
дерева з чудовими плодами, повз які постійно проходили душі ненажер. На сьомому рівні вогонь
очищав тих, хто збезчестив себе за життя. На вершині гори Чистилища лежав Земний Рай —
розкішний луг, де текли
ріки Лета і Євноя. Обмившись у Леті, душа забувала всі свої гріхи, а скупавшись у Євної, пам’ятала
лише добрі вчинки.
Навколо Землі рухаються Сонце й планети. Вони також у «Божественній комедії» Данте
утворюють дев’ять кіл, на яких розташований небесний Рай, де живуть у вічному блаженстві
душі праведників.На відміну від Пекла та Чистилища, духи, хоча й були закріплені за певним небом,
могли переміщатися по Раю. Перше небо — Місяцеве, де перебували ті, хто не дотримався обітниці.
На другому небі — Меркурія — зібралися духи авторів творів, які навіки залишились у скрижалях
історії. Душі праведників, які вміли любити чистою любов’ю, перебували на небі Венери. Небо Сонця
зібрало душі філософів і поетів. На небі Марса Данте побачив два промені, що утворювали хрест. У
його центрі виднівся яскравий лик Христа, навколо якого світилися тисячі вогників. Тут перебували
ті, хто воював за християнство. На небі Юпітера перебували ті, хто загинув у боротьбі за
справедливість. На небі Сатурна були велетенські сходи, по яких у різних напрямках рухалися сяючі
душі.
Восьме небо мало назву Зірне. Це був Емпірей. З нього було добре видно сім інших небес. Земля
звідти здавалася малесеньким квітничком, де час від часу спалахували страшні війни й панувала
неймовірна жорстокість. На цьому небі Данте побачив у дивному сяйві Христа. Тут розміщувалися
чудовий небесний
сад і Таємнича Троянда. Дев’яте — Кришталеве — небо ще називали Першорушієм. Воно лежало за
межами простору й приводило в рух усі інші небеса. У його центрі був застиглий вогонь, навколо
якого утворилося дев’ять великих кіл.
Десяте коло – Палаюче небо, у самісінькому сяянні Святого Духа. Це була велика вогненна ріка, що
складалася з численних маленьких вогників, які рухалися в різних напрямках. Раптом усі вогні
об’єднались і набули форми дивовижної білої троянди. У небесному сяйві Данте розгледів три кола
різного кольору, але однакового розміру, що ніби були відображенням одне одного. У першому з кіл
виразно було видно людський образ. Перед очима Данте постали Бог Отець, Син і Святий Дух.

2.3 Композиція поеми « Божественна комедія». Символіка чисел в поемі.

Грандіозну будову поеми нерідко порівнюють з храмом, де кожна деталь точно виважена й
розрахована. Три частини охоплюють потойбічний світ згідно з уявленнями середньовічної людини:
«Пекло», «Чистилище», «Рай». Однак поет розглядає його вже з погляду доби Відродження,
осмислюючи земне життя та його духовну мету.
Символічна цифра «три», що втілює божественну Трійцю, — свідомий задум письменника. Кожна
частина містить 33 пісні, а всього в поемі 100 пісень разом із вступом. Форму терцини (тривірша)
використано в усіх частинах поеми. До того ж у кожній частині приблизно однакова кількість рядків:
«Пекло» — 4720, «Чистилище» — 4755, «Рай» — 4758, а всього в поемі — 14 233 рядки. Отже, Данте
прагнув гармонії пропорцій, називаючи себе «геометром». Думкою про відновлення гармонії світу
пронизаний увесь твір.
Кожна частина має дев’ять відділів (дев’ять кіл Пекла, дев’ять сходжень до гори Чистилища (2+7),
дев’ять небесних сфер Раю (7+2) і додатковий десятий. Та ще й кожен кантик закінчується ключовим
словом «зірка» (італ. stella).
Дія «Божественної комедії» розпочинається в «середині життя» Данте, коли йому виповнилося 35
років (1300), оскільки за тогочасними уявленнями повний цикл людського життя становив 70 років.
Саме тоді він нібито і вирушив у подорож потойбіччям. Насправді ж поема створювалася з 1307 р.
Така гра з часом дає поету змогу вдатися до «пророкування» подій, які реально вже відбулися ще до
початку написання твору.
У кожній частині своє звукове інструментування: у «Пеклі» чути ревіння моря та стогони
тортурованих грішників, у «Чистилищі» звучать орган і хорали, а в «Раю» — музика небесних сфер.
2.4 Алегорія шляху героя поеми « Божественна комедія» від духовної кризи до справжньої
свободи і щастя через Пекло, Чистилище, Рай.
Сам Данте так пояснював алегоричний зміст поеми: вона вказує людству шлях від гріховності й
політичної анархії, у яких воно погрузло, до спасіння і щастя: через засудження (Пекло), спокуту
(Чистилище) до блаженства (Рай). У супроводі давньоримського поета Вергілія, який символізує
земний розум,
Данте спускається до Пекла. Потім Данте дев’ятьма колами піднімається на гору Чистилище,
де звільняється від гріхів, і тепер уже в супроводі Беатріче возноситься до Раю. Беатріче тут
символізує божественний розум. Це є ніби своєрідним обрамленням, коли згадаємо, що земний розум
утілював Вергілій.

2.5 Любов як рушійна сила Всесвіту.

Саме у частині, яка зображує рай, розкривається головна таємниця життя, яке полягає в любові. Не
тільки в любові до єдиної і прекрасної жінки, а в любові всепоглинаючій і всепрощенній, любові в
широкому сенсі цього слова. Любов як рушійна сила, сила, якою рухають небесні світила. Данте
наштовхує нас на думку, що Бог є любов.