Додаток 2

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ДЛЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ 2 року навчання

за фахом «внутрішні хвороби»

Тема: «Хвороби щитоподібної залози. Дифузний токсичний зоб. Гіпотиреоз.

Тиреоїдити. Діагностика. Принципи лікування»

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Хвора Т., 38 років, скаржиться на серцебиття, перебої в області серця, різку

слабкість, схуднення, дратівливість. Задишка при ходьбі, відчуття жару в тілі,
набряки на ногах. Хворіє 3 роки, лікувалася неодноразово в кардіологічному
відділенні з приводу перебоїв в області серця, але без задухи. Ефект лікування
нестійкий. Об’єктивно: зниженого харчування. Зріст 168 см, маса тіла 55 кг.
Шкіра волога, тепла, оксамитова, екзофтальм, (+) симптом Марі. Пальпується
збільшена до II ст. по ВООЗ (IV ступеня за Миколаєвим), щільна, безболісна
щитовидна залоза. У легенях – везикулярне дихання. ЧСС 114 уд/хв, пульс – 98
за хв, аритмічний. АТ 160/50 мм рт. ст. Тони серця чисті, аритмічні. Язик
чистий, живіт м'який, помірно болючий в правому підребер'ї. Печінка виступає
з-під краю реберної дуги на 2 см, пастозність гомілок. Додатково: Рівень
вільного Т4 35 пмоль/л (норма 11,8-24,6 пмоль/л), ТТГ <00.1 мМЕ/л. Назвіть
попередній діагноз:
1. Підгострий тиреоїдит
2. Дифузний токсичний зоб.
3. Хронічний аутоімунний тиреоїдит.
4. Вузловий токсичний зоб.
5. Тіротропінома.

2. Хвора, 36 років, надійшла до клініки зі скаргами на дратівливість,

серцебиття, ниючий біль за грудиною, задишку, збільшення щитовидної залози,
загальну слабкість. Вважає себе хворою упродовж 2 років. Початок
захворювання пов'язує з перенесеним грипом. Лікувалася амбулаторно
мерказолилом та препаратами йоду. Ремісії були короткочасними. Останнім
часом стан погіршився: посилилось серцебиття, збільшилась щитовидна залоза,
з'явились екзофтальм, підвищена пітливість. Об’єктивно: хвора дратівлива,
запальна. Пульс – 115 на хв., задовільних якостей. АТ – 130/65 мм рт. ст. Межі
серця розширені вліво, на верхівці прослуховується систолічний шум. ЧСС –
115 за хв. Позитивні симптоми: Грефе, Мебіуса, Штельвага. Щитовидна залоза
збільшена, щільно-еластичної консистенції. Шийні лімфовузли не збільшені.
Додатково: гормони у сироватці крові: Т3, Т4 підвищені, ТТГ низький.
ЕКГ – синусова тахікардія, помірні дистрофічні зміни в міокарді.
Які додаткові методи дослідження необхідно призначити:
 1. Дослідження кальцитоніна.
2. Сцинтиграфію щитовидної залози.
3. Рівень антитіл до рецепторів ТТГ.
4. Дослідження йодурии.
5. Дослідження тиреоглобуліну.

3. Хвора, 29 років, звернулася зі скаргами на швидку стомлюваність, різку

слабкість, схуднення, менш ніж за 3 місяці, на 10 кг при збереженні апетиту,
плаксивість, серцебиття. Хворіє упродовж 6 місяців. Лікувалася седативними
препаратами без поліпшення. Останні 3 місяці навколишні стали помічати
збільшення передньої поверхні шиї.
Об’єктивно: При огляді хвора схвильована, плаче, рухи метушливі. Шкірні
покриви гарячі, вологі, звичайного кольору. Визначаються позитивні очні
симптоми Грефе, Кохера. Дальримпля, тремор тіла та витягнутих пальців рук.
Щитовидна залоза збільшена до ІІ ст. за ВООЗ (III ст. за Миколаєвим),
еластична, безболісна. ЧСС – 120 за хв., АТ – 150/70 мм рт. ст. Тони серця ясні,
ритмічні. Живіт спокійний. У легенях везикулярне дихання. Додатково: ЕКГ –
синусова тахікардія, помірні дистрофічні зміни в міокарді. Яку терапію
необхідно призначити:
1. Тиреостатики, β-блокатори.
2. Препарати йоду, β-блокатори.
3. L-тироксин
4. Глюкокортикоїди
5. Нестероїдні протизапальні препарати

4. Хвора, 27 років, скаржиться на біль у ділянці шиї, більше справа, який

іррадіює у вухо, на затруднення при ковтанні. Скарги з'явилися два місяці тому,
після перенесеної гострої респіраторної інфекції. Звернулася в поліклініку до
ЛОР-лікаря, який при огляді змін не виявив. Об’єктивно: загальний стан
середньої тяжкості, зріст – 167 см, вага – 65 кг, температура тіла – 37,5 ͦС. Шкіра
волога, гаряча. Щитовидна залоза збільшена до II ст., малорухома, з правої
сторони болюча при пальпації, ущільнена. Дихання везикулярне. Пульс – 98 за
1 хв., ритмічний, АТ – 135/60 мм рт. ст. Межі відносної серцевої тупості в
нормі. Тони серця звучні, помірна тахікардія, ЧСС 98 уд./хв. Живіт при
пальпації м'який, нечутливий. Додатково: Аналіз крові: лейкоцити –11,0 х109/л,
еритроцити – 4,3 х1012/л, Нв – 130 г/л, ШОЕ – 30 мм/год. Холестерин крові –
4,04 ммоль/л, Т4 – 140 нмоль/л (N 55–137 нмоль/л). Яку терапію необхідно
призначити:
1. Тиреостатики, β-блокатори.
2. Препарати йоду, β-блокатори.
3. L-тироксин
4. Глюкокортикоїди
5. Нестероїдні протизапальні препарати

5. В ендокринологічне відділення потрапила дівчинка, 1 року 8 міс., зі скаргами

(за словами матері) на відставання в психічному та фізичному розвитку,
похолодання кінцівок, поганий апетит, постійні закрепи. Дівчинка від першої
вагітності, яка пройшла без ускладнень. Народилася в термін 30 тижнів, з
масою тіла 2700 г. Відзначалися млявість, знижений апетит, пупочна ранка
довго не заживала. З раннього віку спостерігалися постійні закрепи; кінцівки
завжди були прохолодні на дотик. З народження погано збільшувалися зріст та
вага тіла; голову почала тримати з 4 місяців, зараз ще не сідає, зуби прорізалися
в 1 рік. Об’єктивно: При огляді: шкіра суха, груба, бліда, одутлувата,
гіпертелорізм очей, сідлоподібне перенісся, губи товсті, язик великий, не
поміщається в роті, відображення зубів на бічних поверхнях язика. Волосся
рідке, сухе, ламке. Спостерігається диспропорція скелета, голова завелика,
велике тім'ячко не закрите, 1,5х1,5 см. Межі серця розширені, тони послаблені,
брадикардія. Додатково: Рівень гормонів Т3, Т4 знижений, ТТГ – підвищений.
При додатковому обстеженні виявлені помірна анемія, гіперліпідемія. На ЕКГ –
ЧСС 68 за хв., знижений вольтаж зубців. Назвіть попередній діагноз:
1. Ендемічний зоб
2. Вторинний гіпотиреоз
3. Спорадичний зоб
4. Природжений гіпотиреоз
5. Колоїдний зоб

6. Хвора, 43 років, після перенесеного підгострого тиреоїдиту де Кервена,

звернулася зі скаргами на прогресуючу загальну і м'язову слабкість,
стомлюваність, мерзлякуватість, сонливість, збільшення маси тіла, набряк
обличчя і кінцівок, закреп, сухість шкіри, випадання волосся. Об’єктивно: При
огляді: хвора млява, адинамічна. Підвищеного харчування. Зріст – 164 см. Маса
тіла – 78 кг. Шкіра має блідо-жовтуватий відтінок, холодна. Обличчя
одутлувате, повіки припухлі, губи потовщені. Температура тіла 35,8°С.
ЧСС=PS = 58 за хвилину. Тони серця послаблені. АТ – 110/65 мм рт. ст.
Загальний аналіз крові: Hb – 108 г/л, Ер – 3,4х1012/л, Л – 3,5х109/л, ШОЕ – 25
мм/год. Біохімічне дослідження крові: гіперліпідемія. Вміст в крові
тиреотропіну підвищений, а Т3 та Т4 – знижений. Назвіть попередній діагноз:
1. Ендемічний зоб
2. Вторинний гіпотиреоз
3. Спорадичний зоб
4. Колоїдний зоб
5. Первинний гіпотиреоз

7. Хвора, 43 років, після перенесеного підгострого тиреоїдиту де Кервена,

звернулася зі скаргами на прогресуючу загальну і м'язову слабкість,
стомлюваність, мерзлякуватість, сонливість, збільшення маси тіла, набряк
обличчя і кінцівок, закреп, сухість шкіри, випадання волосся. Об’єктивно: При
огляді: хвора млява, адинамічна. Підвищеного харчування. Зріст – 164 см. Маса
тіла – 78 кг. Шкіра має блідо-жовтуватий відтінок, холодна. Обличчя
одутлувате, повіки припухлі, губи потовщені. Температура тіла 35,8°С.
ЧСС=PS = 58 за хвилину. Тони серця послаблені. АТ – 110/65 мм рт. ст.
Загальний аналіз крові: Hb – 108 г/л, Ер – 3,4х1012/л, Л – 3,5х109/л, ШОЕ – 15
мм/год. Біохімічне дослідження крові: гіперліпідемія. Вміст в крові
тиреотропіну підвищений, а Т3 та Т4 – знижений.
Яку терапію необхідно призначити:
1. Препарати селену
2. Препарати йоду.
3. Нестероїдні протизапальні препарати
4. Глюкокортикоїди
5. L-тироксин

8. Жінка, 42 років, звернулась в поліклініку до сімейного лікаря після

диспансерного огляду у гінеколога. Скарги на підвищену стомлюваність,
сонливість, зниження пам’яті, випадіння волосся на голові та вій, сухість шкіри,
запори, порушення менструального циклу (рясні виділення, часті періоди).
Страждає протягом останніх 7 місяців. Стан поступово погіршується. Зросла
вага тіла. Була додатково обстежена. Об’єктивно: зріст 168 см, вага 78 кг. Хвора
апатична, розмовляє повільно. Шкіра бліда з воскоподібним відтінком, суха,
прохолодна, невеликі набряки на обличчі. Мімічні складки згладжені. Волосся
на голові розріджене. ЧСС=пульс 54 за хв., АТ 144/92 мм рт. ст. Тони серця
глухі. В легенях дихання везикулярне. ЧД -14 за хв. Язик вологий, збільшений в
розмірах. Живіт безболісний. Печінка + 2 см. Щитоподібна залоза не
пальпується. загальний аналіз крові: Нв 108 г/л, еритроцити – 3,0×10 12/л.
Глікемія (венозна плазма) 4,0 ммоль/л. Холестерин загальний 7,8 ммоль/л.
Гормони сироватки крові: ТТГ – 28 мкМОд/мл, Т4 – 48 нмоль/л (норма 55–137
нмоль/л), Т3 – 0,94 нмоль/л (норма 1,08–3,14 нмоль/л), антитіла к ТПО – 986
Ед/мл (норма 0-35 Ед/мл). УЗД: щитоподібна залоза зменшена в розмірах,
структура неоднорідна, гіпо- і гіперехогенні зони, загальний об’єм 6, 8 см 3,.
ЕКГ: брадикардія, знижений вольтаж зубців. Назвіть попередній діагноз:
1. Ендемічний зоб
2. Вторинний гіпотиреоз
3. Спорадичний зоб
4. Хронічний аутоімунний тиреоїдит
5. Підгострий тиреоїдит

9. Хвора, 29 років, звернулася зі скаргами на швидку стомлюваність, різку

слабкість, серцебиття. 12 місяців тому народила здорову дитину. Об’єктивно:
Шкірні покриви теплі, вологі, звичайного кольору. Тремор витягнутих пальців
рук. Щитовидна залоза збільшена до ІІ ст. за ВООЗ, еластична, безболісна. ЧСС
– 104 за хв., АТ – 130/70 мм рт. ст. Тони серця ясні, ритмічні. Живіт спокійний.
У легенях везикулярне дихання. Додатково: ЕКГ – синусова тахікардія. ТТГ –
0,01 мкМОд/мл, антитіла к ТПО – 97 Ед/мл (норма 0-35 Ед/мл). Назвіть
попередній діагноз:
1. Післяпологовий тиреоїдит.
2. Хронічний аутоімунний тиреоїдит
3. Дифузний токсичний зоб
4. Ендемічний зоб
5. Спорадичний зоб

10. Хвора, 29 років, звернулася зі скаргами на швидку стомлюваність, різку

слабкість, серцебиття. 12 місяців тому народила здорову дитину. Об’єктивно:
Шкірні покриви теплі, вологі, звичайного кольору. Тремор витягнутих пальців
рук. Щитовидна залоза збільшена до ІІ ст. за ВООЗ, еластична, безболісна. ЧСС
– 124 за хв., АТ – 130/70 мм рт. ст. Тони серця ясні, ритмічні. Живіт спокійний.
У легенях везикулярне дихання. Додатково: ЕКГ – синусова тахікардія. ТТГ –
0,01 мкМОд/мл, антитіла к ТПО – 97 Ед/мл (норма 0-35 Ед/мл). Яка тактика
лікування пацієнтки:
1. β-блокатори.
2. Тиреостатики
3. L-тироксин
4. Глюкокортикоїди
5. Нестероїдні протизапальні препарати

11. Жінка 47 років скаржиться на підвищену стомлюваність, сонливість,

зниження пам’яті, випадіння волосся на голові, сухість шкіри, запори. Рік тому
перенесла транссфеноїдальну аденомектомію з приводу хвороби Іценко-
Кушинга. Приймає гідрокортизон 15 мг на добу. Об’єктивно: зріст 170 см, вага
81 кг. Щитоподібна залоза при пальпації м'яко-еластична, безболісна, не
збільшена. Шкіра бліда з воскоподібним відтінком, суха, прохолодна, невеликі
набряки на обличчі. ЧСС=пульс 54 за хв., АТ 130/80 мм рт. ст. Тони серця
глухі. В легенях дихання везикулярне. ЧД -14 за хв. Живіт безболісний. Печінка
+ 2 см. Гормони сироватки крові: ТТГ – 0,01 мкМОд/мл, Т4 – 46 нмоль/л
(норма 55–137 нмоль/л), антитіла к ТПО – 16 Ед/мл (норма 0-35 Ед/мл). Назвіть
попередній діагноз:
1. Ендемічний зоб
2. Вторинний гіпотиреоз
3. Первинний гіпотиреоз
4. Хронічний аутоімунний тиреоїдит
5. Підгострий тиреоїдит