КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАНЯТТЯ 4

1. Які основні клінічні ознаки геморагічного інсульту?

Характеризується раптовим початком, по типу «апоплексичного удару»,
виникненням гострого головного болю, блювоти, утрати свідомості, гіперемії
обличчя, порушень дихання.
 Слабкість. Раптова слабкість чи заніміння половини обличчя, однієї
руки чи ноги.
 Проблеми з мовою. Раптова неспроможність говорити чи розуміти
мову.
 Порушення зору. Раптове порушення зору, зокрема часткова чи повна
втрата зору на одне око або двоїння.
 Головний біль. Раптовий і надзвичайно сильний головний біль. 
 Хиткість. Раптове порушення рівноваги і неспроможність ходити без
сторонньої допомоги (особливо у разі поєднання з іншими ознаками). 

2. Види гипертензивних крововиливів при геморагічному інсульті.

1. Дольова (лобарна) гематома
2. Гіпертензивний внутрішньомозковий крововилив
 медіальна (таламічна) гематома
 латеральна (лентикулярна) гематома
 змішана гематома
 гематома в мозочку
3. Вторинний крововилив, за рахунок інших причин (напр, пухлини
головного мозку, судинної мальформації)

3. Які основні клінічні ознаки ішемічного інсульту? Шкала NIHSS

1А. РІВЕНЬ СВІДОМОСТІ.
0: притомний, реагує швидко.
1: оглушення, сонливий але можливо опритомнити легкими подразниками, і
тоді виконує накази, відповідає, реагує.
2: напівпритомний, реагує повільно, потребує повторної стимуляції до участі,
оглушений і потрібні сильні чи больові подразники, щоб викликати рухи (не
шаблонні).
3: непритомний (кома), реагує тільки рефлекторними рухами чи
вегетативними проявами або зовсім не реагує, має низький тонус м’язів,
рефлекси відсутні.
1Б. РІВЕНЬ СВІДОМОСТІ: ЗАПИТАННЯ.
0: правильно відповів на обидва запитання.
1: правильно відповів на одне запитання.
2: не дав жодної правильної відповіді.
1В. РІВЕНЬ СВІДОМОСТІ: КОМАНДИ
0: правильно виконав обидві команди.
1: правильно виконав одну команду.
2: не виконав жодної з команд.
2.РУХИ ОЧЕЙ.
0: норма.
1: парез погляду; рухи одного чи обох очей порушені але немає тонічного
відведення очей чи повного паралічу погляду.
2: тонічне відведення очей або повний параліч погляду, які зберігаються під
час перевірки окулоцефального рефлексу.
3. ПОЛЯ ЗОРУ
0: поля зору збережені.
1: часткова геміанопсія.
2: повна геміанопсія.
3: двобічна геміанопсія (сліпота, включаючи кіркову сліпоту)
4. СЛАБКІСТЬ М’ЯЗІВ ОБЛИЧЧЯ.
0: нормальна симетрична міміка.
1: легкий парез (згладженість носо-губної складки, асиметрична посмішка).
2: помірний парез (повний чи майже повний параліч нижніх мімічних м’язів
– центральний тип).
3: повний одно - чи двобічний параліч (без міміки у верхній та нижній
частинах обличчя – периферичний тип)
5. СЛАБКІСТЬ РУК.
0: опускання немає, рука утримується у початковому положенні протягом 10
секунд.
1: опускання; рука спочатку утримується у початковому положенні (90 або
45 градусів), але починає рухатися донизу протягом перших 10 секунд, не
торкаючись ліжка або іншої опори.
2: окремі спроби подолати силу тяжіння, хворий не може самостійно
поставити руку у початкове положення або утримувати її в цьому положенні,
і рука опускається на ліжко, але є певні зусилля проти сили тяжіння.
3: немає спроб подолати силу тяжіння, рука одразу падає.
4: відсутні будь-які рухи.
Неможливо Оцінити (Н/О) – поясніть: ампутація, анкілоз суглоба, інше
6. СЛАБКІСТЬ НІГ
0: опускання немає, нога утримується під кутом 30 градусів протягом 5
секунд.
1: опускання, нога починає рухатись донизу впродовж перших 5 секунд, але
не торкається ліжка.
2: окремі спроби подолати силу тяжіння, нога падає на ліжко протягом
перших 5 секунд, але з певними зусиллями проти сили тяжіння.
3: немає спроб подолати силу тяжіння, нога одразу падає на ліжко.
4: відсутні будь-які рухи. Неможливо Оцінити (Н/О)
7. АТАКСІЯ У КІНЦІВКАХ.
0: немає.
1: є в одній кінцівці.
2: є у двох кінцівках.
Неможливо Оцінити (Н/О) – поясніть: ампутація, анкілоз суглоба, інше
8. ЧУТЛИВІСТЬ.
0: норма; втрати чутливості немає.
1: легка чи помірна втрата чутливості; на ураженому боці пацієнт відчуває
дотик як менш гострий чи тупий; або хворий не відчуває болю, але відчуває,
коли до нього доторкуються.
2: тяжка або повна втрата чутливості; хворий не відчуває дотиків на обличчі,
руці та нозі
9. МОВА.
0: афазії немає; норма.
1: легка чи помірна афазія; є деякі чіткі ознаки втрати плавності або
розуміння мови, але без значних обмежень у висловлюванні думок.
Порушення мовлення та/або розуміння мови ускладнюють або
унеможливлюють розмову про те, що намальовано. Однак ви можете
зрозуміти з відповідей хворого, що зображено на малюнку, і назви
зображених предметів.
2: тяжка афазія; спілкування обмежується уламками фраз. .Необхідно
здогадуватись, що хворий має на увазі, та/або перепитувати. Обсяг
інформації, якою можливо обмінятися, дуже обмежений; тягар спілкування
лежить на слухачеві. З відповідей хворого ви не можете зрозуміти, що є на
малюнку і назви зображених предметів.
3: німота, повна афазія; немає ані змістовного мовлення, ані розуміння мови.
Пацієнти в комі автоматично отримують оцінку 3. Оцінка 3 ставиться тільки
при аутизмі та повному ігноруванні простих команд.
10. ДИЗАРТРІЯ.
0: норма.
1: легка чи помірна дизартрія; хворий «змазує» деякі слова й іноді буває
складно його зрозуміти.
2: тяжка дизартрія; вимова настільки спотворена, що пацієнта неможливо
зрозуміти (афазії немає або її ступінь значно поступається дизартрії), чи
хворий зовсім не говорить (німота).
Неможливо Оцінити (Н/О)
11. ВИКЛЮЧЕННЯ АБО БРАК УВАГИ.
0: порушень немає.
1: брак уваги до зорових, дотикових, слухових, просторових чи тілесних
подразників або виключення (вибіркове сприйняття) подразників однієї
сенсорної модальності; при одночасному нанесенні подразників з обох боків
вони сприймаються лише з одного боку.
2: тяжкий брак уваги або виключення (вибіркове сприйняття) подразників
більш ніж однієї модальності (наприклад, не впізнає власну руку або
орієнтується в просторі лише з одного боку).
ВИЗНАЧЕННЯ ТЯЖКОСТІ ІНСУЛЬТУ ЗА БАЛАМИ
До 5 балів легкий інсульт
6-13 балів інсульт середньої тяжкості
14-20 балів тяжкий інсульт
Більше 20 балів дуже тяжкий інсульт

4. Назвіть додаткові методи обстеження, які застосовуються при

патології судин головного мозку.
Методи нейровізуалізації (КТ, МРТ, СКТ, ангіографія), ультразвукове
обстеження, люмбальна пункція, лабораторні методи дослідження

5. Ангіографія, види ангіографії, її значення при діагностиці й

лікуванні патології посудин головного мозку.
Ангіографія - це рентгенологічний метод дослідження різних судин та
органів, що кровопостачаються цими судинами, шляхом введення в них
контрастних речовин та реєстрацією всіх фаз кровотоку.
Види: флебографія; лімфографія; церебральна; каротидна; коронарна;
легенева; ниркова.
Ангіографія не лише виявляє наявність аневризми, але і дозволяє уточнити її
розташування, розміри, характер судинної патології, а також судити про
зміну мозкового кровообігу, стан колатерального кровообігу при стенозах
судин.

Удосконаленням методу ангіографії є обчислювальна (дігітальна)

субтракційна ангіографія (ДСА). Цифрова субтракційна ангіографія (ЦСА)
залишається «золотим стандартом» в діагностиці патології судин головного
мозку і виконується при підозрі на церебральну судинну патологію, якщо
результати КТ або МР ангіографії непереконливі або негативні, а також, при
необхідності вибору певного способу нейрохірургічного лікування
(мікрохірургічного або ендоваскулярного).

Ще більші діагностичні можливості має неінвазивна ядерно-магнітно-

резонансна ангіографія (МРА), яка дозволяє отримати ангіограми в будь-якій
проекції і виявити не тільки аневризми, але і атеросклеротичні бляшки в
артеріях.

Найбільш сучасним і інформативним методом діагностики судинної

патології є 3D комп’ютерна ангіографія (3D КТАГ), яка має переваги навіть у
порівнянні з МРА, особливо при невеликих аневризмах судин.

6. Назвіть основні протипоказання до ангіографії.

 Абсолютні – нестабільний стан пацієнта
 Відносні:
1.Недавній ІМ, виражена аритмія
2.Виражена реакція на контрастну речовину в анамнезі
3.Порушення функції нирок
4.Коагулопатія
 5. Неможливість перебуває у горизонтальному положенні
(наприклад, хронічна серцева недостатність)
6. Вагітність

7. Що лежить в основі ендоваскулярної хірургії?

Головною особливістю ендоваскулярної хірургії є те, що всі втручання
проводяться без розрізів — через пункцію, невеликі проколи на шкірі
(інструментом 1-4 мм в діаметрі) під рентгенівським (агіографічним) або
УЗД (рідше) контролем в спеціальній операційній.

8. Назвіть основні клінічні ознаки субарахноїдального крововиливу.

Скарги на сильний різкий головний біль (хворі описують його, як удар або як
відчуття розлиття в голові гарячої  рідини), запаморочення, блювання.
Хвороба починається гостро інсультоподібно, частіше без провісників.
Лише у невеликої частини хворих до крововиливу спостерігаються
симптоми, які обумовлені наявністю аневризми: біль в ділянці лоба, очного
яблука, парези черепномозкових нервів (частіше окорухового нерва). Майже
завжди при субарахноїдальному крововиливі на 2-3 доби захворювання
підвищується температура тіла в межах 37,5-38 оС. З першої - другої доби
захворювання виявляють оболонкові знаки (ригідність м”язів потилиці,
симптоми Керніга, Брудзинського, виличний феномен Бехтерева).

9. Назвіть основні клінічні ознаки каротидно-кавернозного співустя.

Найбільш характерним у клініці ККС є наявність тріади симптомів:
1) шум у голові, синхронний з пульсом («аневризматичний шум»).
Вислуховується над орбітою, скроневою ділянкою і сосковидним відростком.
Він зникає при передавлення сонної артерії у області шиї на стороні
ураження.;
2) пульсуючий екзофтальм;
3) ураження окорухових нервів та зниження зору. 
10. Назвіть основні принципи хірургічного лікування спонтанних
внутрічерепних крововиливів.
Єдиною ефективною стратегією для уникнення крововиливу є хірургічне
втручання, направлене на виключення аневризми із кровоплину шляхом
відкритого кліпування аневризми або ендоваскулярного методу протягом
перших 3-х днів після розвитку захворювання. Крім того, оклюзія аневризми
«розв’язує руки» для проведення наступних адекватних терапевтичних дій,
спрямованих на профілактику вазоспазму. Такий алгоритм включено до всіх
рекомендацій із лікування субарахноїдальних крововиливів.

Хірургічні підходи до лікування ішемічних інсультів можна умовно поділити

на декілька груп:

1. Оперативні втручання, направлені на деоклюзію магістральних судин шиї

або головного мозку, що спричинили ішемію.

2. Хірургічні втручання, направлені на декомпресію головного мозку і,

відповідно, зменшення дислокації його структур.

Все більшого розповсюдження набувають ендоваскулярні методи лікування

ішемій головного мозку, що включають інтраартеріальний тромболізис,
механічну тромектомію за допомогою тромбоекстрактора Mersi або
тромбаспіратора Penumbra, стентування або ангіопластику.

Пацієнти, що поступили в межах шести годин після перших симптомів

інсульту, потенційно можуть підлягати ендоваскулярному втручанню. Саме
тому вони мають бути якнайшвидше обстежені з використанням КТ та КТ-
ангіографії, включно з екстракраніальними відділами каротидних та
вертебральних артерій.

Якщо ж таких хворих доставляють через 6-24 години після початку

захворювання, додатково слід провести КТ- або МР-перфузію.

Лікування геморагічного інсульту може мати необхідну ефективність лише у

випадку швидкого встановлення причини крововиливу за допомогою
сучасних методів інструментальної (неінвазивної та інвазивної) і
лабораторної діагностики.

Розриви артеріальних церебральних аневризм, крововиливи у шлуночкову

систему і в задню черепну ямку з розвитком ліквородинамічних порушень і
(в окремих випадках) внутрішньомозкові гематоми потребують негайного
нейрохірургічного лікування, спрямованого на усунення джерела
крововиливу і на контроль внутрішньочерепної гіпертензії.

Надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги здійснюється у ЗОЗ

третього рівня; в усіх випадках після інструментального підтвердження
геморагічного інсульту хворі повинні отримати консультацію нейрохірурга.