ЗАНЯТТЯ 2

Теоретичні запитання
1. Поняття, підстави та види дисциплінарної відповідальності працівників за трудовим
правом України.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть — це вид юридичної вiдповiдальностi, що полягає в

обов’язку працiвника, який здiйснив дисциплiнарний проступок, нести вiдповiдальнiсть за свої
протиправнi дiї в межах стягнень, встановлених трудовим законодавством.
Застосування щодо окремих несумлiнних працiвникiв заходiв дисциплiнарного впливу (ст. 140
КЗпП) прийнято називати дисциплiнарною вiдповiдальнiстю. Вона має за мету забезпечити
дотримання працiвниками внутрiшнього трудового розпорядку i є однiєю з правових
формпримусу, що застосовується до працiвникiв за порушення трудового розпорядку та iнших
обов’язкiв.

Види суб’єктiв дисциплiнарної вiдповiдальностi:

— загальний — будь-який працiвник, на якого поширюються
Правила внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства i до якого застосовується загальний
порядок притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi згiдно зi статтями 147—152 КЗпП;
— спецiальний — працiвник, який несе вiдповiдальнiсть на пiдставi спецiальних нормативних
актiв (дисциплiнарнi статути, положення про дисциплiну, Закони України, наприклад Закон
України «Про адвокатуру» вiд 19 грудня 1992 р., «Про статус суддiв» вiд 15 грудня 1992 р. та iн.).
За дисциплiнарний проступок до працiвника можуть бути застосованi, крiмдисциплiнарних
стягнень, й iншi заходи дисциплiнарного впливу (затримання просування по службi, позбавлення
премiї як засобу заохочення тощо).

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть може бути загальною i спецiальною.

Загальна дисциплiнарна вiдповiдальнiсть настає на пiдставi норм Кодексу законiв про працю
України i Правил внутрiшнього трудового розпорядку. Вона поширюється на переважну бiльшiсть
працюючих, включаючи сезонних i тимчасових працiвникiв, на яких не поширюється дiя
дисциплiнарних статутiв, положень про дисциплiну та iнших спецiальних нормативних актiв.
Навiть у тих галузях економiки, де дiють статути чи положення про дисциплiну, значна частина
працiвникiв несе загальну дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. Пiд спецiальну дисциплiнарну
вiдповiдальнiсть (за статутами i положеннями) пiдпадають лише тi працiвники, якi безпосередньо
зайнятi основною експлуатацiйною дiяльнiстю даного пiдприємства. Перелiк працiвникiв, що
пiдпадають пiд дiю того чи iншого дисциплiнарного статуту або положення, мiститься у
нормативних актах.

Найхарактернiшi риси спецiальної дисциплiнарної вiдповiдальностi:

— обмежена сфера пiдприємств, установ, органiзацiй, де вона застосовується;
— обмежене коло суб’єктiв, до яких застосовуються цi норми;
— специфiчнi заходи дисциплiнарного впливу (як правило, бiльш жорсткi стягнення);
— особливий характер проступку;
— визначене коло осiб, якi можуть застосовувати цi норми;
— особливий порядок накладення та оскарження дисциплiнарних стягнень;
— наявнiсть спецiальних нормативних актiв, за якими може наступати цей вид дисциплiнарної
вiдповiдальностi.
Статути i Положення про дисциплiну в Українi дiють у всіх органiзацiях транспорту
(крiмавтомобiльного) (наприклад, Положення про дисциплiну працiвникiв залiзничного
транспорту, затверджене постановою КМУ вiд 26 сiчня 1993 р. № 55, Положення про дисциплiну
працiвникiв гiрничих пiдприємств, затверджене постановою КМУ вiд 13 березня 2002 р. № 294).
Щодо окремих категорiй працiвникiв, надiлених особливими службовими повноваженнями, дiють
спецiальнi закони (Закон України «Про статус суддiв», Закон України «Про державну службу»,
Дисциплiнарний статут прокуратури тощо). До таких працiвникiв вiднесенi суддi, прокурори,
слiдчi, адвокати та iн.
Застосування заходiв дисциплiнарного i громадського впливу розглядається як виняток.

2. Загальна дисциплінарна відповідальність працівників.

3. Правила застосування дисциплінарного стягнення у випадку притягнення

1
 працівника до загальної дисциплінарної відповідальності.
ДРУГЕ І ТРЕТЄ РАЗОМ
Дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності за
трудовим правом. Вона полягає в обов'язку працівника нести відповідальність за вчинене ним
порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення,
передбачені нормами трудового права.
Виділяють 2 види дисциплінарної відповідальності: 1) загальну (санкції такої
відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників); 2) спеціальну (застосовується
на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише
на визначене коло працівників).
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 147 КЗпП. КЗпП визначає 2 види
дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Перелік дисциплінарних стягнень загального
характеру є вичерпним.
У законодавстві про працю немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як
дисциплінарного стягнення. Звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава
розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, що
прямо передбачені КЗпП.
Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття
працівника на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду). За порушення трудової
дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.
Право вибору конкретного виду дисциплінарного стягнення належить роботодавцю. При
обранні виду стягнення роботодавець має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і
попередню роботу працівника. Застосування дисциплінарного стягнення є правом, а не обов'язком
роботодавця.
Стаття 152 КЗпП передбачає право роботодавця не застосовувати до працівника заходи
дисциплінарної відповідальності, а винести питання про порушення трудової дисципліни на
розгляд трудового колективу або його органу.
Роботодавець застосовує дисциплінарне стягнення до працівника, який перебуває з ним у
трудових відносинах.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо після виявлення
проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника
від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше 6 місяців з дня вчинення
проступку. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець має взяти від порушника
письмові пояснення. Відмова працівником дати письмове пояснення не є підставою неможливості
застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення. В такому випадку роботодавець повинен
скласти акт про зміст дисциплінарного проступку та відмову працівника дати пояснення з
посиланням на свідків. Акт про відмову від дачі пояснення є належним доказом про додержання
законодавчо встановленого порядку звільнення при виникненні спору щодо правомірності
застосування дисциплінарного стягнення.
Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не
застосовуються. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення може вважатись своєрідним
засобом заохочення до такого працівника. КЗпП не визначає мінімального терміну зняття
дисциплінарного стягнення; воно може бути знято достроково в будь-який момент. Працівник, з
якого знято дисциплінарне стягнення, вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде
піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного
стягнення.
Накладення дисциплінарного стягнення оформляється наказом (розпорядженням)
роботодавця та повідомляється працівникові під розписку у 3-денний строк з моменту ухвалення
наказу.

4. Спеціальна дисциплінарна відповідальність та її відмінність від загальної.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність — це обов'язок працівника, чия трудова

діяльність пов'язана з використанням джерел підвищеної небезпеки або з безпосереднім захистом
конституційних прав громадян, перетерпіти несприятливі наслідки порушення своїх обов'язків у
встановлених спеціальним законом межах, що покладається у встановленому спеціальним законом
порядку.

2
 Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена тільки для конкретно визначених
категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних
актів.

Вона характеризується:
спеціальним суб’єктом дисциплінарного проступку;
особливим характером дисциплінарного проступку;
спеціальними видами дисциплінарних стягнень;
особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.

Спеціальним суб’єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за

спеціальними нормативно-правовими актами - статутами, положеннями, законами. Спеціальна
дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної
відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями.
Так, для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов’язки.

Основна мета спеціальної дисциплінарної відповідальності — зміцнення законності та

правопорядку у найбільш значущих напрямках суспільного життя та галузях економіки, де від
належного виконання трудових обов'язків залежить життя багатьох людей, збереження майна,
стабільність у суспільстві тощо.

Проблематика:
Лазор І. В. Соціальне значення спеціальної дисциплінарної відповідальності та проблеми її
регулювання

Сьогодні у законодавстві відсутнє визначення спеціальної дисциплінарної

відповідальності, не вказано її призначення та джерела регулювання. Чинний Кодекс законів про
працю обмежується лише вказівкою, що: «У деяких галузях народного господарства для окремих
категорій працівників діють статути і положення про дисципліну». Такий же підхід збережений у
проекті Трудового кодексу України, де п. 2 ст. 405 говорить: «Для окремих категорій працівників
законами можуть встановлюватися інші види дисциплінарних стягнень». При цьому сам термін
«спеціальна дисциплінарна відповідальність» у цих кодифікованих актах відсутній, соціальна
значущість спеціальної дисциплінарної відповідальності не вказана. Така поверхнева вказівка на
можливість наявності інших дисциплінарних стягнень для окремих категорій працівників не
вносить ясності у диференціацію правового регулювання дисциплінарної відповідальності, не
розкриває доцільність цієї диференціації та наводить на думку про дискримінацію.

Зазначена правова невизначеність веде до того, що зараз у юридичній науці немає єдності
поглядів щодо того, чи підлягають працівники, для яких передбачена спеціальна дисциплінарна
відповідальність, також і загальній дисциплінарній відповідальності або ж на них у всіх випадках
поширюється виключно спеціальна дисциплінарна відповідальність.

Так, В. М. Скобелкін стверджує, що «...загальна дисциплінарна відповідальність

встановлена для всіх працівників та службовців ... тому у всіх випадках, коли не може бути
застосована дисциплінарна відповідальність спеціальна, діє загальна» .

На думку В. І. Миронова, загальна дисциплінарна відповідальність може бути застосована

до всіх без винятку працівників. Застосування загальної дисциплінарної відповідальності не
вимагає доводити наявність додаткових або спеціальних юридично значимих обставин.
Спеціальна дисциплінарна відповідальність існує поряд із загальною дисциплінарною
відповідальністю, вона застосовується тільки у тих випадках, коли не може бути застосована
загальна дисциплінарна відповідальність.

Н. Б. Болотіна та Г. І. Чанишева відзначають, що спеціальна дисциплінарна

відповідальність характеризується спеціальним суб'єктом та особливим характером
дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком
застосування та оскарження дисциплінарного стягнення. Зі змісту цієї позиції можна зробити

3
висновок, що при відсутності особливого характеру дисциплінарного проступку для зазначених
суб'єктів настає загальна дисциплінарна відповідальність.

5. Дисциплінарна відповідальність працівників залізничного транспорту.

Постанова КМУ «Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту»:

Роль залізничного транспорту в обслуговуванні народного господарства визначає необхідність

точного виконання його працівниками діючих у галузі правил, наказів, інструкцій та інших
нормативних актів, оскільки їх порушення створює загрозу безпеці руху поїздів і маневрової
роботи, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров'я громадян, незбереження
вантажів, завдати шкоди навколишньому природному середовищу.

11. Дисциплінарним проступком є провинне порушення дисципліни працівником залізничного

транспорту.

12. На працівників залізничного транспорту можуть накладатися такі стягнення:

а) догана;
б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником
машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного
типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з
керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року;
д) звільнення.
За кожний дисциплінарний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне стягнення.

13. Позбавлення права керування локомотивом, свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту

незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива провадиться у разі
встановлення вини працівника у виникненні катастрофи або аварії, за проїзд заборонних
сигналів (незалежно від наслідків), а також появу (знаходження) на роботі в стані
алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, підтвердженому в установленому
порядку.

15. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення

дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, та до
категорій працівників, перелічених у додатку до цього Положення.

16. Працівник, який вчинив проступок, наслідки якого загрожують безпеці руху поїздів,
життю та здоров'ю громадян, повинен бути відсторонений від роботи до закінчення робочої
зміни службовою особою, яка здійснює розпорядчі або контрольно-інспекторські
функції на даній ділянці, з негайним і детальним повідомленням про обставини і причини
такого рішення безпосереднього керівника відстороненого працівника або керівника
підприємства.

17. Дисциплінарні стягнення може накласти керівник, який має право прийняття на роботу
працівника, що вчинив дисциплінарний проступок.

19. Вищий керівник може повністю реалізувати дисциплінарні права, що належать нижчому
керівникові.
За відсутності відповідних керівників, зазначених у цьому Положенні, дисциплінарні
стягнення накладаються службовими особами, що виконують їхні обов'язки.

20. У тих випадках, коли за скоєний вчинок законом передбачена кримінальна

відповідальність, керівник зобов'язаний передати відповідні матеріали прокурору або органові
досудового розслідування.

21. Керівник зобов'язаний особисто до накладання стягнення всебічно та об'єктивно

розібратися у причинах порушення, попередньо зажадавши від працівника, який вчинив
проступок, письмового пояснення.

4
Відмова від подання пояснення не звільняє керівника від права накладання стягнення, а
працівника - від дисциплінарної відповідальності.
При визначенні заходу дисциплінарного стягнення керівник повинен ураховувати тяжкість
порушення, ступінь вини працівника, завдану ним шкоду, обставини вчинення, а також
попередню службу працівника.

22. Дисциплінарне стягнення накладається не пізніше одного місяця з дня виявлення

проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення
проступку.

23. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється

працівникові під розписку.
Оскарження не припиняє виконання наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

24. Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не буде
піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав
дисциплінарного стягнення.
Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і сумлінно виконував
свої обов'язки, то стягнення може бути знято до закінчення одного року.

25. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення провадиться керівником, який наклав його.
Для зняття дисциплінарного стягнення, накладеного вищим керівником, безпосередній
керівник порушує перед ним відповідне клопотання.
Зняття дисциплінарного стягнення провадиться наказом, про що працівникові повідомляється.

26. Перед поновленням працівника на роботі, пов'язаній із рухом поїздів, він повинен скласти
відповідні іспити. Якщо працівник не зможе скласти ці іспити не більш як за два рази, йому
надається інша робота з урахуванням його кваліфікації, а у разі відмови від запропонованої
роботи він може бути звільнений у порядку, встановленому чинним законодавством.

27. Трудові спори з питань накладання дисциплінарних стягнень розглядаються у встановленому

законодавством порядку.

6. Дисциплінарна відповідальність працівників гірничих підприємств.

Гірничий закон України:
Стаття 49. Відповідальність за порушення гірничого законодавства
Особи, винні в порушенні гірничого законодавства, притягаються до дисциплінарної,
адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності відповідно до законів
України.
Правопорушеннями у сфері проведення гірничих робіт є:
невиконання правил безпеки та правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при
підривних роботах та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку проведення
гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку;
прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничого законодавства;
проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації
(проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог;
перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих робіт;
невиконання законних вимог відповідних центральних органів виконавчої влади у сфері
проведення гірничих робіт;
пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту та порушення режиму
вентиляції;
порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування;
невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним явищам;
паління та користування відкритим вогнем на гірничих підприємствах, а також проведення
вогневих і підривних робіт з порушенням правил безпеки;
проведення гірничих робіт на гірничих підприємствах без виконання протиаварійних заходів;

5
виведення з ладу апаратури газового, струмового та протиаварійного захисту, сигналізації та
зв'язку, а також самовільне проникнення у підземні гірничі виробки;
Стаття 50. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення гірничого законодавства
Шкода, завдана внаслідок порушення гірничого законодавства, відшкодовується в порядку та
розмірах, визначених законами України.
Стаття 51. Особливості дисциплінарної відповідальності працівників гірничих підприємств
За порушення гірничого законодавства працівники гірничих підприємств несуть дисциплінарну
відповідальність згідно з Положенням про дисципліну працівників гірничих підприємств, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМУ «Про затвердження Положення про дисципліну працівників гірничих

підприємств»:
8. За порушення, передбачені статтею 49 Гірничого закону України, працівники
притягаються до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, коли працівники
притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до законів України.
9. До працівників гірничих підприємств, що допустили порушення гірничого законодавства,
застосовуються такі види дисциплінарного стягнення, як догана та звільнення.
10. За кожен випадок порушення гірничого законодавства може бути застосоване тільки одне
дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 9 цього Положення.
11. Дисциплінарне стягнення у формі звільнення може бути застосоване до працівників на
підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.
12. Власник або уповноважений ним орган повинен забезпечити своєчасне виявлення і усунення
причин, які призводять до порушень гірничого законодавства.
13. Дисциплінарне стягнення може накладати орган, якому надане право прийняття працівника
на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду).
14. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний особисто до накладення стягнення
всебічно та об'єктивно з'ясувати причини допущеного порушення гірничого законодавства,
попередньо зажадавши від працівника їх письмового пояснення. У разі відмови надати
пояснення складається акт за підписом не менш як трьох осіб. Відмова працівника дати
пояснення не може бути перешкодою для застосування дисциплінарного стягнення.
15. Вид дисциплінарного стягнення повинен відповідати ступеню провини і тяжкості допущеного
порушення.
Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, власник або уповноважений ним орган повинен
брати до уваги тяжкість допущеного працівником порушення, розмір заподіяних збитків,
обставини, за яких його допущено, та оцінку попередньої роботи працівника.
16. У разі застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган не
повинен принижувати особисту гідність працівника.
17. У разі коли за порушення гірничого законодавства передбачена кримінальна
відповідальність, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний передати матеріали
прокурору або органу досудового розслідування.
18. Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення
порушення не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою
непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може накладатися пізніше шести місяців з дня вчинення
порушення. До зазначених термінів не включається час кримінального провадження.
19. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення оформляється наказом та
повідомляється працівнику під розписку.
20. Застосування дисциплінарного стягнення не звільняє працівника, який допустив
порушення гірничого законодавства, від матеріальної відповідальності, передбаченої
законодавством.
21. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде
піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав
дисциплінарного стягнення.
Якщо працівник не допустив нового порушення гірничого законодавства і до того ж проявив
себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.
22. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення провадиться власником або уповноваженим
ним органом, який накладав стягнення.
Для зняття дисциплінарного стягнення, накладеного органом вищого рівня, власник або
уповноважений ним орган порушує перед органом вищого рівня відповідне клопотання.

6
Зняття дисциплінарного стягнення провадиться наказом, про що повідомляється працівник.
23. Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому
законодавством порядку.

Запитання для самоконтролю

1. Чи правильно вважають, що трудову дисципліну можна порушувати і при цьому не бути
покараним? Чи зобов’язаний роботодавець притягнути працівника до дисциплінарної
відповідальності?
2. Чи може декан юридичного факультету оголосити «догану» студенту 2 курсу? А
лаборанту кафедри?
Згідно з пунктом 65 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. No1074, порушення студентами
Університету навчальної дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання ними своїх
обов’язків без поважних причин, спричиняє застосування дисциплінарних стягнень. За порушення
студентом навчальної дисципліни до нього може бути застосований лише один з таких
заходів/видів/форм дисциплінарного стягнення:
догана;
відрахування з університету.
Догана виноситься студенту наказом ректора за поданням декана факультету догани за порушення
навчальної дисципліни із занесенням до його особової справи.
3. Назвіть правові наслідки для працівника у випадку оголошення йому догани.
4. Спробуйте запропонувати власні види дисциплінарних стягнень загальної дисциплінарної
відповідальності.
5. Уважно ознайомтесь із п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
практику розгляду судами трудових спорів» та назвіть підстави «дисциплінарних
звільнень» працівників, закріплених ст. ст. 40 та 41 КЗпП України.
6. Чи може роботодавець у випадку прогулу оголосити працівнику догану, а не звільнити
його з роботи, як це передбачено п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
7. Назвіть правові наслідки у випадку пропущення роботодавцем строків (ст. 148  КЗпП
України) притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Чи можна ці
строки продовжити чи поновити?
8. У чому, на вашу думку, полягає необхідність запровадження спеціальної дисциплінарної
відповідальності»?
9. Спробуйте обґрунтувати належність дисциплінарної відповідальності працівників
гірничих підприємств до спеціальної дисциплінарної відповідальності.
Виконання робіт у шкідливих і небезпечних умовах потребує від власників або уповноважених
ними органів та виконавців робіт високої організованості, суворого дотримання вимог
нормативно-правових актів з охорони праці. Порушення цих правил тягне за собою особливо
тяжкі наслідки, тому працівники гірничих підприємств повинні підлягати спеціальній
дисциплінарній відповідальності
10. Чи можна працівників залізничного транспорту притягати до загальної дисциплінарної
відповідальності?
11. Чому дисциплінарна відповідальність атестованих працівників органів внутрішніх справ
не розглядається як різновид спеціальної дисциплінарної відповідальності?
12. Чи можна працівника одночасно притягнути до дисциплінарної та адміністративної
відповідальності?

Вирішити задачі:
Задача 1. До працівника Бузькому лісгоспу Андрощука неодноразово
застосовувались дисциплінарні стягнення, зокрема, 5 травня 2021 року. оголошено догану за
прогул, 18 листопада 2021 року він був переведений на нижче оплачувану посаду без
зазначення терміну переведення у зв’язку із появою на роботі у нетверезому стані, а 29
березня 2022 року його суворо попередили за запізнення на роботу.
Ще одну догану йому оголосили за те, що 18 травня 2022 року він відмовився завезти
керівника лісгоспу на семінар до Львова. Службова машина керівника напередодні
зламалася, а власна машина Андрощука стояла на подвір'ї лісгоспу, за використання якої у
службових цілях лісгоспу він отримував компенсацію.

7
 Чи правомірно Андрощука притягали до дисциплінарної відповідальності. Які
дисциплінарні стягнення можна накладати на працівника? Чи мали місце у діях Андрощука
порушення трудової дисципліни?
Задача 2. Вчитель-методист Гулак 18 вересня під час футбольного матчу
перебував на трибуні стадіону і під час кожної невдалої атаки улюбленої команди
привселюдно лаявся нецензурними словами. Про цей факт стало відомо дирекції школи, де
він працював, і 25 вересня йому було оголошено догану «за аморальну поведінку у
громадському місці».
Вважаючи, що з ним повелися незаконно, Гулак 30 вересня написав скаргу до голови
райвідділу освіти і просив зняти догану, оскільки трудової дисципліни він не порушував. У
результаті тривалої перевірки фактів за скаргою Гулака з'ясувалося, що останній
неодноразово з'являвся на уроках у нетверезому стані, з дружиною своєю не проживає,
сплачує аліменти на двох дітей, нерідко пристає до старшокласниць із залицяннями тощо.
Все це підтверджувалося поясненнями учнів, вчителів школи та деякими документами.
Після того як Гулак відмовився дати письмове пояснення щодо зібраних матеріалів,
голова райвідділу освіти відмовив йому у задоволені скарги?
Чи можна працівників притягати до дисциплінарної відповідальності за неетичну
поведінку? Чи правильною є відмова керівника райвідділу освіти скасувати скаргу? Чи
можна працівників освіти притягати до дисциплінарної відповідальності за дії поза їх
робочим часом? Відповідь обґрунтуйте.
Постанова ВСУ від 22 березня 2017 року:
Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за
певних умов.
Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в
особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям
працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та
свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави,
так і суб'єктів господарювання.
Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує
виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою
для розірвання трудового договору з працівником.
До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники
навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України "Про освіту", а саме: керівні,
педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний
проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути
підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має
виховну функцію.
Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні
трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях
або в побуті).
Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам
і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і
суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові
повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в
громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує
людську гідність тощо.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічною
діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну
освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові
обов'язки.
За змістом статті 56 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково- педагогічні
працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність,
загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів
загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти,
стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді
повагу до батьків, жінки, старших за віком.

8
 Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що
працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов'язані бути
людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача
та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні
свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе
перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет,
дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП
України.
З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3
ст. 41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю,
наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри
виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення
допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не
пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не
може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки
працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Однак, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками
якого погодився касаційний суд, не дослідив контракт та не з'ясував чи директор відповідно до
контракту виконує виховні функції, чи належить його посада до суб'єктів, які можуть бути
звільнені відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує
виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Ураховуючи вищезазначене, судам необхідно надати оцінку та дослідити контракт, а також
з'ясувати чи відноситься посада директора до суб'єкту якого може бути звільнено відповідно до
пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її
правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної
інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.

Задача 3. За наказом начальника відділення Південно-західної залізниці колійного

майстра Данилишина було звільнено з роботи за неогородження сигналами зупинки місця
проведення колійних робіт. Вважаючи, що звільнення проведено з порушенням чинного
законодавства, Данилишин звернувся з позовом до суду про поновлення його на роботі.
У позовній заяві він відзначив, що колійні роботи тривали усього дві години і
впродовж цього часу на ремонтованій ділянці пройшов лише один вантажний потяг, а тому
особливої загрози життю і здоров'ю громадян не було. Під час звільнення від нього жодних
письмових пояснень не вимагали. Попри те що він є членом профспілки, до цього органу за
згодою на його звільнення роботодавець не звертався.
Під час розгляду справи у суді Данилишин також доводив, що звільнення за
порушення трудової дисципліни можливе тільки за наявності підстав, передбачених
пунктами 3, 4, 7 та 8 ст. 40 КЗпП України. Його ж дії під жоден із цих пунктів не підпадають.

Спробуйте вирішити справу. Якими нормативними актами, крім КЗпП України, повинен
керуватися суд, розглядаючи цю справу.
Згідно пункту 12 постанови КМУ «Про Положення про дисципліну працівників залізничного
транспорту» на працівників залізничного транспорту можуть накладатися такі стягнення:
а) догана;
б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником
машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного
типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з
керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом, на строк до одного року;
д) звільнення.
За кожний дисциплінарний проступок може бути накладено лише одне дисциплінарне
стягнення.
Більше інформації по розв’язку цієї задачі міститься у пункті 15 цієї постанови:
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни,
наслідки яких загрожують безпеці руху поїздів, життю і здоров'ю громадян, та до категорій
працівників, перелічених у додатку до цього Положення.

9
Звільнення провадиться у порядку, передбаченому законодавством про працю
(проаналізувавши постанову можна сказати, що колись не треба було згоди профспілки, а зараз я
так розумію треба(згідно іншій постанові КМУ «Про внесення змін до Положення про дисципліну
працівників залізничного транспорту» в абзаці другому пункту 15 Положення про
дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 26 січня 1993 р. N 55 ( 55-93-п ), виключити слова "без попередньої згоди
профспілкового комітету"..))
Згідно додатку, про який сказано у пункті 15 за неогородження сигналами зупинки місць
проведення колійних робіт несуть дисциплінарну відповідальність керівники робіт, колійні
майстри, бригадири колії, а Данилишин був колійним майстром, тобто він міг бути звільнений.
Також варто зазначити, що згоди профспілки, а також письмового пояснення тут не потрібно.
Якими нормативними актами, крім КЗпП України, повинен керуватися суд, розглядаючи цю
справу.
Постанова КМУ «Про Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту»
Постанова КМУ «Про внесення змін до Положення про дисципліну працівників залізничного
транспорту»

Задача 4. Працівники гірничого підприємства «Залізна руда» розпочали

колективний трудовий спір через систематичні заборгованості у виплаті заробітної плати.
Коли примирні процедури не привели до бажаних результатів, частина працівників
вирішила спустившись на робочі місця в підземні виробки, розпочати страйк. Після
проведення одноденного попереджувального страйку вони дізналися, що на всіх
страйкуючих були накладені дисциплінарні стягнення у вигляді догани.
Деякі працівники оскаржили наказ про оголошення догани до суду, мотивуючи тим,
що дисциплінарне стягнення за участь у страйку можна застосовувати лише тоді, коли його
визнано незаконним. Однак, вони дотрималися абсолютно всіх вимог визначених
законодавством: провели примирні процедури, вчасно повідомили про проведення страйку і
страйкували на робочих місцях. Таким чином, на їх переконання, дисциплінарні стягнення
щодо них є незаконними.
Проаналізуйте ситуацію на відповідність її чинному законодавству. Яке рішення
повинен ухвалити суд? Обґрунтуйте.

Згідно статті 17 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»:

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на
роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного
підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Проте цим законом та
Гірничим законом України встановлюються певні умови, через які проведення страйку
забороняється:
Ч. 1 статті 24 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»:
забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює
загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху,
аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.
Ч. 3 статті 42 Гірничого закону України: «У підземних виробках проводити страйки та голодування
забороняється.»
Отже, можна зробити висновок, що працівники хоч і дотримались вимог, передбачених у ч.3
статті 18 ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»( Страйк може бути
розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) або роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання
організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в
ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).), проте працівники не могли його
провести.
Також варто зазначити, що працівники, проводячи страйк, не дотримувались свого обов’язку,
передбаченого п. 1 частини 4 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про дисципліну
працівників гірничих підприємств» , а згідно частині 9 цього ж положення до працівників
гірничих підприємств, що допустили порушення гірничого законодавства, застосовуються такі
види дисциплінарного стягнення, як догана та звільнення, тому на мою думку, накладення
дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним.

10