Задача 1.

Дитина народилася від ІІ–ї вагітності, що перебігала з анемією і

загрозою переривання в 20 тиж., від ІІ передчасних пологів в терміні
вагітності 32 тиж. з масою 1600,0 г, довжиною 38 см, Дихання з моменту
народження спонтанне, проте неритмічне з періодичними апноетичними
паузами по 5–6 сек. Стійкий акроціаноз. Частота дихання 70–80 за 1 хв з
втягуванням міжреберних проміжків і грудини, роздування крил носа. При
перкусії грудної клітки перкуторний звук укорочений в міжлопатковій
ділянці і в нижніх відділах легень. Аускультативно дихання ослаблене, в
нижніх відділах не прослуховується.
Дайте відповіді на запитання:
1. Сформулюйте попередній діагноз.
Синдром дихальних розладів,Дихальна недост 2 ст

2. Призначте додаткові методи дослідження для підтвердження

діагнозу.
Рентгенографія грудної клітки для оцінки стану легенів та виключення можливих
патологічних змін, таких як гідроторакс або пневмоторакс.
Газоаналіз крові для оцінки рівня кисню та вуглекислоти в крові, що дозволить оцінити
ступінь дихальної недостатності та потребу у кисневій терапії.
Ехокардіографія для виключення можливих вроджених вад серця, які можуть спричиняти
дихальні розлади та акроціаноз.

3. Призначте лікування.
Стимуляція синтезу сурфактанта, оксигенотерапія, режим
кувезу, антибіотикотерапія

Задача 2
Дитина М., народилася від 2-й вагітності, 1-х передчасних пологів в
терміні 30 тижнів. Вага при народженні 1300 г, зріст - 36 см. Через 4 години
після народження у дитини з'явилися ознаки порушення функції дихання:
нападоподібний ціаноз, тахіпное, дискоординація грудного і черевного
дихання, ретракція грудної клітки з інтенсивним втягненням грудини на
вдиху. Відмічається кивання голови в такт диханню, рот закритий.
Перкуторний звук укорочений. На фоні повсюдно ослабленого дихання
вислуховується експіраторні шуми, крепитація. Респіраторним порушенням
супроводили гемодинамічні розлади (тахікардія, глухість серцевих тонів,
систолічний шум). Під час надходження до спеціалізованого відділення стан
дитини залишається важким. Живіт помірно роздутий. Печінка виступає з-
під краю реберної дуги на 3 см, селезінка не пальпується. Меконій не
відходив.
Дайте відповіді на запитання:
1. Визначте ступінь важкості СДР по шкалі Сильверман.
8 балів
2. Сформулюйте попередній діагноз.
Синдром дихальних розладів у новонародженого
3. З якими захворюваннями необхідно провести диференційний діагноз?
Аспіраційна пневмонія: Оскільки меконій не відходив, може бути підозра на аспіраційну
пневмонію внаслідок аспірації меконію під час пологів.
Септичний стан: У новонароджених з порушенням функції дихання і гемодинамічними
розладами, особливо у випадку передчасних пологів, існує підвищений ризик розвитку
сепсису.
Черепно-мозкова травма

4. Призначте невідкладну терапію.

5. Перш за все це температруний захист у кувезі.
Оксигенотерапія ,СДППТ(CPAP),у разі неефективності ШВЛ ,вводимо
сурфактант ,корекція ацитозу та метаболічних порушень

Задача 3

Дитина народилася від ІІ доношеної вагітності, що перебігала з

нефропатією ІІ ст., ІІ затяжних термінових пологів, з оцінкою по шкалі Апгар
7–7 балів, по шкалі, Downes 4–5 балів. З народження у дитини відмічається
виділення світлої піни з рота. Під час першого годування у дитини виник
приступ вторинної асфіксії. З носа і порожнини рота виділяється рідина. При
аускультації в легенях вислуховуються різнокаліберні вологі хрипи, кількість
яких різко зменшилась після відсмоктування вмісту дихальних шляхів. При
перкусії ясний легеневий звук.
Дайте відповіді на запитання:
1. Сформулюйте попередній діагноз.
Наявність виділення світлої піни з рота, приступ вторинної асфіксії під час годування та
виділення рідини з носа та порожнини рота свідчать про можливість аспіраційного
синдрому у новонародженої дитини. Синдром аспірації меконія
2. Які дослідження потрібно провести для підтвердження діагнозу?
Рентгенографію грудної клітки для виявлення можливих пневмоній, ателектазів або інших
патологічних змін у легенях.
Визначення газів крові ,та КЛС
3. Вкажіть основні невідкладні заходи.
В палаті інтенсивної терапії новонароджених проводять оксигенотерапію. Це головний
напрям у лікуванні новонароджених з САМ, оскільки гіпоксемія веде до розвитку
легеневої гіпертензії. Потенційна токсичність кисню при лікуванні таких хворих не
повинна розглядатися.

Забезпечення вільного дихання шляхом видалення виділеної рідини з носа та порожнини

рота та відсмоктування вмісту дихальних шляхів.